"21" червня 2011 р. м. Київ К-42599/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -Смоковича М.І,
суддів: Весельської Т.Ф., Малиніна В.В., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року,
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що йому призначено та він отримує пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни (далі -Закон про соціальний захист дітей війни) він має статус дитини війни). Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області неправомірними і зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік.
Постановою Бродовського районного суду від 6 травня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Судом визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області, починаючи з 22 травня 2008 року, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області пенсії не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни, позивач просив зобов'язати відповідача провести відповідне підвищення пенсії з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло у 2008 році, суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позов.
Так, законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідач нараховував ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(далі -Постанова КМУ № 530).
Пунктом 8 зазначеної Постанови КМУ № 530 всупереч вимогам статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни установлено конкретні розміри підвищення до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, зокрема : з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни, а не постанова КМУ № 530.
Таким чином, судом апеляційної інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії відповідно до Закону про соціальний захист дітей війни, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
За таких обставин є обґрунтованими та законними висновки судів про задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з Державного бюджету України як на підставу ненарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків судів попередніх інстанцій.
З урахуванням викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді Т.Ф.Весельська
В.В. Малинін
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко