23 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5018/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
за участю: представника позивача - Фищук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооператив "Багачанський" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
09 червня 2011 року позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Багачанський" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 26730,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, зобов'язані щорічно відраховувати відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте останнім. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 6 місць. Отже, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і незайнятих ними відповідач повинен був сплатити до 16.04.2011 року 26296,10 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2011 року, не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 433,95 грн.
В судовому засідання представник позивача підтримав свої позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи та заперечень суду не надав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01.08.2001 року для всіх підприємств, установи і організацій, незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив створення робочих місць, визначений в розмірі 4% від середньоспискової чисельності робочих. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 154 робочих місць, тобто норматив працевлаштування інвалідів складає 6 робочих місць.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З огляду на вищевикладене позивачем і заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 26296,10 грн. за 2 незайнятих інвалідами робочих місця.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2011 року, не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 433,95 грн.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів" передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнагляду охорони праці, організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства вживають заходів до створення робочих місць для інвалідів, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів. Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язки, у тому випадку, коли підприємством були надані докази або проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Накладення адміністративно-господарських санкцій на підприємство також врегульовано Господарським кодексом України (ГК України). Так, згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено, що відповідач створив для інвалідів робочі місця, як передбачено законом, відповідачем було надіслано до Полтавського обласного центру зайнятості звіти про наявність вакансій на СВК "Багачанський" за 2010 рік, якими інформовано органи, що займалися працевлаштуванням інвалідів. Через відсутність бажаючих, інваліди до СВК "Багачанський" для працевлаштування у 2010 році не направлялися.
Суд вважає, що СВК "Багачанський" вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, у зв'язку із чим вина підприємства в непрацевлаштуванні інвалідів відсутня, і тому відсутні й підстави для застосування адміністративно-господарських штрафних санкцій.
Таким чином, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СВК "Багачанський" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 26730,05 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2011 року.
Суддя І.С. Шевяков