Справа № 2а/1570/627/2011
24 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_1 (особисто)
представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання наказу №200-о від 17.12.2010 року незаконним, поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста -державного інспектора пропуску «Залізничної станції Рені», зобов'язання провести оплату праці в нічний час і святкові дні та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання наказу №200-о від 17.12.2010 року незаконним, поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста -державного інспектора пропуску «Залізничної станції Рені», зобов'язання провести оплату праці в нічний час і святкові дні та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
28.02.2011 року та 19.04.2011 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача провести оплату праці в нічний час і святкові дні, оскільки пункт пропуску «Залізничної станції Рені»працював цілодобово та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.11.2010 року по дату винесення постанови суду (а.с.19,69).
У судовому засіданні 24.06.2011 року позивач просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що він працював провідним спеціалістом-державним інспектором пункту пропуску «Залізничної станції Рені»у відділі екологічного контролю та радіаційної безпеки на державному кордоні Державної екологічної інспекції в Одеській області. 15.12.2010 року відповідачем проведено атестацію усього особового складу держінспекторів. Він, як і ще три держінспектори пункту пропуску «Залізничної станції Рені»були атестовані, проте 17.12.2010 року вони були викликані до Державної екологічної інспекції в Одеській області, де їх повідомили, що вони будуть звільнені як такі, що не пройшли атестацію за невідповідністю займаній посаді, а тому їм було запропоновано звільнитись за власним бажанням. Під тиском головного бухгалтера ними були написані заяви про звільнення за власним бажанням, на місці їх трудові книжки були заповнені та видані на руки. З наказом №200-о від 17.12.2010 р. про звільнення вони не ознайомлені. Крім того, відповідно до умов трудового законодавства, працівнику надається право на відзив заяви про звільнення за власним бажанням, що було позивачем зроблено 22.12.2010 р., проте поновлений на посаді він не був.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та просив в позові відмовити, оскільки оскаржуваний наказ виданий на підставі діючого законодавства. Що ж стосується атестації, яка проводилась в грудні, то вона не стосується предмету спору, оскільки підставою звільнення позивача була заява від 17.12.2010 року, а не результати проведеної 15.12.2010 року атестації. Представник відповідача зазначив, що ніяких порушень з боку Державної екологічної інспекції в Одеській області при винесені Наказу № 200-о від 17.12.2010 року не було, зіславшись на обставини зазначені у запереченнях на позов (а.с.54-55).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював в Державній екологічній інспекції в Одеській області з 2002 року на посаді провідного спеціаліста -державного інспектора пропуску «Залізничної станції Рені»(а.с.9-10), тобто позивач проходив державну службу, що згідно з положенням п.п.15 ч.1 ст.3 КАС України віднесено до поняття публічної служби, а тому спори щодо проходження якої, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, отримання відповідних виплат, згідно ст.17,104 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Пунктом 2 наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області №200-0 від 17.12.2010 року «Про звільнення ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5» позивач звільнений з 17.12.2010 року з посади провідного спеціаліста-державного інспектора пункту пропуску «Залізничної станції Рені»відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки на держкордоні Державної екологічної інспекції в Одеській області за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с.22-23).
Оцінюючи оскаржений наказ суб'єкта владних повноважень в частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про правомірність та обґрунтованість виданого наказу № 200-0 від 17.12.2010 року, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено вище, правовідносини, які склалися між сторонами стосуються проходження позивачем державної служби, яка є публічною. Статтею 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХП встановлені підстави припинення державної служби. Відповідно до зазначеної статті державна служба припиняється також з підстав, передбачених КЗпП України.
Судом встановлено, що заява позивача про його звільнення за власним бажанням датована 17.12.2010 року, в якій просив звільнити його з займаної посади саме з 17.12.2010 року (а.с.24).
Судом також встановлено, що в цей же день 17.12.2010 року позивач був звільнений з займаної посади та йому видана трудова книжка, в якій вчинений запис про його звільнення за власним бажанням з 17.12.2010 року (а.с.9 зв. бік).
22.12.2010 року позивач надіслав заяву начальнику Державної екологічної інспекції в Одеській області, в якій просив вважати його заяву від 17.12.2010 року про звільнення недійсною у зв'язку з бажанням працювати на займаній посаді (а.с.6). Листом Державної екологічної інспекції в Одеській області від 21.01.2011 року позивач був повідомлений про його звільнення з 17.12.2010 року відповідно до його заяви згідно ст.38 КЗпП України, у якій зазначено, що власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір в строк, про який просить працівник (а.с.26).
Суд вважає, що зазначена відповідь відповідача є ґрунтовною, а виданий наказ Державної екологічної інспекції в Одеській області №200-0 від 17.12.2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 відповідає нормам діючого законодавства виходячи з наступного.
Згідно зі ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Аналізуючи зміст зазначеної норми суд вважає, що ст. 38 КЗпП України не передбачає обов'язкової вимоги звільнення працівника тільки через 2 тижні після написання заяви, як це зазначає позивач, даною нормою закріплена можливість звільнення у строк, про який просить працівник.
Суд вважає зазначити, що за відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це, в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви, про що і просив позивач у своєї заяві, яка була погоджена з відповідачем.
Суд погоджується з твердженням позивача, що з наказом №200-0 від 17.12.2010 року його не було ознайомлено, оскільки на копії наказу відсутня відмітка про ознайомлення, але відсутність відмітки не може свідчити про те, що звільнення його було протиправним, оскільки при видачі йому трудової книжки з записом про звільнення, в графі № 4 (на підставі чого винесено запис: документ, його дата і номер) було зазначено саме Наказ від 17.12.2010 року № 200-О (а.с.9 зворотній бік), трудова книжка отримана позивачем того ж дня. Також не заслуговує на увагу твердження позивача про написання заяви про звільнення за власним бажанням під тиском, оскільки до видання наказу заяву позивачем не відкликано.
Крім того, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що ОСОБА_1, знаючи про своє звільнення з 17.12.2010 року (п'ятниця), наступного після звільнення робочого дня -20 грудня 2010 року (понеділок) на роботу не вийшов, що підтверджено табелем обліку робочого часу (а.с.35), чим фактично підтвердив законність свого звільнення.
Суд не враховує посилання позивача на проведену в грудні 2010 року атестацію, оскільки підставою його звільнення була саме заява від 17.12.2010 року, а не результати проведеної атестації.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного наказу стосовно позивача відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже підстави для скасування оскаржуваного в частині наказу - відсутні, у зв'язку із цим вимоги про зобов'язання поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста -державного інспектора пропуску «Залізничної станції Рені», зобов'язання провести оплату праці в нічний час і святкові дні та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2,8,69,71,94,159-163 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання наказу №200-о від 17.12.2010 року незаконним, поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста -державного інспектора пропуску «Залізничної станції Рені», зобов'язання провести оплату праці в нічний час і святкові дні та стягнення заробітної плати з 17.11.2010 року по дату винесення постанови суду - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений та підписаний 25 червня 2011 року.
Суддя Бутенко А.В.