15 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/4120/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Конєвої С.О.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними, визнання незаконними та скасування вимог про доплату недоїмки по страховому внеску, -
16.04.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулися з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та просять:
- визнати дії відповідача неправомірними щодо визначення позивачам обов'язку сплатити до Пенсійного фонду України суму внесків за повідомленнями-розрахунками № 64 та № 65 від 17 березня 2011р.;
- визнати незаконними та скасувати доплату недоїмки до страхового внеску, яку вимагає від позивача відповідач.
Ухвалою суду від 15.06.2011р. у зазначеній справі позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними, визнання незаконними та скасування вимог про доплату недоїмки по страховому внеску -залишені без розгляду на підставі ч. 3 ст. 128, п.4 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим судом розглядаються лише позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є платником фіксованого податку та страхові внески до Пенсійного фонду від імені позивача здійснює Державне казначейство у відповідності до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727-98. У Статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» вказано, що спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою фіксованого податку. Позивач -ОСОБА_3 зазначає в позові, що відповідно до п.6 згаданого Указу Президента суб'єкт малого підприємництва, який сплачує фіксований податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає положенням ст. 11 наведеного вище Закону. За таких обставин, позивач вважає, що вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для неї замінено сплатою фіксованого податку відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва та п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727-98 та зазначений Указ не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-Ш, а тому підлягає застосуванню до спірних відносин. За викладеного, позивач вважає, що дії відповідача щодо вимоги сплатити доплату недоїмки по страхових внесках є незаконною, при цьому зазначає, що така вимога повинна відбуватися за спеціальною процедурою, передбаченою Законом України № 2181 за яким органами стягнення є виключно податкові органи, а також державні виконавці.
Позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судове засідання 15.06.2011р. не з'явилася, однак 14.06.2011р. на адресу суду надійшло її клопотання в якому вона просить розглядати справу без її участі та зазначає про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.36).
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 30.05.2011р. (а.с.31).
Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, заявлене позивачем клопотання про розгляд справи без її участі, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, відсутність перешкод для розгляду справи та відсутність потреби заслухати свідка та експерта, суд вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно п.1 ч.2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 02.09.2009р., що підтверджується копією свідоцтва серії В03 № 597486 та є платником фіксованої плати прибуткового податку, що підтверджується копією патенту серії ПАЕ № 368785 згідно якого має позивач право здійснювати роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (а.с.17,18).
17 березня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відносно ОСОБА_3 прийнято повідомлення-розрахунок за № 65 у якому зазначено про необхідність здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 3,4 квартал 2010 року (липень-грудень 2010р.) в сумі 1732 грн. 80 коп. відповідно до п.п.4 п.8 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-15 (зі змінами та доповненнями) -(а.с.21).
Згідно довідки відповідача № 2 від 18.03.2011р. про наявність заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу у ОСОБА_3 існує заборгованість по доплаті страхових внесків у сумі 1732 грн. 80 коп.(а.с.20).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(чинного станом на 2010 рік) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1,3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні-особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції станом на липень -грудень 2010р.), встановлено, що страхувальники є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії ( у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Стаття 15 вищевказаного Закону визначає, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Статтею 5 даного Закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечать. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Законом України від 08.07.2010 року № 2461 (чинного у період з липня по грудень 2010 року) було встановлено, що з моменту набрання ним чинності, а саме: з 17 липня 2010 року фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачують внески до Пенсійного фонду за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески. Тобто, було встановлено нові розміри мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.
Відповідно до вищевказаних змін позивачу і було донараховано доплату до мінімального страхового внеску за період з липня 2010р. по грудень 2010р. на загальну суму 1732,80 грн. згідно повідомлення-розрахунку № 65 від 17.03.2011р. ( а.с.21).
Вказані зміни Законом України від 08.07.2010р. № 2461 до Закону України № 1058-ІУ не визнавались неконституційними, а тому були чинними у період з липня по грудень 2010 року.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування були встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування № 400/97-ВР ( чинного станом до 01.01.2011р.), яким разом із Законом № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до Закону України № 1058-ІУ страхові внески сплачуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного кварталу. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників за спрощеною системою -є квартал.
Згідно з вимогами ст. 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу 15 вищевказаних Перехідних положень вищевказаного закону № 1558-ІУ (чинного у період з 17.07.2010р. по 01.01.2011р.) визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених Законом № 1058-ІУ та в розмірах передбачених для платників збору Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(чинного в редакції до 01.01.2011р.), але не менше мінімального страхового внеску.
Таким чином, вимога Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у вигляді складання повідомлення-розрахунку № 65 від 17.03.2011р. про зобов'язання позивача здійснити доплату до мінімального страхового внеску за 3, 4 квартал 2010 року (за період з липня по грудень 2010р.) в сумі 1732,80 грн. прийнята на підставі Закону України № 1058-ІУ з врахуванням змін, внесених Законом України від 08.07.2010р. № 2461 в частині розміру мінімального страхового внеску у порядку, розмірах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Тобто, позивач, з моменту набрання законної сили, а саме з 17.07.2010р. змін до Закону України № 1058-ІУ, внесених Законом України № 2461 від 08.07.2010р. був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний був сплачувати такі внески в порядку, в розмірі та у спосіб визначений саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІУ.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що вимога відповідача про сплату недоїмки суперечить Указу Президента від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727-98, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», оскільки зазначені нормативно-правові акти регулюють питання оподаткування, а не сплату страхових внесків. При цьому згідно з вимогами ст.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІУ до приведення законодавства у відповідність з цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Положення ст. 6 Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний, фіксований податок від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечать Закону і застосуванню не підлягають.
Відповідна правова позиція підтверджується і ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 січня 2011 року № К-24394/10.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного в редакції до 01.01.2011р.) передбачено види загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), до яких, зокрема, входить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Внесені зміни Законом України № 2461 від 08.07.2010р. до Закону № 1058-ІУ не суперечили нормам Закону України «Про систему оподаткування»(чинного в редакції до 01.01.2011р.) щодо обов'язку суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий порядок оподаткування сплачувати страхові внески, оскільки цей закон визначав загальні принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, однак питання надання пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати суб'єктам підприємницької діяльності передбачено спеціальним Законом, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІУ і яким передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги із нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, а обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вказаний спір не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», а є об'єктом регулювання іншого правового акту -Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(чинного в редакції з липня 2010р. по грудень 2010р.). Названий же Закон не встановлював такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування. Крім того, слід також зазначити, що ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлювалися Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(чинного в редакції з липня 2010р. по грудень 2010р.), яким разом із Законами № 1058-ІУ та 2461-УІ не встановлювалися такі пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд під час вирішення питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні -ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність, неправомірність та безпідставність прийнятого відповідачем рішення про вимогу здійснити доплату до мінімального страхового внеску від 17.03.2011р. в сумі 1732,80 грн., яке були прийнято відповідачем у вигляді повідомлення-розрахунку № 65.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вищезазначена вимога відповідача відносно позивача про здійснення доплати до мінімального страхового внеску за період з липня по грудень 2010р. є законною та обґрунтованою, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, що передбачена законами України та Конституцією України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 128,160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій відповідача протиправними, визнання незаконними та скасування вимог про доплату недоїмки по страховому внеску - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 20.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва