14 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3324/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
представників позивача - Гавриленка І.В., Гаургової В.В.,
представника відповідача - Гриценка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Регіон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
19 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Регіон" (далі - позивач, ТОВ НВП "Регіон") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 року № 0003281502.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість та безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року сум ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом ПП «Нафта-Капітал». Зазначив, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у господарській діяльності позивача. Наполягав на тому, що чинним законодавством України на суб'єкта господарювання не покладається обов'язок контролювати контрагента щодо виконання ним основного виду діяльності. Зазначав, що на час здійснення господарських операцій ПП «Нафта-Капітал» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказував, що покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї. Просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог частин частин 1, 5 статті 203, 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначав, що укладений позивачем із ПП «Нафта-Капітал» договір купівлі-продажу є нікчемним, та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки укладався з метою штучного формування податкового кредиту і не має реального товарного характеру. Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті чого вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ НВП «Регіон» (ідентифікаційний код 22545645) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.05.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 296096, та взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві.
ТОВ НВП «Регіон» є платником податку на додану вартість з 25.11.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.11.2010 року № 100310580.
У період з 09.03.2011 року по 14.03.2011 року на підставі наказу від 28.02.2011 року № 910 головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві Проценко Н.Г. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ НВП «Регіон» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нафта-Капітал» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 року № 2332/15-2/22545645, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого ТОВ НВП «Регіон» завищено податковий кредит за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та занижено податок на додану вартість на суму 9 938 грн. 18 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 року № 0003281502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 12 422 грн. 73 коп., в тому числі: 9 938 грн. 18 коп. - основний платіж, 2 484 грн. 55 коп. - штрафна санкція.
Проте позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.
Преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).
При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01.11.2010 року між ТОВ НВП «Регіон» і ПП «Нафта-капітал» укладено договір купівлі-продажу № 01/11 запчастин в асортименті.
Згідно умов договору, Постачальник (ПП «Нафта-капітал») постачатиме Замовнику (ТОВ НВП «Регіон») товар протягом терміну дії Договору. Асортимент, кількість (розмір партії) поставки, ціни кожної конкретної партії товару визначаються у взаємоузгоджених Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Оплату товару Замовник проводить протягом 10 банківських днів з дня прийняття товару. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника. Постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення: м. Полтава.
На виконання умов договору ПП “Нафта-Капітал” виписано ТОВ НВП «Регіон» податкові накладні від 05.11.2010 року № 53 на загальну суму 17 296 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ - 2 882 грн. 77 коп., від 09.11.2010 року № 59 на загальну суму 11 040 грн., в тому числі ПДВ - 1 840 грн., від 26.11.2010 року № 153 на загальну суму 31 292 грн. 46 коп., в тому числі ПДВ - 5 215 грн. 41 коп., виставлено рахунки-фактури від 05.11.2010 року № НФ-0000046, від 09.11.2010 року № НФ-0000049, від 26.11.2010 року № НФ-0000088, видано видаткові накладні від 05.11.2010 року № НФ-0000053, від 09.11.2010 року № НФ-0000059, від 26.11.2010 року № НФ-0000145.
Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями від 25.11.2010 року № 284, від 30.11.2010 року № 287, від 23.12.2010 року № 309, копії яких наявні у матеріалах справи. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
ТОВ НВП «Регіон» на підставі податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року суму ПДВ 9 938 грн. 18 коп.
Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.
В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбані у ПП “Нафта-Капітал” запчастини до сільгосптехніки у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" "Крюківське кар'єроуправління" (договори купівлі-продажу № 10/012113-1 від 16.11.2010 року, № 10/012213-1 від 17.11.2010 року, та № 10/012613-1 від 23.11.2010 року), ПП «Білоцерківська агропромислова група», ТОВ «АПК «Докучаєвські чорноземи», Машівській ВК-9, що підтверджується видатковими накладними, а також для здійснення ремонту транспортного засобу Диканського ЛВ УМГУ філії УМГУ "Київтрансгаз" на підставі договору №10/10/10 від 08.10.2010 року із використанням запчастин, які було придбано у ПП «Нафта-Капітал» на суму 11 040 грн. за специфікацією № 2 до договору від 01.11.2010 року, що підтверджується актом виконаних робіт.
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Нафта-Капітал” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, запчастини до сільгосптехніки використані у господарській діяльності ТОВ НВП «Регіон» - для подальшої їх реалізації та для здійснення ремонту власного обладнання.
З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП “Нафта-Капітал” належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.
Із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2011 року встановлено, що ПП “Нафта-Капітал” на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП “Нафта-Капітал” та ТОВ НВП «Регіон» мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.
Посилання відповідача на анулювання 20.01.2011 року за ініціативою Кременчуцької ОДПІ свідоцтва платника ПДВ ПП «Нафта-капітал», судом до уваги не приймаються, оскільки анулювання здійснено після завершення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ПП “Нафта-Капітал”. З цієї причини суд не бере до уваги також посилання відповідача на незнаходження ПП “Нафта-Капітал” за юридичною адресою, згідно акту обстеження від 17.01.2011 року № 18.
Таким чином, оскільки ПП “Нафта-Капітал” та ТОВ НВП «Регіон» на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.
Посилання відповідача на порушення ПП “Нафта-Капітал” своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ НВП «Регіон» по контрагенту ПП “Нафта-Капітал”, суд оцінює критично, оскільки, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Посилання відповідача в акті перевірки на те, що угода є нікчемною, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Таким чином, податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.04.2011 року № 0003281502 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ НВП «Регіон» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 06.04.2011 року № 0003281502.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Регіон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 06.04.2011 року № 0003281502.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Регіон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко