21 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4993/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Авдєєнко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про скасування постанови, -
08 червня 2011 року Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (по тексту - відповідач) про скасування постановипро накладення штрафу від 26.05.2011 по виконавчому провадженню (ВП) 24331383.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 травня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення на Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області штрафу у розмірі 1360 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню з огляду на те, що позивач не наділений правом встановлення розміру та виділення додаткових коштів на виконання рішень судів, а видатки на забезпечення виконання судового рішення за програмами соціального захисту у Державному бюджеті на 2011 рік не передбачено.
Позивач не забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, в прохальній частині позову, крім іншого, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вона належним чином повідомлялася про час, дату та місце розгляду справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2010 року Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 виплату недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги за 2010 рік в розмірах, передбачених частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням фактично зроблених витрат", яка набрала законної сили 03.01.2011.
31 січня 2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області видано виконавчий лист №2-а-2498/10.
26 травня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин встановлений державним виконавцем строк у розмірі 1360,00 грн.
Позивач не погодився з винесеною постановою про накладення штрафу від 26 травня 2011 року та звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
На виконання наведеної норми Закону, 14 лютого 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №2431383) з примусового виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та надано боржнику (Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області) строк для добровільного виконання рішення суду в 7-денний строк.
Зазначена постанова позивачем отримана, що ним самим не оспорюється, однак у встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду боржником не виконано, що також позивачем не спростовується.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
На виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" 14 квітня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин встановлений державним виконавцем строк у розмірі 680,00 грн.
Вказана постанова направлена боржнику разом із вимогою державного виконавця виконати рішення суду в 5-ти денний термін, проте рішення суду залишилося не виконаним.
Позивач посилається на відсутність відповідного фінансування як на поважну причину невиконання судового рішення.
Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Аналогічно норма міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування, не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин невиконання постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 грудня 2010 року.
Таким чином, станом на 26 травня 2011 року рішення суду позивачем виконане не було, що ним самим не заперечується.
Відповідно до частини 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
На виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" 26 травня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн за невиконання виконавчого документу у встановлений строк.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області державний виконавець при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а отже позовні вимоги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 23 червня 2011 року.
Суддя С.О. Удовіченко