Категорія №10.3.4
Іменем України
01 червня 2011 року Справа № 2а-3592/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від позивача - Кошелькова О.В.,
від відповідача - Нинюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабеспечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2010 в розмірі 27565,18 грн., -
28.04.2011 позивач ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, в обґрунтування якого послався на наступне.
В порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на підприємстві ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» у 2010 році замість 1 інваліда не працювало жодного. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідам, відповідач до 16.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 27458,06 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10 - ПІ за 2010 від 28.02.2011 № 4110 та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій. Розмір пені у сумі 107,12 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій, всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 27565,18 грн. Відповідач в порушення зазначеного Закону не працевлаштував необхідну кількість інвалідів та не сплатив адміністративно - господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства. В порушення ст.18 Закону відповідач не інформував належним чином Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Луганського міського центру зайнятості від 14.04.2011 № 1/07-1437.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» на користь ЛОВ Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у сумі 27458,06 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 107,12 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні справи позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування і оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звертання до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вакансій інвалідів проте, інваліди для подальшого працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись. ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» виконало вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідно до якої: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів у прядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 вказаного Закону. Тобто, уразі безпосереднього звернення інваліда або направлення інваліда Луганським міським центром зайнятості, підприємство відповідача працевлаштувало би його.
В своїх доповненнях представник відповідача додатково повідомив, що в період з 04.02.2010 по 12.04.2010 ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» було самостійно працевлаштовано інваліда, тому твердження позивача про те, що у 2010 замість 1 інваліда не працювало жодного є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності. Більш того, в 2010 році Луганський міський центр зайнятості не повідомляв відповідача про проведення ярмарок вакансій, а прохання менеджера по роботі з персоналом ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» з цього приводу Луганським міським центром зайнятості були проігноровані.
На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (далі -Закон № 875).
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ч.1 ст.19 цифра «15» замінена цифрою «8».
Виходячи з цієї норми, на підприємства (об'єднання), установи та організації покладено обов'язок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до Наказу Мінпраці України №223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України , що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .
Судом встановлено, що відповідач є особою, яка повинна приймати заходи до створення робочих місць для інвалідів, згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10 - ПІ), у 2010 році на робочому місці, створеному відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу штатних працівників, для працевлаштування інвалідів повинен був працювати один інвалід (а.с. 9).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як вбачається з довідки Луганського міського центру зайнятості від 14.04.2011 № 1/07-1437, відповідачем протягом 2010 року було надано 7 звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) з зазначенням 1 вакансії для інвалідів, а саме: 20.04.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія; 16.09.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія; 28.09.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія, прибиральник службових приміщень - 1 вакансія; 09.11.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія; 18.11.2010 - водій автотранспортних засобів - 1 вакансія; 29.11.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія; 28.12.2010 - юрисконсульт - 1 вакансія (а.с. 6).
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем до центру зайнятості за січень - березень, травень - серпень та жовтень 2010 року не подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів, відповідачем не вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів (зокрема, не подавалися заявки до інших органів соціального захисту населення, не надавалися оголошення в ЗМІ про наявність вакансій для інвалідів, та ін.), з матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні
Зазначені обставини також підтверджується наданими представником відповідача копіями звітів про наявність вакансій (Форма №3-ПН) за 2010 рік (а.с.34-40).
Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10 - ПІ), який підписано керівником та головним бухгалтером ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2010 році складала 31 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, фонд оплати праці штатних працівників - 851,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 27458,06 грн.(а.с.9).
Таким чином, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі, який у даному випадку становить 27565,18 грн., у т.р. сума адміністративно - господарських санкцій - 27458,06 грн., пеня за порушення строків сплати - 107,12 грн., згідно наданому позивачем розрахунку, щодо правильності якого відповідач не заперечував (а.с.8).
До твердження відповідача, що в період з 04.02.2010 по 12.04.2010 ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» було працевлаштовано інваліда, суд ставиться критично з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 інвалід ІІІ групи (а.с.43), був прийнятий згідно наказу від 03.02.2010 № 11к сторожем котельної в філію відповідача по строковому трудовому договору, на період лікарняного листа ОСОБА_5(а.с.41) та звільнений з 11.04.2010 за згодою сторін (а.с.42). Таким чином, ОСОБА_4 не був прийнятий на вакантну посаду, створену відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу штатних працівників для працевлаштування інвалідів, вакансія сторожа взагалі не була зазначена в звітах відповідача про наявність вакансій (Форма №3-ПН) за 2010 рік.
Заперечення відповідача, що в 2010 році Луганський міський центр зайнятості не повідомляв відповідача про проведення ярмарок вакансій, а прохання менеджера по роботі з персоналом ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго» с цього приводу Луганським міським центром зайнятості були проігноровані, судом не беруться до уваги, як такі що не підтверджуються матеріалами справи.
На підставі викладеного суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 червня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабеспечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2010 в розмірі 27565,18 грн. - задовольнити.
Стягнути з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабеспечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» (91042, м. Луганськ, кв. Восточний, 22, р/р 2600910032206 в ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988 код 03340529) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач ВДК Ленінський район м. Луганськ, р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013 код 24046582 код платежу 50070000) адміністративно -господарські санкції у розмірі 27458,06 грн. (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 06 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 107,12 грн. (сто сім гривень 12 коп.), а всього стягнути 27565,18 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 18 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 06 червня 2011 року.
СуддяД.О. Яковлев