Cправа № 2а-0770/1040/11
Ряд стат. звіту № 5.1.2
Код 05
07 червня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
при секретарі судового засідання Скуби В.І.
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_2;
представника відповідача -Ціника Михайла Омеляновича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до начальника Регіонального управління департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12 березня 2011 року за № 070586-0007/32, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 07 червня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 червня 2011 року.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника Ргіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 12 березня 2011 року № 070586-0007/32.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що відповідачем застосовано адміністративно-господарські санкції з порушенням строків передбачених статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких вимоги позивача вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема відповідач вказав на те, що на адресу Регіонального управління департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області надійшов припис заступника прокурора Закарпатської області від 02 лютого 2011 року за № 07/3-40 «Про усунення порушень законодавства України щодо захисту прав і свобод неповнолітніх, в частині профілактики шкідливих звичок»відносно застосування фінансової санкції до ПП ОСОБА_3. Вважає, що посилання позивача на статтю 250 ГК України є безпідставним, оскільки строки, що визначені цією статтею не поширюються на штрафні санкції, прийняті за рішеннями податкових органів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених у письмовому запереченні.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2010 року працівниками Іршавського РВ ГУМВС України у Закарпатській області складено протокол за № 104310 про адміністративне правопорушення (а.с. 32).
На підставі цього протоколу 12 липня 2010 року за продаж неповнолітньому алкогольних напоїв на бармена бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»був накладений штраф у розмірі 510 грн. (а.с. 33).
Відповідно до листа в.о. начальника Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області за № 1257 від 28 лютого 2011 року -диско бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с. 36).
Рішенням про застосування фінансових санкцій від 12 березня 2011 року за № 070586-0007/32 на підставі матеріалів перевірки Іршавського РВ УМВС за порушення статті 153 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 була застосована фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. (а.с. 37).
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу, в редакції на час виявлення порушення, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02 грудня 2010 року № 2756-VI статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою такого змісту: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».
Цей закон набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом, тобто з 01 січня 2011 року і не може розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли до його прийняття.
Отже частина 2 статті 250 Господарського кодексу України підлягає застосовується до правовідносин, що виникли виключно після 01 січня 2011 року.
Відповідно до преамбули Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»- цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Отже вказаний Закон не являється законодавчим актом з питань оподаткування.
Задовольняючи позовну заяву суд вважає, що санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, оскільки правопорушення, за яке до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції, було виявлено 23 травня 2010 року, то суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем було порушено строки, що передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, в редакції, що діяла саме на час виявлення цього правопорушення, оскільки така санкція була застосована по спливу шести місяців з дня виявлення порушення. При цьому закон не пов'язує, що виявити порушення повинен саме орган, що вправі застосовувати адміністративно-господарські санкції.
Позиція Закарпатського окружного адміністративного суду щодо пропуску строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі від 20 липня 2010 року за № 1112/11/13-10.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до начальника Регіонального управління департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області - задовольнити.
Скасувати рішення начальника Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Закарпатській області про застосування фінансових санкцій за № 070586-0007/32 від 12 березня 2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Гаврилко С.Є.