"14" червня 2011 р.Справа № 5024/333/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”
на рішення господарського суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року
у справі № 5024/333/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5
до Державного підприємства Дослідного господарства „Каховське”, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Кам'янка, вул. Радянська, 26
про стягнення 353 167 грн. 25 коп.,-
У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства Дослідного господарства "Каховське", в якому просило стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу № L 2845-08/08 від 07.08.2008 р. в сумі 353 167, 25 грн.
Заявою б/д та номеру, яка зареєстрована у господарському суді 04.04.11р. позивач просив уточнити позовні вимоги та стягнути з Державного підприємства дослідне господарство "Каховське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” заборгованість за договором фінансового лізингу № L 2845-09/08 від 07.08.2008 р. в сумі 261 567, 25 гривень та просив припинити провадження в частині стягнення з Державного підприємства дослідне господарство "Каховське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” заборгованість за договором фінансового лізингу №L 2845-09/08 від 07.08.2008р. в сумі 91 600,00 гривень. Всього позивач просив стягнути з відповідача 261 567грн.
Відповідач згідно із відзиву на позов від 17.03.2011 року проти позову заперечував на тій підставі, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5024/333/2011 (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5024/333/2011 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № L 2845-08/08 від 07.08.2008 р. в сумі 261 567, 25грн.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
24.05.2011 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні позову відмовити.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 07 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець) та Державним підприємством Дослідним господарством "Каховське" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L-2845-08/08 згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу - диско лапову борону Gregire 0 Beasson DXRV 11 666-56, вартістю 805 616 грн. 36 коп. та передав її у тимчасове володіння Лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 12.09.2008 року (Додаток №4 до договору), відповідач зобов'язаний був здійснювати на підставі рахунку на оплату авансових лізингових платежів, який надається Лізингодавцем при укладенні договору. Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку Лізингодавця до 8-го числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором, нараховані за попередній місяць згідно з ч.2 п.4.6 договору. Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 договору, на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку до 5-го числа поточного місяця лізингоодрежувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав і у нього утворилась заборгованість перед позивачем, що призвело до того, що він за актом вилучення предмету лізингу від 03.04.09р. повернув позивачеві предмет лізингу -диско лапову борону Gregire 0 Beasson DXRV 11 666-56. По оплаті рахунків станом на 13.03.09р. у нього утворилась заборгованість у сумі 627 003 грн. 41 коп., а на день звернення з позовом - загальну суму 353 167, 25 гривень за наступним рахунком №L2845-08/08/г від 19.05.2009 р. на суму 353 167, 25 грн.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.6 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.
Згідно п.п.8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю платежі, визначені п.п.10.3.2. цих Загальних умов. Пунктом 10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) встановлено, що у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю наступні платежі: комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету лізингу; нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; суму непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в Договорі та додатками до нього (Графік, Загальні умови) правилами.
Відповідно до п.6.4. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору та/або вилучення Предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем у повному обсязі.
У той же час відповідно до п.6.5 фінансового лізингу № L 2845-09/08 від 07.08.2008р. після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець перераховує лізингоотримувачу грошові кошти отримані від реалізації такого предмету лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, визначених п.6.4 цього договору.
Позивач реалізував об'єкт лізингу СТОВ “Черепинське” по договору купівлі -продажу №PR від 24.06.10р. за ціною 730 000грн. з урахуванням ПДВ. Вказана сума вирахувана позивачем із загальної нарахованої позивачем до стягнення суми, а не перерахована відповідачу на протязі 30 днів, як це передбачено умовами договору, у той час як відповідно до умов договору купівлі-продажу №PR від 24.06.10р. позивач повинен був суму 146 000 грн. отримати на протязі одного дня з дати укладення договору купівлі -продажу, а 584 000 грн. протягом 20 днів з дня підписання цього договору, тобто вся сума повинна бути отримана позивачем від нового власника не пізніше 14.07.10р.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач вилучив предмет лізингу не на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відповідач передав йому об'єкт лізингу добровільно, що підтверджується актом вилучення об'єкту лізингу, в якому відсутнє посилання на виконавчий напис нотаріуса. До того ж відповідно до п.10.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених нижче обставин: направлення Лізингодавцем Лізингоотримувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору; Отримання Лізингодавцем від Лізингоодержувача або страхової компанії письмового повідомлення про настання визначених у п.7.7 загальних умов обставин.
Однак судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем листа з повідомленням про прийняття рішення про припинення договору лізингу від 13.03.09р., підписаного головним юристом, та листа від 17.12.2008 року, підписаного головним бухгалтером (підписане відповідачем поштове повідомлення по вручення, чи будь -який інший доказ на підтвердження отримання листів). Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у вищезазначених осіб відповідних повноважень на підписання подібного роду листів. Крім того, акт прийому передачі наданих послуг, складений між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»та приватним нотаріусом Кондратенко М.І. про надані послуги по вчиненню виконавчих написів складено 20 березня 2009 року, а в листі, який позивач надав суду першої інстанції, зазначено, що ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»вимагає повернути предмет лізингу у строк до 30.04.2009 року.
Таким чином судова колегія зазначає, що у позивача не було підстав для отримання виконавчого напису нотаріуса до закінчення терміну дії договору, а тому сума 2002 грн. не підлягала стягненню.
Щодо твердження скаржника про неповне з'ясування обставин справи відносно проведеної експертизи і надання представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції від 08.04.2011 року пояснень, що оціночна реалізаційна вартість предмету лізингу становила 638 400, 00 грн., то судова колегія зазначає наступне.
З протоколу судового засідання від 08.04.2011 року (а.с. 128) абз. 4 вбачається, що: „...представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві”, жодного пояснення стосовно вказання іншої реалізаційної вартості предмету лізингу не міститься. Зауважень на зазначений протокол в матеріалах справи немає. Таким чином судова колегія доходить до висновку, що суд першої інстанції визначаючи оціночну реалізаційну вартість вилученого предмету лізингу у розмірі 1 680 000 грн., виходив з позовної заяви та уточнень до неї, жодних заперечень стосовно даного факту від сторін не надходило. Крім того, встановлення оціночної реалізаційної вартості предмету лізингу взагалі не впливає на вирішення даного спору по суті, оскільки за договором купівлі-продажу №PR від 24.06.10р. предмет лізингу було реалізовано за ціною 730 000 грн.
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що з моменту вилучення позивачем у відповідача предмету лізингу до його реалізації за договором купівлі-продажу №PR від 24.06.10р. за ціною 730 000 грн. з урахуванням ПДВ пройшло більше року. Техніка позивачем транспортувалась спочатку із Херсонської області в Автономну Республіку Крим, а потім транспортувалась у Київську область, що могло в будь-якому разі погіршити її стан та також реалізаційну вартість. Причини такого тривалого зберігання техніки та транспортування її на далеку відстань, неможливість реалізації з місця першого її зберігання, що могло призвести до знецінення об'єкту лізингу позивачем не вказані. І взагалі з наданих суду першої інстанції договорів не вбачається, що це був саме вилучений в ДПДГ «Каховське»предмет лізингу.
Згідно ст.11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоотримувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до ст. 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найом, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найом, лише за згодою наймодавця.
Також ст. 779 ЦК України встановлює, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Позивач при вилучені предмету лізингу жодного зауваження до стану об'єкту лізингу не заявив.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дострокове припинення здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, чого, згідно матеріалів справи зроблено не було, і це, в свою чергу, також позбавило можливості відповідача виконати вимоги договору (Постанова ВГСУ по справі 369/10-06 від 28.11.). Сторони в момент вилучення об'єкту лізингу в акті вилучення не вказали, що договір лізингу є припинений а також, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листів, які б стосувались порушень строків оплати, а також пропозиції щодо розірвання договору.
Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що при належному виконанні своїх зобов'язань по реалізації вилученої сільгосптехніки її вартість перекриває всі понесені позивачем збитки, що ним заявлені до стягнення.
Щодо твердження позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення представника позивача про перерву в судовому засіданні від 08.04.2011 року, то зазначені твердження взагалі не приймаються судовою колегією до уваги в зв'язку із наступним.
Як вбачається із протоколу судового засідання від 08.04.2011 року (а.с. 128), в ньому прийняв участь представник позивача -ОСОБА_1. згідно довіреності № 27-12/10-2 від 27.12.2010 року. В зазначеному судовому засіданні було оголошено перерву до 13.04.2011 року о 10:00 для виготовлення та оголошення повного тексту рішення, що вбачається із передостаннього речення зазначеного протоколу. Таким чином, представник позивача, знаходячись в судовому засіданні, був повідомлений про оголошення перерви та обізнаний про час та місце наступного судового засідання.
Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, на рішення господарського суду Херсонської області від 13 квітня 2011 року по справі № 5024/333/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 20 червня 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов