09 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5947/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко Вікторії Станіславівни
при секретаріОрлові О.В.
за участю:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_6
Желізняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання нечинним розпорядження №3902-р від 02.12.2010 р., -
ОСОБА_5 23 травня 2011 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з позовними вимогами про визнання нечинним розпорядження № 3902-р від 02 грудня 2010 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 02.12.2010р. № 3902-р у частині покладення на позивача обов'язку підготувати та укласти угоду про передачу права власності на земельну ділянку, нотаріально посвідчити є таким, що суперечить ст.19 Конституції України, ст.142 Земельного кодексу України. У зв'язку з чим позивач просить визнати нечинним зазначене розпорядження та зобов'язати Дніпропетровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області підготувати та укласти з ОСОБА_5 угоду про передачу права власності на земельну ділянку №88а, площею 0,0629 га в садовому товаристві «Дніпро-2», а також нотаріально її посвідчити.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідачів в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог наполягав посилаючись на те, що відповідачами було виконано всі вимоги ст.142 Земельного кодексу України, а саме: надано згоду на одержання права власності на вищезазначену земельну ділянку.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_5 є власником земельної ділянки №88а, площею 0,0629 га в садовому товаристві «Дніпро-2» згідно Державного акту на право приватної власності на землю. Даний акт був виданий на підставі рішення виконкому Новоолександрівської сільської ради № 140/869 від 24.12.1997 року.
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з заявою про добровільну відмову від права власності на землю, яка була зареєстрована 13.09.2010р. № 4621-3/9.
Розглянувши вищезгадану заяву, Дніпропетровська районна державна адміністрація дала згоду на одержання права власності на вищезазначену земельну ділянку, а також на ОСОБА_5 був покладений обов'язок укласти угоду про передачу права власності на земельну ділянку, нотаріально її посвідчити та надати для державної реєстрації. Зазначені обставини викладені у розпорядженні голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 02.12.2010р. № 3902р.
З приводу незгоди позивача з розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 02.12.2010р. № 3902-р у частині покладення на ОСОБА_5 обов'язку підготувати та укласти угоду про передачу права власності на земельну ділянку, нотаріально посвідчити її, позивач звернувся з заявою від 24.01.2011р. до Дніпропетровської районної державної адміністрації, зокрема з проханням розглянути дане питання, підготувати та укласти з ним угоду про передачу права власності на земельну ділянку, однак до цього часу відповіді не було.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що Державний акт на право власності на земельну ділянку позивачем був втрачений. ОСОБА_5 звернувся з заявою про надання дозволу на виготовлення дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку, та просив долучити до справи Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 16.10.2009 року №3665-р. (а.с. 16). Відповідно до зазначеного розпорядження за заявою члена садового товариства "Дніпро-2" ОСОБА_5 (паспорт серія АК 342171, виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 21.10.98, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) щодо надання дозволу на виготовлення дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку, керуючись ст. ст. 19, 21, Закону України „Про місцеві державні адміністрації" Дніпропетровською районною державною адміністрацією був наданий дозвіл громадянину ОСОБА_5 на виготовлення дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку №88а, площею 0,0629 га, для ведення садівництва, в садовому товаристві "Дніпро-2" за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, а громадянину ОСОБА_5 необхідно було замовити у землевпорядній організації виготовлення дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Згідно ст.17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:
1) надання адміністративних послуг;
2) здійснення державного нагляду (контролю);
3) управління об'єктами державної власності;
4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;
5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.
Відповідно до п.5.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 та затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43, для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого) державного акта на право приватної власності, право постійного користування або на право власності на землю письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта".
Відповідно до пп. пп. 4.7-4.10 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за N 735/16751, при втраті (пошкодженні) державного акта землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт. Для отримання нового державного акта землевласнику (землекористувачу) необхідно письмово звернутися до відповідного територіального органу Держкомзему. У заяві (клопотанні) зазначається: де, коли і за яких обставин втрачено (пошкоджено) державний акт.
До заяви (клопотання) додаються: копія акта приймання-передавання межових знаків на зберігання; копія акта перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; копія документа, на підставі якого набуто право на землю.
При втраті державного акта землевласник (землекористувач) розміщує відповідне повідомлення в місцевих друкованих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень щодо втраченого державного акта не надійшло, землевласнику (землекористувачу) видається новий державний акт.
Видача державних актів взамін втрачених (пошкоджених) здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання матеріалів, зазначених у пункті 4.8 цієї Інструкції.
Видача державних актів взамін втрачених (пошкоджених) здійснюється на платній основі відповідно до законодавства.
Представник позивача пояснив, що позивач ОСОБА_5 до землевпорядної організації з заявою про виготовлення дублікату Державного акту на право власності на земельну ділянку не звертався у зв'язку з відсутністю коштів.
Відповідно до ст.125-126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Пунктом 61,62,67 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:
- нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
- спадковим договором;
- свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів;
- свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
- свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;
- свідоцтвом про право на спадщину;
- свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- договором про поділ спадкового майна;
- договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
- договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
- договором про виділення частки в натурі (поділ);
- іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
- рішенням суду;
- договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб, а також право державної та комунальної власності підтверджуються державним актом (стаття 126 Земельного кодексу України). Для посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених пунктами 62, 71 цієї Інструкції, подаються заява власника земельної ділянки та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про згоду на одержання права власності на таку земельну ділянку.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що для укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку №88а, площею 0,0629 га в садовому товаристві «Дніпро-2» та її нотаріального посвідчення, власнику ділянки ОСОБА_5 необхідно було в обов'язковому порядку надати державний акт на право власності на земельну ділянку, заяву власника земельної ділянки та рішення органів виконавчої влади про згоду на одержання права власності на таку земельну ділянку.
З матеріалів справи вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку у позивача та відповідача відсутній, що унеможливлює нотаріальне посвідчення вищезазначеної угоди, а позивач має право отримання дублікату державного акту на право власності на земельну ділянку, що фактично робить позивача в цих правовідносинах зобов'язаним щодо підготовки та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
· добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
· смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
· відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
· звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
· відчуження земельної ділянки по мотивах суспільної необхідності та для суспільних потреб;
· конфіскація земельної ділянки за рішенням суду;
· невідчуження земельної ділянки іноземними особами і особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Приведений перелік є загальним для всіх власників землі: фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, держави і недержавних суб'єктів. Найбільш істотним в законодавчому визначенні підстав припинення права власності на землю є їх вичерпне закріплення, яке не підлягає розширенню. Це означає, що іншими законодавчими і підзаконними актами не можуть бути передбачені інші підстави припинення права власності на земельні ділянки.
Реалізація підстав припинення права власності на землю і права користування земельною ділянкою відбувається при настанні певних умов, які істотно впливають на встановлений порядок їх здійснення.
Добровільна відмова від права власності на землю або права користування земельною ділянкою є вільним волевиявленням власника, направленим на припинення суб'єктивного права подальшого використання земельної ділянки на правових підставах, передбачених законодавством. Функція державних органів в даному випадку полягає в юридичному оформленні припинення такого права. З цього виходить, що добровільна відмова, як спосіб припинення прав на землю, не є самовільним залишенням земельної ділянки.
Ст. 142 Земельного кодексу свідчить, що добровільна відмова від права власності на земельну ділянку може бути заявлена тільки на користь держави або територіальної громади і не передбачає можливості добровільної відмови на користь інших суб'єктів земельних правовідносин. Припинення права здійснюється за заявою власника, що подається у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі згоди прийняти заяву вказані органи укладають з власником угоду про передачу права власності на земельну ділянку, яке підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Добровільна відмова - це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки, яке пов'язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності ділянки.
Для цього громадянин повинен подати заяву про добровільну відмову від права власності на землю на користь держави або територіальної громади.
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку полягає у здійсненні відповідної процедури, а саме:
- отримання згоди представників держави або територіальної громади на отримання права власності на земельну ділянку;
- підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі або територіальній громаді;
- нотаріальне посвідчення укладеної угоди;
- державна реєстрація укладеної угоди.
Органом державної реєстрації, які фіксують укладені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови є органи місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Зазначений орган перевіряє подані документи і приймає відповідне рішення.
Для реєстрації угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови, власник земельної ділянки подає особисто або надси лає поштою до відповідного виконавчого комітету ор гану місцевого самоврядування угоду про передачу права власності на земельну ділянку у двох примір никах. Зазначений орган перевіряє подані документи і реєструє їх. На обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру за пису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земель ної ділянки, інший залишається у виконавчому комі теті органу місцевого самоврядування.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що добровільна відмова власника від права на земельну ділянку зумовлює необхідність вчинення конкретних юридично значущих дій з боку відмовоодержувача, а функція державних органів в даному випадку полягає в юридичному оформленні припинення такого права шляхом надання згоди на передачу права власності на земельну ділянку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надані достатні докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання нечинним розпорядження № 3902-р від 02 грудня 2010 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 10 червня 2011 року.
Суддя В.С. Парненко