справа № 2а-9916/10/0670
категорія 8.2
23 червня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черняхович І.Е.,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС-ОН"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі ДПІ у м. Житомирі) № 0014622302 від 13.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4862,50 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 07.12.2010р. працівниками ДПІ в м. Житомирі області було неправомірно проведено перевірку магазину, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ШАНС-ОН" та знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Л. Українки, 48, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. Вказаною перевіркою було виявлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: на місці здійснення реалізації на деякі види товарів відсутні прибуткові та видаткові накладні, хоча продавцем було вказано, що дані накладні знаходилися в бухгалтерії, а також встановлена невідповідність готівки з денним звітом РРО на місці проведення розрахунків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вказав, що перевіркою, проведеною 07.12.2010р. працівниками ДПІ в м. Житомирі області було виявлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: на місці здійснення реалізації на деякі види товарів відсутні прибуткові та видаткові накладні, а також встановлена невідповідність готівки з денним звітом РРО на місці проведення розрахунків.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень на перевірку № № 1483,1484 від 01.12.2010 року працівниками ДПІ в м. Житомирі області була проведена перевірка за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ШАНС-ОН" та знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Л. Українки, 48.
Вказаною перевіркою виявлено порушення п. 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: на місці здійснення реалізації на деякі види товарів відсутні прибуткові та видаткові накладні, а також встановлена невідповідність готівки з денним звітом РРО на місці проведення розрахунків.
Про виявлені правопорушення був складений акт перевірки № 062/06/25/23/20419847 від 07.12.2010р. (а.с. 20-21) та відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей (а.с. 25). В даній відомості перелічено найменування окремих товарів на суму 2106,75 грн. та зазначено про неведення обліку надходження запасів, відсутність прибуткових та видаткових накладних на вищевказані товари.
На підставі вказаного акту 13.12.2010 року ДПІ у м. Житомирі винесено рішення № 0014622302 про застосування штрафних санкцій в сумі 4862,50 грн.
В поясненні від 07.12.2010р. продавець ОСОБА_1 відносно порушення щодо відсутності прибуткових та видаткових накладних зазначила, що всі накладні та будь-які підтверджуючі документи, що свідчать про надходження товару знаходяться бухгалтерії, тому надати їх не може (а.с. 23).
В ході розгляду справи судом досліджені надані позивачем до матеріалів справи накладні на товар (а.с.36-46). Вказані документи підтверджують надходження товарів та їх вибуття і вони є первинними документами, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік на підприємстві.
Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон).
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).
Статтею 2 Закону "Про бухгалтерський облік" визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно п. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 5 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.
Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.
Діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів в бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. В Україні не існує жодних інших норм закону, які передбачали б інший порядок перевірки наявності і оцінки товарно-матеріальних цінностей. Згідно з п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року основними завданнями інвентаризації, зокрема, є виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей в натурі та установлення лишку або нестачі цінностей шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. Згідно з п. 11.1. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків для проведення інвентаризації, розпорядчим документом керівника підприємства, створюється інвентаризаційна комісія, яка, згідно з вимогами, що викладені в п. 11.4 та 11.7 вказаної інструкції безпосередньо проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, складають інвентаризаційні відомості та, шляхом звірення даних про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей з даними обліку підприємства, встановлює лишки або недостачу товарів.
Згідно з п.15 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби, з метою встановлення фактичної кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у платника податків, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.
Однак, в ході проведення перевірки, перевіряючі не вимагали у позивача проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, така інвентаризація проведена не була.
Посилання відповідача на відсутність в момент перевірки накладних, як на беззаперечний факт відсутність такого обліку взагалі, суд вважає безпідставним.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) в розмірі 4213,50 грн., з огляду на не підтвердження факту порушення.
Зі змісту п. 13 ст. 3 Закону випливає, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. П. 1 ст. 17 Закону за невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня передбачено застосування фінансової санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями. В день перевірки встановлено невідповідність готівки на 129,80 грн. Отже до позивача застосовано фінансову санкцію в п'ятикратному розмірі в розмірі 649,00 грн.
З денного звіту реєстратора розрахункових операцій на суму 435,08 грн. (а.с. 16 ) та опису готівки, яка знаходиться на місці проведення розрахунків на суму 305,28 грн. (а.с. 22) випливає розбіжність на загальну суму 129,80 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАНС-ОН" фінансову санкцію в п'ятикратному розмірі на суму 649,00 грн.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки.
Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що перевірка була проведена неправомірно, є безпідставними. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що превіряючими були пред'явлені направлення на проведення перевірки, доказом чого є підпис продавця (а.с. 26).
У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ч. 3 ст. 2, ст.ст. 11,71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0014622302 від 13 грудня 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі в частині незабезпечення ведення товарних запасів за місцем реалізації з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 4213,50 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 25 червня 2011 р.