"22" червня 2011 р. м. Київ К-7726/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Ситникова О.Ф.
Малиніна В.В..
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи -ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, ВАТ «Дніпроважмаш»про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року,
У червні 2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися в суд із позовом до виконавчого комітету ленінсько районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи -ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та стягнення моральної шкоди в порядку цивільного судочинства та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 49-56) в порядку КАС України просили визнати незаконним та скасувати рішення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради від 26 листопада 2004 року за №1112. Також просили стягнути на їх користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та сплачений ними при подачі позову судовий збір у розмірі 17 грн.
У березні 2007 року в суд звернулися із зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та просили визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Дніпропетровська №65.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2008 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто на їх користь з Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. і судові витрати в розмірі 17 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було відмовлено. В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представник відповідача звернулися із скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 23 грудня 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати судове рішення, змінивши в частині постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
За правилами КАС України, суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2008 року, як помилково відкрите.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи - ВАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та стягнення моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, ВАТ «Дніпроважмаш»про скасування рішення, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, до цього переліку не відносяться спори, що виникають із цивільних правовідносин.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із користуванням частиною коридору до об'єднаної квартири № НОМЕР_1, тобто, наявний спір про право загального користування частини приміщення, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.
В даному випадку законом встановлено інший порядок захисту порушеного права, а саме, відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, здійснюються за правилами цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції правомірно скасував судове рішення першої інстанції та закрив провадження по справі з підстав, передбачених ст. 157 КАС України.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2008 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Ситников О.Ф. Малинін В.В. Чумаченко Т.А. Мироненко О.В.