"21" червня 2011 р.Справа № 19/17-270-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Чулков М.О., директор
від відповідача: ОСОБА_1., довіреність від 04.01.2011р. №30
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці
на рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2011 року
у справі №19/17-270-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Делфи Групп”
до відповідача Одеської залізниці
про стягнення 3267,86 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Делфи Групп” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 3267,86 грн., з яких: 2200 грн. основного боргу за договором від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048-НЮ, 236,26 грн. інфляційних втрат, 737 грн. пені та 154 грн. штрафу.
В процесі розгляду справи 25.02.2011р. за вх.№6060/2011 (а.с. 48-49 т.І) позивачем надано до суду першої інстанції зміни до позовної заяви, відповідно до яких позивач змінив заявлену до стягнення суму інфляційних втрат - 196,66 грн. та пені - 717,20 грн, решта позовних вимог залишилась незмінною.
Окрім того, 20.04.2011р. за вх.№12460/2011 (а.с. 95-97 т.І) позивач надав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, в яких позивач просив суд стягнути з відповідача 2200 грн. основного боргу, 196,66 грн. інфляційних втрат, 717,20 грн. пені та 154,00 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20 квітня 2011 року у справі №19/17-270-2011 (суддя Петренко Н.Д.) позов ТОВ „Делфи Групп” задоволено частково: з Одеської залізниці на користь позивача стягнуто 2200 грн. основного боргу, 213,97 грн. пені, 154 грн. штрафу, 157,67 грн. інфляційних втрат, 85,07 грн. державного мита та 200,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Одеська залізниця укладаючи договір від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048-НЮ з ТОВ „Делфи Групп” щодо оцінки ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, вже після наданого нею замовлення та виконаних робіт, здійснила своє волевиявлення та погодження щодо застосування до відносин між сторонами умов вказаного договору, а також сторонами погоджені всі суттєві умови, як то предмет, ціна та строк дії. При цьому в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.12.2009р., засвідчений підписом та печаткою Одеської залізниці, в якому остання засвідчила, що оцінка ринкової вартості території пасажирського вокзалу здійснена відповідно до умов договору, претензій за підсумками роботи у Одеської залізниці до позивача не має та даний акт є підставою для здійснення розрахунків між сторонами, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 2200 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі ст.ст. 230-231 ГК України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 154 грн. штрафу та водночас слід зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 213,97 грн. у зв'язку з помилковими розрахунками позивача в частині нарахування пені. Окрім того, позивачем невірно здійснено розрахунок в частині інфляційних втрат, у зв'язку з чим заявлену до стягнення суму інфляційних на думку місцевого господарського суду слід зменшити до 157,67 грн. та задовольнити на підставі ст. 625 ЦК України.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач (Одеська залізниці), в якій просить його скасувати та звільнити Одеську залізницю від відповідальності, з посиланням при цьому на не з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів та неправильне застосування судом норм матеріального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що в рамках договору від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048-НЮ оцінка ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, не проводилась взагалі, а тому позовні вимоги „Делфи Групп” є неправомірними та безпідставними.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою Одеської залізниці, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 11.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Делфи Групп” (Виконавець, позивач) та Державним підприємством „Одеська залізниця” (Замовник, відповідач) був укладений договір про проведення оцінки майна №ОД/Л-09-1048НЮ, згідно з п.1.1 якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт по оцінці ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, для розрахунку орендної плати.
За умовами п.п. 2.1-2.3 договору вартість робіт, вказаних у п.1.1 даного договору, визначається по узгодженню сторін та складає 2200 грн. Після підписання Акту прийому-передачі робіт Замовник на протязі 30 банківських днів перераховує на рахунок Виконавця суму, зазначену у п.2.1 даного договору. Виконавець зобов'язується виконати роботи, вказану в п.1.1, та передати їх результати (звіт про оцінку) на протязі 10 робочих днів з дня події, яка відбулась пізніше:
- отримання заявки від Замовника на проведення оцінки;
- надання Замовником початкової інформації про об'єкт оцінки згідно з даним договором, а саме:
- технічний паспорт об'єкта оцінки або ви копіювання що поверхового плану із зазначенням об'єкта оцінки, його площі і печаткою Орендодавця;
- довідка про земельний податок або про грошову оцінку землі;
- бухгалтерська довідка із зазначенням даних про об'єкт оцінки: інвентарний номер, дата постановки на баланс (дата вводу в експлуатацію), первісна балансова вартість, остаточна балансова вартість.
Відповідно до п.3.3 договору Замовник зобов'язаний сприяти наданню Виконавцю всієї інформації, що стосується об'єкта оцінки.
Згідно з п.4.1 договору за результатами оцінки Виконавець складає та передає Замовнику звіт про оцінку майна, оформлений у встановленому порядку. Звіт складається на державній мові та у трьох примірниках. Виконавець на вимогу Замовника дає роз'яснення щодо звіту. Отримання рецензії Фонду державного майна України на звіт про оцінку є обов'язковим. Обов'язок щодо отримання рецензії покладається на Виконавця.
За п.п. 4.4, 4.5 договору Виконавець передає Замовнику звіт про оцінку за Актом прийому-передачі робіт. Замовник зобов'язується в тижневий термін направити Виконавцю підписаний Акт прийому-передачі робіт по оцінці або мотивовану відмову в його підписанні.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2009р.
Укладений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений круглими печатками їх підприємств. В договорі вказані реквізити сторін, зокрема замовника - Пасажирська служба (пасажирський вокзал Херсон, 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а).
18.12.2009р. сторони підписали акт прийому-передачі виконаних робіт з оцінки до договору від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ (а.с. 35 т.І), в якому засвідчили, що роботи з незалежної оцінки об'єкта - території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, виконані відповідно до умов договору; претензій за підсумками роботи Виконавця з боку Замовника немає; вартість робіт складає 2200 грн.; цей Акт прийому-передачі виконаних робіт є підставою для здійснення розрахунків між сторонами договору.
29.12.2009р. ТОВ „Делфи Групп” звернулось з листом №2912/1 (а.с. 32 т.І) до Замовника про оплату виконаної робіт, виконаних на підставі укладених з залізницею договорів та актів виконаних робіт.
Окрім того, в матеріалах справи наявне листування сторін, яке відбулось перед укладенням договору від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ, а саме:
18.05.2009р. Одеська залізниця звернулась до ТОВ „Делфи Групп” з листом (а.с. 56 т.І) щодо виконання незалежної експертної оцінки об'єкта - території пасажирського вокзалу в м. Херсон загальною площею 42,0 кв.м., з пропозицією укладення відповідного договору та повідомленням, що Акт виконаних робіт буде підписано тільки після отримання залізницею відповідної рецензії Регіонального відділення Фонду державного майна України звіту про незалежну оцінку.
28.05.2009р. за вих.№2805/1 (а.с. 75 т.І) ТОВ „Делфи Групп” повідомило Одеську залізницю про те, що для експертної оцінки вказаного об'єкта необхідно надати додаткові документи та у разі відсутності зазначених документів ТОВ „Делфи Групп” не матиме можливості виконати зазначені роботи у належний строк.
06.07.2009р. за вих.№0607/2 (а.с. 91 т.І) ТОВ „Делфи Групп” надіслало на адресу Одеської залізниці звіти з оцінки окремих об'єктів, зокрема, майданчика з мостінням, загальною площею 42 кв.м., розташованого на території пасажирського вокзалу у м. Херсон на пл. Привокзальна, 3-а.
07.09.2009р. за вх.№11/1672 (а.с. 58 т.І) Одеська залізниця отримала від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області лист від 02.09.2009р. за вих.№11-02-03106, в якому Регіональне відділення надало позитивну рецензію на звіт ТОВ „Делфи Групп” з оцінки об'єкту - частини мощення площею 42,0 кв. м. на території пасажирського вокзалу у м. Херсон на пл. Привокзальна, 3-а.
Як вже було зазначено вище, 29.12.2009р. ТОВ „Делфи Групп” звернулось до Одеської залізниці з листом за вих.№2912/1 про оплату виконаних робіт, вказуючи про наявні позитивні рецензії Регіонального відділення Фонду державного майна України та підписані сторонами Акти приймання-передачі виконаних робіт, який залишений без відповіді та задоволення.
З огляду на зазначені обставини та у зв'язку з відсутністю оплати, ТОВ „Делфи Групп”, посилаючись на договір про проведення оцінки майна від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ, підписаний на виконання його умов вищезазначений акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2009р., а також на положення ст.ст. 173, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 549, 625, 837 ЦК України звернулось до господарського суду з вимогами та уточненнями про стягнення з Одеської залізниці 2200 грн. основного боргу, 196,66 грн. інфляційних втрат, 717,20 грн. пені та 154,00 грн. штрафу.
Місцевим господарським судом було правомірно проаналізовано договірні відносини сторін шляхом обміну документами та в подальшому укладений між сторонами договір від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ та здійснений підставний висновок, що до відносин, які виникли між сторонами, слід застосовувати положення глави 61 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У відповідності з приписами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Стаття 631 ЦК України передбачає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Так, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Одеська залізниця укладаючи договір від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ з ТОВ „Делфи Групп” щодо оцінки ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, вже після наданого нею замовлення та виконаних робіт здійснила своє волевиявлення та погодження щодо застосування до відносин між Замовником і Виконавцем умов вказаного договору, причому у договірних відносинах між сторонами за спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового зв'язку та способом укладення письмового договору наявний однаковий предмет відносин - оцінка ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а, а також погоджені всі суттєві умови, як то предмет, ціна та строк дії.
Окрім того, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.12.2009р. (а.с. 35 т.І), засвідчений підписом та печаткою Одеської залізниці, в якому остання засвідчує, що оцінка ринкової вартості території пасажирського вокзалу (42,0 кв.м.), розташованого за адресою: 73026, м. Херсон, пл. Привокзальна, 3-а - здійснена відповідно до умов договору від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ на суму 2200 грн., претензій за підсумками роботи Виконавця з боку Замовника немає та даний акт є підставою для здійснення розрахунків між Замовником та суб'єктом оціночної діяльності.
Як вказано вище, у п.2.2 договору Одеська залізниця зобов'язалась перерахувати на рахунок виконавця 2200 грн. протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.
За правилами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищевикладене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що позовні вимоги про стягнення 2200 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У результаті аналізу даної статті можна дійти висновку, що дана норма встановлює пріоритет захисту інтересів державної форми власності. Однак суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що зазначені розміри штрафних санкцій діють для всіх сторін господарського зобов'язання, у тому числі їхнє застосування можливе й проти суб'єктів, керуючих державним майном, якщо вони зі своєї сторони порушать його виконання.
Одеська залізниця є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 717,20 грн. пені (нарахованих за період з 09.02.2010р. по 31.12.2010р. з розрахунку 0,1% від 2200 грн. за кожний день прострочення) та 154 грн. штрафу (з розрахунку 7% від суми боргу 2200 грн.).
При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не врахував положення ч.6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. за №543/96-ВР, в якому визначений інший розмір пені, ніж у ч.2 ст. 231 ГК України (0,1 відсотка), а саме розмір пені такого виду зобов'язання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 154 грн. штрафу та підставно зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 213,97 грн. (розраховуючи період нарахування з заявленої позивачем дати -09.02.2010р. по 09.08.2010р. та у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 196,66 грн. інфляційних втрат (за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року) на суму боргу 2200 грн.
Однак, суд першої інстанції, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов правильного висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок в цій частині, у зв'язку з чим заявлену до стягнення суму інфляційних слід зменшити до 157,67 грн. У розрахунку Одеської залізниці (а.с. 54 т.І) розмір інфляційних втрат також склав 157,67 грн.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Одеська залізниця і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і в апеляційній скарзі та під час апеляційного перегляду справи заперечувала проти позовних вимоги ТОВ „Дельфи Групп”, вказуючи, що оцінка ринкової вартості території пасажирського вокзалу у м. Херсоні проводилась ТОВ „Делфи Групп” на виконання листа від 18.05.2009р. №505-НКМ Служби по управлінню майновими і земельними ресурсами Одеської залізниці, а не на виконання умов договору про проведення оцінки майна від 11.09.2009р. №ОД/Л-09-1048НЮ, а також вказує, що рахунок-фактуру на оплату від 21.01.2010р. №СФ-0000003 та акт прийому-передачі виконаних робіт надійшли по факсу лише 21.01.2010р., тому в позові просила відмовити.
На думку апеляційного господарського суду заперечення Одеської залізниці, є непереконливими, не доведені певними засобами доказування та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Дельфи Групп” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 20 квітня 2011 року у справі №19/17-270-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської залізниці - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 23 червня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош