Справа № 2а/1770/503/2011
23 березня 2011 року 10год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Мамай І.Є.
відповідача: представник ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у м. Рівне
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 625,35 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що землею не користується, почала процес припинення підприємницької діяльності, подала заяву про розірвання договору оренди землі. Також зазначила, що коштів на сплату орендної плати за землю не має. На момент розгляду справи в суді підприємницька діяльність відповідача не припинена, договір оренди землі не розірваний.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що за відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 рахується земельна ділянка в АДРЕСА_1 загальною площею 70 кв. м. строком на 5 років.
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 625,35 грн..
Сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: договором оренди землі (а.с.5-8), податковою декларацією орендної плати за земельній ділянки державної і комунальної власності (а.с.9), відомостями із договору оренди землі (а.с.10), зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.12-13), розрахунком суми податкового боргу (а.с.14), довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.15).
Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Всупереч вищезазначеному, відповідач податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності не сплачував, уточнюючих розрахунків не подавав.
За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.
Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 цього Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Позивачем для відповідача, відповідно до вимог п.6.2.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, чинного на час існування відповідних правовідносин, направлено першу податкову вимогу №1/3442 від 06.10.2010 року та другу податкову вимогу №2/3908 від 08.11.2010 року (а.с.11), які на момент подання позову відповідачем не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувались, а також здійснено запис у державний реєстр застав рухомого майна про податкову заставу.
Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи. Згідно з підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст.10 Закону, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) податкову заборгованість в сумі 625 грн. 35 коп., яку перерахувати в управління Державного казначейства в Рівненській області МФО 833017, ЄДРПОУ 22586331, орендна плата за землю на р/р 33219815700002, код 13050500 на ім'я Місцевого бюджету м. Рівне.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дорошенко Н.О.