14 травня 2008 р.
№ 8/438
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Промислова компанія-2003"
на постанову
від 21.12.2007 р. Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№ 8/438
за позовом
ТОВ "Промислова компанія-2003"
до
ТОВ "Промсервіс Україна"
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача
ТОВ "Промбудсервіс";
ЗАТ КБ "Приват-Банк"
про
визнання права власності та
витребування майна
за участю представників:
від позивача
- Білоус А.В.
від відповідача
- Осауленко О.О.
від третьої особи -1
- не з'явились
від третьої особи -2
- Лобач О.М.
в судовому засіданні 09.04.2008 р. оголошувалась перерва
для підготовки повного тексту постанови
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.10.2007 р. (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2007 р. (судді: Фаловська І.М., Мостова Г.І., Писана Т.О.), відмовлено в позові ТОВ "Промислова компанія-2003" до ТОВ "Промсервіс Україна" про визнання права власності на будівлі та споруди, що розташовані в м. Кременчуці по вул. Флотській, 14 (колишня адреса: м. Кременчук, вул. Флотська, 5), а саме: будівля головного корпусу, котельня, З, 5885,2 кв. м; будівля адміністративного корпусу, А, 572,9 кв. м; будівля прохідної заводу з карболітовими приміщеннями, К, 71,2 кв. м; будівля побутових приміщень, В, 1035,1 кв. м; будівля складу лабораторії, Л, 170,5 кв. м; приміщення лебідочної, Н, 15,2 кв. м; будівля трансформаторної, П, 92,9 кв. м; будівля майстерні БВЦ-1, Д, 1578,9 кв. м; будівля компресорної БВЦ-2, Г, 206,5 кв. м, а також про витребування вказаного майна із незаконного володіння ТОВ "Промсервіс Україна".
Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Промислова компанія-2003" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до положень статей 387, 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи із змісту ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, навіть якщо дане майно вибуло з власності позивача поза його волею.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спірне майно, яке знаходиться в м. Кременчуці по вул. Флотській, 14 (колишня адреса: м. Кременчук, вул. Флотська, 5), а саме: будівля головного корпусу, котельня, З, 5885,2 кв. м; будівля адміністративного корпусу, А, 572,9 кв. м; будівля прохідної заводу з карболітовими приміщеннями, К, 71,2 кв. м; будівля побутових приміщень, В, 1035,1 кв. м; будівля складу лабораторії, Л, 170,5 кв. м; приміщення лебідочної, Н, 15,2 кв. м; будівля трансформаторної, П, 92,9 кв. м; будівля майстерні БВЦ-1, Д, 1578,9 кв. м; будівля компресорної БВЦ-2, Г, 206,5 кв. м, належало на праві власності ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли" згідно свідоцтва на право власності виконкому Кременчуцької міської ради від 10.10.2003 р. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.10.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Матеріали справи свідчать про те, що всі операції з майном ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли" (передача майна до статутного фонду іншого підприємства, купівля-продаж цього майна) здійснювалися після порушення справи про банкрутство.
Так, як досліджено судами, 24 грудня 2003 р. проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Перехід". При цьому арбітражний керуючий, який здійснював повноваження розпорядника майна ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли", не надавав згоди на відчуження майнових активів боржника в якості внеску основних активів боржника до статутного фонду ТОВ "Перехід". В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття ТОВ "Перехід" права власності на спірне майно в установленому законом порядку.
27 грудня 2003 р. проведено державну реєстрацію права власності на дане майно за Приватною юридичною фірмою "Адвокат" на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 60 від 25.12.2003 р.
29 грудня 2003 р. було зареєстровано за позивачем право власності на майно, яке знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5, на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 62 від 29.12.2003 р.
17 січня 2004 р. розпорядженням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 41-Р "Про присвоєння поштової адреси комплексу по виробництву будівельних матеріалів по вулиці Флотській", який належить позивачу, було змінено поштову адресу розташування майна на м. Кременчук, вул. Флотська, 14.
Як враховано судами, на час укладання цих договорів купівлі-продажу спірне майно знаходилось під забороною відчуження на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 31.10.2003 р. у справі № 10/311, а відділом державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції міста Кременчука Полтавської області було накладено арешти та заборону на його відчуження 22.10.2002 р. та 26.12.2003 р.
14 квітня 2004 р. майно позивача було передано у заставу АКБ "Укрсоцбанк" відповідно до іпотечного договору № 720/3-037 та договору застави майна № 720/3-036.
26 серпня 2004 р. господарським судом Полтавської області у справі № 10/148 спірне майно було повернуто первісному власнику ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли".
28 січня 2005 р. була проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно за первісним власником -ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли".
15 лютого 2005 р. між ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли" та ТОВ "Промбудсервіс" було укладено договір купівлі-продажу майна, яке знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5 (14).
25 лютого 2005 р. було здійснено державну реєстрацію права власності на майно за ТОВ "Промбудсервіс".
1 березня 2005 р. було укладено додаткову угоду № 720/3-036/3 до договору застави майна та додаткову угоду № 720/3-03712 до іпотечного договору, згідно з якими спірним майном забезпечуються вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк".
5 березня 2005 р. було укладено договір купівлі-продажу майна між ТОВ "Промбудсервіс" і ТОВ "Промсервіс Україна" та проведено реєстрацію права власності на майно за адресою: м. Кременчук, вул. Флотська, 5 (14).
Як вбачається із ухвали господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 р. у справі № 10/311 відповідно до умов конкурсу з продажу майна підприємства банкрута ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли", переможцем конкурсу визнано ТОВ "Промбудсервіс", і 15.02.2005 р. між цим товариством та ТОВ "Кременчуцький завод силікатної цегли" укладено договір купівлі-продажу майна. Договір купівлі-продажу посвідчено нотаріально, у відповідності до вимог чинного законодавства проведено державну реєстрацію права власності на майно. Ухвала господарського суду Полтавської області від 18.03.2005 р. у справі № 10/311 набрала законної сили.
Таким чином, вищевказана ухвала місцевого суду встановила факт набуття майна ТОВ "Промбудсервіс" в порядку, визначеному для виконання судових рішень, і має значення для даної справи.
Висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що у відповідності до положень ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, навіть якщо дане майно вибуло з власності позивача поза його волею, відповідають обставинам справи.
Судами встановлено, що договір купівлі-продажу від 05.03.2005 р., укладений між ТОВ "Промбудсервіс" та ТОВ "Промсервіс Україна", посвідчено нотаріально та проведено реєстрацію права власності на майно в КП "Кременчуцькому МБТІ", що підтверджується відповідним витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Ціна продажу склала 1600000 грн., яку відповідач повністю сплатив на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В процесі розгляду справи позивачем не було доведено невідповідність змісту договору купівлі-продажу майна від 05.03.2005 р. вимогам чинного законодавства, факт недотримання встановленої форми угоди, неправомірність дій відповідача.
Згідно пункту 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882, договори про відчуження майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Як підставно вказано судами, дії приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна від 05.03.2005 р. у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувалися, а тому відсутні підстави вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" та ст. 55 Закону України "Про нотаріат".
Судами першої та апеляційної інстанцій мотивовано прийнято до уваги, що ТОВ "Промислова компанія-2003" та КБ "Приватбанк" при укладанні іпотечного договору мали змогу і повинні були пересвідчитись у тому, що спірне майно перебуває під забороною. Тому, судами правомірно не прийняті до уваги посилання позивача на порушення при укладенні договору купівлі-продажу від 05.03.2005 р. положень ст. ст. 12, 13 Закону України "Про іпотеку" та ст. 55 Закону України "Про нотаріат".
Здійснивши аналіз змісту договору купівлі-продажу майна від 05.03.2005 р., укладеного між ТОВ "Промбудсервіс" та ТОВ "Промсервіс Україна", суди дійшли обґрунтованих висновків про необхідність визнання ТОВ "Промсервіс Україна" добросовісним набувачем в порядку ст. 388 ЦК України, врахувавши, що майно набуте ним за відплатним договором.
Висновки судів про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно та підстав для його витребування відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ "Промислова компанія-2003" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2007 р. у справі № 8/438 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк