79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 травня 2011 р. № 2а-4839/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судових засідань Якимець О.І.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи - управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2011 року ВП № 25930388,-
встановив:
ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи - управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області, в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2011 року ВП № 25930388.
Обгрунтовуючи свою позицію зсилається на те, що вимога Пенсійного фонду не є виконавчим документом, а тому державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження з приводу виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі № 449 від 01.02.2011 року. За таких обставин, просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 квітня 2011 року
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак подав на адресу суду письмові заперечення згідно яких просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю, в яких зазначив, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі № 449 від 01.02.2011 року діяв на підставі та у межах Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно просив розглядати дану справу у відсутності уповноваженого представника.
Третя особа - управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі виставлена ОСОБА_3 вимогу № Ф-449 про сплату боргу в сумі 1159, 88 грн.
15 квітня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, відкрито виконавче провадження з приводу виконання вимоги № 449 від 01.02.20111 року та надано ОСОБА_3 термін для добровільного виконання до 21 квітня 2011 року.
Непогодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач оскаржив таку у судовому порядку. Проте, підставою для оскарження вказаної постанови, є те, що вимога Пенсійного фонду України не є рішенням органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається з припису норми п.8 ч.2 ст. 17 вищезазначеного Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вбачається, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Як вбачається з ст.25 зазначеного вище Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням вищевикладеного, доводи позивача про те, що вимога УПФУ в м.Дрогобичі № Ф- 449 від 01.02.2011 року не є рішенням органу виконавчої влади, а тому не може бути виконавчим документом, судом спростовуються, оскільки згідно ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом, а отже підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Щодо посилання позивача на невідповідність вимоги нормам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: відсутність дати прийняття і номер рішення, згідно з яких видано документ, не зазначення дати набрання законної сили рішення та відсутність строку пред'явлення виконавчого документа до виконання такі судом не беруться до уваги з тих підстав, що згідно вимоги УПФУ в м.Дрогобичі вбачається, що датою прийняття рішення (вимоги) являється 01.02.2011 року №449; датою набрання чинності вимоги про сплату боргу згідно п.3. є 09.02.2011 року та строком пред'явлення даного виконавчого документа до виконання є рік з дати набрання ним чинності.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на те, що примусове виконання в даній справі відноситься до категорії рішень зобов'язального характеру, вимога УПФУ в м.Дрогобичі Львівської області про сплату боргу є рішенням
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем були правомірно вжиті заходи відповідно до чинного законодавства України стосовно примусового виконання рішення суду.
Окрім цього, слід звернути увагу й на те, що позивач не представила суду доказів оскарження вимоги управління Пенсійного фонду в м. Дрогобичі 01.02.2011 року № Ф- 449 в судовому порядку, а відтак, оскільки така не є скасованою на день розгляду даної справи, тому підлягає до виконання.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням норм ст. 94 КАС України судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до частини 3 статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 01 червня 2011 року.
Суддя Мричко Н.І.