"15" червня 2011 р.Справа № 16/17-1267-2011
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 06.09.2010р.);
Від відповідачів: ОСОБА_2. (довіреність № 11/3 від 11.03.2011р.);
Від третьої особи: Носенко О.В. (паспорт).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Кабаре-Лідер»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Носенка Олександра Володимировича, про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним, -
Приватне підприємство «Кабаре-Лідер»(надалі за текстом -ПП «Кабаре-Лідер») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента»(надалі за текстом -ТОВ «ІЛК «Рента») про визнання виконавчого напису від 09.07.2010р., вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 3716, таким, що не підлягає виконанню.
30.05.2011р. до суду надійшла заява ПП «Кабаре-Лідер»про зміну позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд визнати недійсним виконавчий напис від 09.07.2010р., вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 3716. Свої вимоги позивач обгрунтовує порушенням при вчинені виконавчого напису вимог Закону України „Про нотаріат” та Закону України „Про фінансовий лізинг”, що, за його думкою, є підставою для визнання виконавчого напису від 09.07.2010р. недійсним.
Ухвалою суду від 29.04.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Носенка Олександра Володимировича.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.
Третя особа погоджується з позицією відповідача по справі в частині дотримання при вчинені виконавчого напису вимог Закону України „Про нотаріат”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.
10.04.2008р. між ТОВ «ІЛК «Рента»(Лізингодавець) та ПП «Кабаре-Лідер»(Лізингоодержувач) було укладено договір № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання, відповідно до п. 1.1. якого Лізингодавцем були прийняти на себе зобов'язання набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (надалі за текстом -предмет лізингу), найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації (додаток № 1 до договору), а Лізингоодержувачем прийняти на себе зобов'язання прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з послідуючими змінами та доповненнями), за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Строк лізингу було визначено сторонами у п. 2.1. договору фінансового лізингу та становить 60 (шістдесят) місяців. Перебіг строку лізингу починається в день підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в порядку, передбаченому розділом 4 договору.
Умовами п.п. 3.2.3, 5.2 договору фінансового лізингу визначені обов'язки ПП «Кабаре-Лідер»сплачувати ТОВ «ІЛК «Рента»лізингові платежі в розмірі та строки, що визначені «Графіком оплати основних лізингових платежів»(додаток № 2 до договору).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачем прийняти на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу в частині передачі предмету лізингу були виконані у повному обсязі.
При цьому, ПП «Кабаре-Лідер»прийняти на себе зобов'язання за договором № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р. в частині сплати лізингових платежів у встановлених графіком оплати основних лізингових платежів розмірах та строки не виконувалися.
У зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу ТОВ "ІЛК "Рента" надіслало на адресу ПП "Кабаре-Лідер" повідомлення від 10.02.2010р. за вих. № 14/02 з вимогою про негайну сплату простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 695 971,21 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 55 839,83 грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 7 745,88 грн. Крім того, у своєму зверненні відповідач повідомив позивача, що у разі несплати заборгованості протягом 10-ті днів з моменту отримання повідомлення, ТОВ "ІЛК "Рента" буде вимушено звернути стягнення на суму заборгованості та витребувати предмет лізингу у встановленому законом порядку. Повідомлення було надіслано Лізингодавцем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення з відміткою поштової установи про перевірку вкладення та прийняття вкладення до відправлення.
Пунктом 12.7 договору № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р. встановлено, що ТОВ "ІЛК "Рента" має право достроково припинити дію договору та вимагати повернення предмета лізингу зокрема у випадку, якщо ПП "Кабаре-Лідер" не сплатило або сплатило не в повному обсязі лізинговий платіж у строк, встановлений додатком № 2 до договору, і прострочення оплати становить більше 30 днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню ті інші відшкодування відповідно до договору).
Відповідно до п. 12.9 договору № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р., у випадку, якщо ПП "Кабаре-Лідер" не виконало свої зобов'язання згідно розділу 12 договору, ТОВ "ІЛК "Рента" вправі стягнути заборгованість, що утворилась на день стягнення, і витребувати предмет лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, всі витрати по здійсненню якого здійснюються за рахунок ПП "Кабаре-Лідер".
Через невиконання позивачем вимог, викладених у повідомленні від 10.02.2010р. за вих. № 14/02 у встановлений строк відповідач звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В. із заявою про здійснення виконавчого напису, відповідно до якої, на підставі оригіналу договору фінансового лізингу обладнання, копії повідомлення від 10.02.2010р. за вих. № 14/02 та копій рахунків, направлених ПП "Кабаре-Лідер", з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, просив вчинити виконавчий напис про повернення ТОВ "ІЛК "Рента" предмету лізингу, який було передано ПП "Кабаре-Лідер" в фінансовий лізинг відповідно до договору № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р..
09.07.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., на підставі ст. 87 Закону України „Про нотаріат” та п. 8 Переліку документів, по яких стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р., було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3716, за яким ПП "Кабаре-Лідер" зобов'язано повернути ТОВ "ІЛК "Рента" предмет лізингу, переданий згідно з договором № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р..
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425-XII (з послідуючими змінами та доповненнями), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 цього Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, для вчинення виконавчого напису нотаріусу подаються документи, які: 1) підтверджують наявність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем; 2) підтверджують виникнення у стягувача права вимоги до боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з послідуючими змінами та доповненнями), відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Враховуючи, що між сторонами по справі правовідносини виникли на підставі договору фінансового лізингу, суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення Закону України "Про фінансовий лізинг", які є спеціальними нормами по відношенню до інших нормативних актів, які містять загальні положення щодо регулювання відносин фінансового лізингу.
Приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з послідуючими змінами та доповненнями) встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За змістом наведеної законодавчої норми, вимога лізингодавця про повернення предмета лізингу, переданого лізингоодержувачу, може бути пред'явлена лише після припинення дії договору фінансового лізингу, зокрема шляхом односторонньої відмови від договору у випадку прострочення лізингоодержувачем оплати лізингових платежів більш ніж на 30 днів, а моментом виникнення права вимоги на повернення предмета лізингу є момент, коли лізингоодержувач дізнався про таку вимогу.
Як зазначалося по тексту рішення вище, відповідачем на адресу Лізингоодержувача було надіслано повідомлення від 10.02.2010р. за вих. № 14/02, яким запропоновано негайно здійснити оплату наявної заборгованості за договором № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р.. При цьому, відмови від договору фінансового лізингу дане повідомлення не містило. Судом не приймаються до уваги твердженнями відповідача про наявність у даному повідомленні відмови від договору № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р., так як посилання по тексту повідомлення на умови договору, якими передбачено право Лізингодавця на дострокове припинення договору в даному випадку не має принципового значення з огляду на відсутність чітко сформульованої відмови від договору в прохальної частині повідомлення.
При цьому, при вирішенні даного спору не підлягають застосуванню положення п. 12.9 договору № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р., якими передбачено, що у випадку, якщо ПП "Кабаре-Лідер" не виконало свої зобов'язання згідно розділу 12 договору, ТОВ "ІЛК "Рента" вправі стягнути заборгованість, що утворилась на день стягнення, і витребувати предмет лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, з огляду на суперечність наведених умов договору вимогам ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР, зміст якої приводиться по тексту рішення вище. В даному випадку, підлягають розподілу питання стягнення заборгованості у безспірному порядку та повернення предмету лізингу у безспірному порядку, які знайшли своє чітке відображення у положеннях Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР, так як стягнення заборгованості у безспірному порядку не пов'язано з обов'язковою відмовою лізингодавця від договору фінансового лізингу.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що у відповідача не виникло право вимоги повернення предмету лізингу незважаючи на наявність заборгованості по лізинговим платежам позивача перед Лізингодавцем. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України згідно з постановою від 21.09.2010р. № 28/38/10.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425-XII (з послідуючими змінами та доповненнями), нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. ПП „Кабаре-Лідер” не є особою, за зверненням якої вчинено відповідну нотаріальну дію або відмовлено у її вчинені. У даному випадку позивачем оспорюється право відповідача вимагати повернення предмету лізингу, яке є підставою для відповідної нотаріальної дії. Отже, між сторонами існує спір про право, який, враховуючи суб'єктний склад сторін, підвідомчий господарському суду.
Правова позиція суду з цього питання підтверджується роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у пункті 6 постанови від 31.01.92 року N 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні", якими встановлено, що якщо заявник оспорює достовірність засвідченого факту, права й обов'язки, основані на вчиненій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права й обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються в порядку позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, які захищаються, в тому числі, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Крім того, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, оскільки стаття 1 ГПК України та стаття 16 ЦК України передбачають звернення до судів саме за захистом певних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З наведених законодавчих приписів вбачається, що у разі вчинення нотаріусом виконавчого напису всупереч приписам законодавства, такі дії нотаріуса оскаржуються до суду і в такому випадку вчинений нотаріусом акт визнається недійсним. Правова позиція суду з цього питання підтверджується також і судовою практикою (наприклад, постанова ВГСУ від 22.04.2009р. № 6/282/08).
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приймаючи до уваги, що приписами ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право вимоги повернення предмету лізингу безпосередньо пов'язано з відмовою Лізингодавця від договору, тобто припиненням договірних відносин стосовно предмету лізингу, суд доходить висновку, що у ТОВ "ІЛК "Рента", як Лізингодавця за договором № 06/03/08-Л фінансового лізингу обладнання від 10.04.2008р. не виникло право вимоги повернення предмету лізингу, що, в свою чергу, свідчить про невідповідність виконавчого напису від 09.07.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 3716, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вимогам законодавства,
Однак, враховуючи інші доводи, які висуваються ПП „Кабаре-Лідер” в обґрунтування позову, суд звертає увагу останнього, що будь-яких порушень вимог Закону України "Про нотаріат" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р., якою затверджений Перелік документів, по яких стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, при вчиненні виконавчого напису від 09.07.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 допущено не було. Пунктом 8 зазначеного Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, при цьому, зазначені документи були отримані нотаріусом для вчинення виконавчого напису, витребування інших документів, в тому числі, підтвердження про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу приписами наведених нормативних актів не передбачено. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про порушення приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3. вимог Закону України "Про нотаріат" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р., якою затверджений Перелік документів, по яких стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ПП „Кабаре-Лідер” та наявність правових підстав для їх задоволення відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з послідуючими змінами та доповненнями), у зв'язку з чим слід визнати недійсним виконавчий напис від 09.07.2010р., зареєстрований в реєстрі за № 3716, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3..
Судові витрати віднести на рахунок відповідача згідно ст..ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст..ст.1, 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (з послідуючими змінами та доповненнями), ст..ст.50, 87, 88 від 2 вересня 1993 року N 3425-XII (з послідуючими змінами та доповненнями), ст.ст.16, 526 Цивільного кодексу України, ст..20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44-49, 82-84 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис від 09.07.2010р., зареєстрований в реєстрі за № 3716, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, недійсним.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, 54а, код ЄДРПОУ 33085814, п/р 26004244001 в ВАТ "МТБ" м.Іллічівськ, МФО 328168) на користь приватного підприємства "Кабаре-Лідер" (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5, корпус 1, кв. 108, код ЄДРПОУ 32783075, п/р 26007267461 в ВАТ "МТБ", МФО 328351) витрати зі сплати державного мита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп., витрати з оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.
Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 20.06.2011р.
Суддя Желєзна С.П.