"16" червня 2011 р.Справа № 14/167-10-5064
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: О.Т. Лавренюк
суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої
при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність б/н, дата видачі 26.11.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність б/н , дата видачі 21.04.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "ОРІОН-ОЙЛ"
на рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р.
по справі № 14/164-10-5064
за позовом Приватного підприємства "БРІКК"
до Приватного виробничо-комерційного підприємства "ОРІОН-ОЙЛ"
про стягнення 58518,43 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2011 р., розгляд справи відкладався на 16.06.2011 р.
В судовому засіданні 16.06.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
14.02.2010р. ПП "БРІКК" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" про стягнення за договором оренди №2 від 24.12.2007 р. у сумі 58518,43 грн., з яких: 40800,00 грн. основний борг по передплаті орендної плати, 7344,00 грн. пеня, 8637,36 грн. інфляційні втрати, 1737,07 грн. 3% річних, 585,18 грн. державне мито та 236,00грн. витрати на ІТЗ судового процесу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р. по справі № 14/164-10-5064 (суддя Горячук Н.О.) позов ПП "БРІКК" до ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" про стягнення 58518,43 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі 40800,00 грн., пеню в розмірі 7344,00 грн., інфляційні в розмірі 8637,36 грн., 3% річних у розмірі 1737,07 грн., витрати по держмиту в розмірі 586,00 грн., витрати на оплату ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн., з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконано умов договору оренди №2 від 24.12.2007 р. щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 40800,00 грн., оскільки відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконано своїх зобов'язань по договору позивачем нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.04.2011 р. по справі №15/17-561-2011 в повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права. Окремо скаржник просить суд звернути увагу на те, що в рішенні господарський суд Одеської області не перевірив належним чином розрахунки позивача, які суперечать нормам та вимогам законодавства.
09.06.2011 р. до Одеського апеляційного суду від відповідача надішли пояснення до апеляційної скарги з обґрунтованими розрахунками пені, інфляційних витрат, 3% річних, в якому зазначено, що ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" ніяким чином не погоджується із ПП "БРІКК" щодо задоволення заявлених вимог, а висловлює лише зауваження відносно помилковості проведених позивачем розрахунків.
В судових засіданнях від 09.06.2011 р. та від 16.06.2011 р. представники сторін були присутні, надавали пояснення.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду змінити з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Одеської області, між сторонами був укладений договір оренди № 2 (далі -договір), відповідно до умов якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування відкрите мостіння загальною площею 800,00 кв. м., розташоване на території автотранспортного господарства Орендодавця,що знаходиться за адресою: 65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга,3 (майно), для використання під майданчик для виробництва гумової крихти та для зберігання відпрацьованих колісних шин тракторної та авіаційної техніки.
Пунктом 2 договору встановлені умови передачі та повернення орендованого майна,відповідно до яких:
· орендар вступає у строкове платне користування майном на умовах цього договору після підписання цього договору.
· передача майна в оренду не дає Орендарю права власності на це майно. Орендар користується майном протягом строку оренди без права розпорядження. У разі переходу права власності до інших осіб цей договір зберігає чинність для нового власника.
· у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем згідно акту прийому-передачі майна.
· майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому передачі.
Згідно з п. 3.1 орендна плата за майно становить 2400,00 грн. за місяць,в т.ч. ПДВ 400,00 грн.
Пунктом 3.3 встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем незалежно від його господарської діяльності. Орендар передплачує орендну плату на рахунок Орендодавцю шляхом щомісячних перерахувань до 1-го числа звітного місяця.
Відповідно до п. 4.1.4 орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати всі платежі згідно умов цього договору.
Згідно з п. 4.1.6 орендар зобов'язується, у разі припинення використання майна, за 2 тижні письмово попередити Орендодавця.
Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування відкрите мостіння загальною площею 800,00 кв. м., розташоване на території автотранспортного господарства Орендодавця,що знаходиться за адресою: 65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга,3 (майно), для використання під майданчик для виробництва гумової крихти та для зберігання відпрацьованих колісних шин тракторної та авіаційної техніки.
ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" не виконало зобов'язання по оплаті орендної плати у строк, встановлений п. 3.3 договору.
З 02.01.2008 р. по 03.06.20009 р. ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" здійснило платежі на виконання зобов'язання по оплаті орендної плати на суму 39020,00 грн.
В подальшому в період з 30.06.2009 р. по 31.10.2010 р. ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" користувалось майном, але не сплачувало орендної плати.
Таким чином, ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" не сплатило ПП "БРІКК" заборгованість повністю, що стало підставою для звернення ПП "БРІКК" до господарського суду Одеської області з позовом до ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" про стягнення 58518,43 грн..
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 7.1 встановлено, що строк дії цього договору встановлюється сторонами на термін 12 місяців з 24.12.2007 р. до 24.12.2008 р., пунктом 7.7 договору оренди встановлено, що про намір продовжити або розірвати цей договір сторона повинна в письмовій формі попередити іншу сторону не пізніше ніж за 2 тижні до закінчення терміну дії цього договору, однак ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" не зверталося про продовження договору оренди до ПП "БРІКК" і тому, на думку скаржника, дія Договору припинена 24.12.2008 р.
Однак з таким твердженням відповідача судова колегія не погоджується на підставі наступного: Відповідно до п. 2.3 у разі припинення договору майно повертається Орендарем згідно акту прийому-передачі майна.
Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 764 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, юридичне значення для правильного вирішення даного спору мають фактичні обставини справи, які стосуються виконання Орендарем обов'язку з повернення об'єкту оренди Орендодавцю за Актом приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України, За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (п.1 ст. 760 Цивільного Кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 762 за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Частиною 5 ст. 762 встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що ПП "БРІКК" належно виконало свої зобов'язання за договором оренди: передало майно, а ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" прийняло майно в строкове платне користування, після закінчення договору оренди майно Орендодавцю не передало, тобто продовжувало користуватися орендованим майном, не сплачуючи орендну плату.
За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ПП "БРІКК" про стягнення з ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" заборгованості по орендній платі у сумі 40800,00 грн.
Також у позовній заяві ПП "БРІКК" просило стягнути з відповідача пеню в розмірі 1481,55 грн., передбачені п. 6.3 договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Пунктом 6.3 договору сторони встановили, що у разі не внесення або не своєчасного внесення Орендарем орендної платні та інших платежів на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожен день прострочки, але не більше від суми заборгованості.
Як вбачається з позовної заяви, при нарахуванні пені, позивачем було зроблено помилку у розрахунку при зазначенні загального розміру пені, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 6338,40 грн..
У зв'язку з вищенаведеним позовна вимога про стягнення пені у розмірі 7344,00 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 6338,40 грн..
У позовній заяві ПП "БРІКК" також просило стягнути інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.09.2009 р. по 29.11.2010 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми
Дослідивши розрахунки інфляційних втрат, здійснені ПП "БРІКК", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", за таких обставин сума інфляційних втрат позивача, що підлягає стягненню з відповідача, складає 2994,80 грн.
Щодо стягнення 3% річних, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позивну вимогу про стягнення 3 % річних, проте перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що позивачем було допущено помилку при нарахуванні 3% річних, та стягненню підлягає сума в розмірі 946,38 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що пояснення до апеляційної скарги та розрахунки апелянта помилкові та не відповідають діючому законодавству України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р. по справі № 14/164-10-5064 змінити, позов -задовольнити частково, стягнути з ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" на користь "БРІКК" борг по орендній платі 40800,00 грн., пеню в розмірі 6338,40 грн., інфляційні в розмірі 2994,80 грн., 3% річних у розмірі 946,38 грн.
Витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу розподілити з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України, та стягнути з ПВКП "ОРІОН-ОЙЛ" на користь ПП "БРІКК" витрати по сплаті державного мита в розмірі 511,46 грн., витрати на ІТЗ судового процесу -205,98 грн.
Посилання скаржника на порушення норм процесуального права судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р. по справі № 14/164-10-5064 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "ОРІОН-ОЙЛ" (67663, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Усатове, Московська дорога, 25, код ЄДРПОУ 30390209) на користь Приватного підприємства "БРІКК" (65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРПОУ 33311114, р/р 26000055528600 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) борг по орендній платі 40800,00 грн., пеню в розмірі 6338,40 грн., інфляційні в розмірі 2994,80 грн., 3% річних у розмірі 946,38 грн., витрати по держмиту в розмірі 511,46 грн., витрати на оплату ІТЗ судового процесу в розмірі 205,98 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева