01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" червня 2011 р. Справа № 25/045-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах», Житомирська область, м. Новоград-Волинський
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі
про стягнення 412 744,90 грн.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 08.04.2011 № 44);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 01.04.2011 № б/н).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі -Відповідач) про стягнення 412 744,90 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 31.03.2009 № 3.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2011 порушено провадження у справі № 25/045-11 та призначено її до розгляду на 14.06.2011.
Разом з позовною заявою подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача. У задоволені клопотання відмовлено.
Через канцелярію господарського суду Київської області 08.06.2011 вх. № 7811 надійшло клопотання представника Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання задоволено. Представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи та зняв з них копії, про що здійснено відмітку на оригіналі клопотання в матеріалах справи.
У судовому засіданні 14.06.2011 представник Позивача заявив письмове клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені на 326,03 грн. Просить суд стягнути з Відповідача 389 392,15 грн. основної заборгованості та 23 026,72 грн. пені. Клопотання задоволено.
У судовому засіданні 14.06.2011 представник Позивача заявив клопотання про відшкодування Відповідачем витрат за юридичні послуги представника Позивача у разі задоволення позову. У задоволенні клопотання відмовлено.
У судове засідання 14.06.2011 представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, надав витребувані ухвалою суду від 27.05.2011 документи по справі.
У судове засідання 14.06.2011 представник Відповідача з'явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не визнав повністю, вимоги ухвали суду від 27.05.2011 не виконав.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 14.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача і Відповідача, суд -
Між Позивачем (за договором -Продавець) та Відповідачем (за договором -Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 31.03.2009 № 3 (далі -Договір).
Між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду від 31.03.2009 № 1 до Договору, в якій визначено ціну Продукції та додаткові зобов'язання Покупця.
Між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду від 31.03.2009 № 2 до Договору, в якій визначено порядок надання додаткових знижок на придбану Покупцем Продукцію.
Між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду від 01.09.2009 № 3 до Договору, в якій визначено нову ціну Продукції.
Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язується передати продукцію (за договором -Продукція) в асортименті, кількості та по цінах, зазначених в видаткових накладних, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити їх (пункти 1.1., 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що кількість та асортимент Продукції зазначаються в видаткових накладних на кожну партію Продукції.
Доказом передачі партії Продукції у власність Покупця, згідно з пунктом 3.1. Договору, є видаткова накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи Покупця, а також Довіреність на отримання партії Продукції.
Ціни на Продукцію, відповідно до умов Договору, є погодженими між Сторонами та зазначені у видаткових накладних на кожну партію Продукції (пункт 4.1. Договору).
Відповідно до пункту 4.5. Договору отримання Продукції Покупцем, відповідно до товарно-транспортної накладної, звільняє його від подальшого заперечення ціни на отриману Продукцію.
Згідно пунктів 5.1., 5.4., 5.5. Договору остаточний розрахунок проводиться протягом 45 календарних днів з моменту поставки Продукції Покупцю. Датою отримання Продавцем безготівкових грошових коштів в оплату отриманої партії Продукції є дата зарахування таких коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Продавця. Право власності на Продукцію переходить до Покупця з моменту одержання продукції.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 6.3. Договору партія Продукції вважається переданою Продавцем та прийнятою Покупцем: за кількістю -відповідно супроводжуючих документів; за якістю -відповідно сертифікатів якості заводу-виробника. Для отримання Продукції на складі Продавця, уповноважена особа Покупця надає належним чином оформлену Довіреність на отримання Продукції. Претензії з кількості приймаються в момент приймання (відпуску) Продукції.
Пунктом 11.8. Договору встановлений строк дії Договору, який набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010.
Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши Договір (оригінал оглянутий в судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони дійшли згоди з усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.
Повноваження представника Відповідача на право підпису договорів купівлі-продажу посвідчена Довіреністю від 07.04.2008 № 71, що дійсна до 07.04.2011.
Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором, в частині поставки Продукції, виконав належним чином, що підтверджується наступним.
На виконання умов Договору, 19.11.2010 Позивачем було поставлено Продукцію в асортименті, кількості та по цінах зазначених у видатковій накладній від 18.11.2010 № 00000238, а Відповідачем отримано Продукцію згідно вказаної видаткової накладної, що підтверджується штампом приймального відділу складу медпрепаратів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»та підписом повноважної особи за Довіреністю від 18.11.2010 № 15817 на отримання матеріальних цінностей згідно видаткової накладної від 18.11.2010 № 00000238, на суму 767 760,40 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України судом беруться до уваги вищенаведені видаткова накладна від 18.11.2010 № 00000238 та Довіреність від 18.11.2010 № 15817 на отримання матеріальних цінностей згідно видаткової накладної від 18.11.2010 № 00000238 у якості письмових доказів поставки Продукції Позивачем та належним шляхом оформленого прийняття Продукції Відповідачем.
Про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить, також, відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов Договору.
Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену Продукцію по видатковій накладній від 18.11.2010 № 00000238 на загальну суму 378 368,16 грн., що підтверджується Довідкою від 09.06.2011 № 03/4087 Центрального Новоград-Волинського відділення ЖОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»та копіями платіжних доручень, підписаними повноважними особами та скріплені їх печатками, -на суму 23 027,93 грн. від 08.02.2011 № 1102; на суму 200 000,00 грн. від 10.02.2011 № 1197; на суму 155 340,32 грн. від 15.02.2011 № 1292. Враховуючи часткову сплату Відповідачем за поставлену Продукцію, сума залишкової заборгованості складає 389 392,15 грн. яка на момент подачі позову не сплачена.
Відповідно до позовної заяви, Позивачем заявлено вимоги: про стягнення 389 392,15 грн. основного боргу та 23 352,75 грн. пені.
У судовому засіданні 14.06.2011 представник Відповідача зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені на 326,03 грн., у зв'язку із допущенням ним помилки в розрахунку пені. Просить суд стягнути з Відповідача суму основної заборгованості в розмірі 389 392,15 грн. та 23 026,72 грн. пені. Письмове клопотання залучено до матеріалів справи.
Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано повноважною на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -412 418,87 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.
Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».
Разом з позовною заявою подане клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача, обґрунтоване тим, що невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в зв'язку із тим, що Відповідач уникає ведення переговорів щодо досудового врегулювання спору, тривалий час не проводить розрахунків та має значну кредиторську заборгованість.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд не може погодитися із твердженням представника Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача з наступних підстав.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахування особливостей зазначених вище норм чинного законодавства та матеріалів справи, Позивачем не надано достатньо обґрунтованих доказів, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання Позивача про забезпечення позову.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати за поставлену Продукцію визначено з відстрочкою у 60 календарних днів з моменту поставки, що передбачено у видатковій накладній від 18.11.2010 № 00000238.
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт несплати Відповідачем залишкової вартості поставленої по видатковій накладній від 18.11.2010 № 00000238 Продукції, підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою від 08.06.2011 № 287, підписану керуючим Новоград-Волинського відділення «ПриватБанку»і скріпленою відтиском печатки банківської установи.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищезазначена Довідка про те, що станом на момент судового розгляду справи грошові кошти від Відповідача не надійшли може вважатися письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати Продукції.
Так, Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, вартість поставленої Продукції по видатковій накладній від 18.11.2010 № 00000238 на суму 389 392,15 грн. не оплатив.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої Продукції, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 23 026,72 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 9.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати за отриману продукцію, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зі змісту зазначеного пункту Договору, слідує, що за своєю правовою природою, Сторони, за порушення строків оплати поставленої Продукції за ним, фактично передбачили стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.
При винесенні даного рішення судом також врахована позиція Верховного Суду України щодо необхідності встановлення судом, при винесенні рішень, правової природи неустойки, яка передбачена сторонами у договорах, яка викладена у постанові від 21.11.2006 по справі №47/628-05.
Водночас, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено строк прострочення виконання зобов'язання Відповідачем по сплаті за поставлену Продукцію з урахуванням часткової сплати заборгованості: з 19.01.2011 по 07.02.2011 на суму зобов'язання 767 760,40 грн. (20 календарних днів); з 08.02.2011 по 09.02.2011 на суму зобов'язання 744 732,47 грн. (2 календарних дня); з 10.02.2011 по 14.02.2011 на суму зобов'язання 544 732,47 грн. (5 календарних днів); з 15.02.2011 по 14.05.2011 на суму зобов'язання 389 392,15 грн. (89 календарних днів).
Відповідно до клопотання про зменшення розміру позовних вимог, прийнятих господарським судом, пеня нарахована Позивачем у розмірі 23 026,72 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням строку визначеного законодавством і періоду, який вказує Позивач, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
767760.4019.01.2011 - 07.02.2011207.7500 %0.042 %6520.70
744732.4708.02.2011 - 09.02.201127.7500 %0.042 %632.51
544732.4710.02.2011 - 14.02.201157.7500 %0.042 %1156.62
389392.1515.02.2011 - 14.05.2011897.7500 %0.042 %14716.89
Оскільки вірний розмір пені, обрахованої судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, періоду, який вказує Позивач та положень Договору, становить 23 026,72 грн., то вимога Позивача про стягнення з Відповідача 23 026,72 грн. пені підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт невиконання умов зобов'язання Відповідачем по оплаті за поставлену Продукцію Позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований та підтверджується поданими суду доказами.
Враховуючи вищевикладене, пояснення представників Позивача і Відповідача та докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 389 392,15 грн. заборгованості за поставлену Продукцію та 23 026,72 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 14.06.2011 представником Позивача заявлено клопотання про стягнення з Відповідача витрат на юридичні послуги та надано копії документів, що підтверджують надання таких послуг, їх оплату та документів про вищу юридичну освіту представника.
Господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника Позивача, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах»та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про надання юридичних послуг від 08.04.2011№ б/н.
З аналізу зазначеного Договору про надання юридичних послуг, а також відповідно до пояснень представника Позивача встановлено, що юридичні послуги Позивачу надані не адвокатом, а тому суми, сплачені за них не підлягають відшкодуванню як судові витрати.
Відповідно до пункту 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Відповідача.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кревель Мойзельбах»(11706, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Волі, буд. 55, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33063895) 389 392 (триста вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 15 коп. заборгованості, 23 026 (двадцять три тисячі двадцять шість) грн. 72 коп. пені, 4124 (чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 18 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 20.06.2011.
Суддя Саванчук С. О.