10 травня 2011 року №2а-9811/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Басай О.В.,
при секретарі судового засідання -Короташ О.Б.,
за участю:
представника позивача -не з'явився;
представника відповідача -Гуща О.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «Радаман»
до відповідача: Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області
про визнання протиправними та скасування рішення №12748/10/282/195/592, №12748/10/282/195/592 від 28.10.2010 року, встановлення факту, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006551601/0 від 02.11.2010 року, -
Приватне підприємство «Радаман»звернулося в суд із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування рішення №12748/10/282/195/592, №12748/10/282/195/592 від 28.10.2010 року, встановлення того, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року подані без порушень та визнання їх податковою звітністю, а також про скасування податкового повідомлення-рішення №0006551601/0 від 02.11.2010 року та акта №946/15-309/35875488.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надіслав клопотання в якому просив провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і доказами без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що відповідно до п.п.4.5 п.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 року якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. У таких випадках працівники відділу приймають звітність та в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки та наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності, а також пропонується надати нову, оформлену належним чином. Зазначив, що позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість та декларацію з податку на прибуток підприємств з порушенням норм вищенаведених Методичних рекомендацій, що і було підставою для прийняття рішень про невизнання податкової звітності. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Приватне підприємство «Радаман»є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 23.07.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №094919 Серія А00 (а. с. 101).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист (а. с 18), позивачем 20.10.2010 роук направлено на адресу відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень місяць 2010 року та декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року (в декларацію помилково вказано 3 квартал 2000 року).
Рішенням №12748/10/282/195/592 (без дати) податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень місяць 2010 року не визнано як податкову звітність, оскільки на думку відповідача вона заповнена з порушенням правил зазначених у затвердженому порядку, а саме, наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання (а. с. 8). Дане рішення позивач отримав 02.11.2010 року (а. с. 10).
Також, рішенням №12748/10/282/195/592 від 28.10.2010 року декларацію з податку на прибуток підприємства не визнано як податкову звітність, оскільки при її заповненні допущенні порушення, а саме, не зазначено обов'язкового реквізиту: Код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, не проставлено прочерків в показниках, які не заповнюються, а також не проставлено звітний податковий період. Дане рішення позивач отримав 02.11.2010 року (а. с. 10).
Крім цього, судом встановлено, що 02.11.2010 року відповідачем проведена перевірка позивача щодо своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість за вересень 2010 року. За результатами даної перевірки складено акт №946/15-309/35875488 від 02.11.2010 року (а. с. 37)
З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення вимог пункту 4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, встановлено, що у терміни, передбачені для сплати податку (не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом) платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні. Платником податку не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.
На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем, винесено податкове повідомлення-рішення №0006551601/0 від 02.11.2010 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції суму на 170, 00 грн. (а. с. 36).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
В силу підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті.
Підпунктом «з»підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Але, пунктом 10.6 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.
Безпосередньо положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»форма та порядок заповнення декларації не встановлено.
Відповідно до п.16.4. ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»форми декларацій з податку на прибуток встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982. Згідно з підпунктом 1.5 вказаного Порядку декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Однак, ані Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не встановлюють, які саме реквізити є обов'язковими для податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток підприємств..
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року позивачем заповнено усі рядки, зокрема, щодо найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження юридичної особи -платника податку, декларація містить підпис посадової особи, скріплена печаткою цієї юридичної особи.
Доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності, відповідач суду не надав.
Крім цього, з метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 затверджено Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі - Методичні рекомендації).
Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій передбачено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
Як уже зазначалося вище, позивачем в декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2010 року помилково вказано 3 квартал 2000 року. З аналізу вищенаведеного пункту Методичних рекомендацій вбачається, що така помилка не може слугувати підставою для не визнання такої податкової декларації податковим органом.
Матеріали справи не містять доказів про порушення позивачем приписів пункту 4.5 Методичних рекомендацій.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що податковий орган протиправно виніс рішення №12748/10/282/195/592 (без дати) про не визнання декларації з податку на додану вартість за вересень місяць 2010 року та рішення №12748/10/282/195/592 від 28.10.2010 року про не визнання декларації з податку на прибуток підприємства.
Оскільки, судом визнані протиправними рішення відповідача про не визнання як податкової звітності поданих позивачем декларацій, то відповідно податкове повідомлення-рішення №0006551601/0 від 02.11.2010 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 170, 00 грн. за не подання податкової декларації у строки, визначені законодавством, слід скасувати.
Водночас, вимоги позивача про встановлення того, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року подані без порушень та про визнання їх податковою звітністю задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Враховуючи те, що станом на час прийняття рішення у даній справі набрав чинності Податковий кодекс України пунктом 49.13 статті 49 якого визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, враховуючи, що рішення відповідача про невизнання декларації визнається судом протиправним, з огляду на приписи пункту 49.13 статі 49 Податкового кодексу України, підстави для зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати ту саму звітність відсутні.
Також, не підлягає до задоволення вимога позивача про визнання протиправним та скасування акта про порушення податкового законодавства №946/15-309/35875488 від 02.11.2010 року, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскаржуваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки для позивача.
Акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, учасником яких є позивач, акт перевірки є тільки підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
У даному випадку будь-якого рішення відповідачем в оскаржуваному акті не приймалось.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про визнання нечинним та скасування акта про порушення податкового законодавства №946/15-309/35875488 від 02.11.2010 року не є способом захисту порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №12748/10/282/195/592 та №12748/10/282/195/592 від 28.10.2010 року про невизнання як податкової звітності.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області №0006551601/0 від 02.11.2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя /підпис/ О.В. Басай
Постанова в повному обсязі виготовлена 13.05.2011 року.
.