Справа № 1700/10/1570
24 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
сторін:
представник позивача -ОСОБА_1 (по довіреності).
представник відповідача -ОСОБА_2 (по довіреності)
представник відповідача -ОСОБА_3 (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський вуглекислотний завод»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення та їх скасування,
З позовом до суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Одеський вуглекислотний завод»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення та їх скасування, а також визнати протиправним рішення ДПА в Одеській області про результати розгляду скарги.
На адресу суду 20.04.2010 представником позивача було надано заяву про зменшення позовних вимог (а.с.199), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005192301/1 від 25.09.2009 року, №0007042301/2 від 30.11.2009 року та №0007042301/3 від 17.02.2010 року.
В судовому засіданні 24.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтувавши їх тим, що на підставі акта перевірки № 228/23-213/00374864 від 10.07.2009 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005192301/0 від 21.07.2009 року. Підприємство оскаржило податкове повідомлення-рішення до ДПІ у Малиновському районі, але скарга була залишена без задоволення. За результатами розгляду цієї скарги, ДПІ у Малиновському районі прийняла податкове повідомлення рішення №0005192301/1 від 25.09.2009 року. Позивач не погоджуючись з цим, подав до ДПА в Одеській області скаргу, яку частково було задоволено, а ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення №0007042301/2 від 30.11.2009 року з податку на прибуток на суму 251643 грн. Як наслідок, позивач звернувся до ДПА України, де його скаргу було залишено без задоволення та винесено відповідачем податкове повідомлення-рішення №0007042301/3 від 17.02.2010 року. Представник позивача зазначив, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.3-6).
Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позову, обґрунтувавши доводами, зазначеними в запереченнях (а.с.126-129,153-155), зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесеними на підставі діючого законодавства. В ході перевірки встановлено завищення позивачем задекларованих показників з податку на прибуток підприємств у сумі 1048812 грн. Надані позивачем до перевірки акти прийому-передачі робіт та договори про надання послуг не відповідають нормам чинного законодавства. Представники відповідача вказали на те, що позивачем було порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, суд встановив наступне.
Відповідачі на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевими підрозділами центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,10,11 цього ж Закону здійснюють повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Працівниками державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Одеський вуглекислотний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №228/23-213/00374864 від 10.07.2009 року про результати планової виїзної перевірки з додатками (а.с.26-77). За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5 ст. 5 , п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 21.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0005192301/0, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 177722 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 138981 грн.
Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку до начальника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за результатами розгляду якої рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 25.09.2009 року №40433/10/25-008 скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від №0005192301/0 від 21.07.2009 року - залишено без змін (а.с.80-81). 25.09.2009 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за результатами розгляду скарги прийняло податкове повідомлення-рішення №0005192301/1 (а.с.78).
Судом встановлено, що позивач оскаржував в адміністративному порядку вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Одеській області, за результатами розгляду якої, рішенням ДПА в Одеській обласі від 25.11.2009 року №42837/10/25-0007 скарга була частково задоволена та ДПА в Одеській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 21.07.2009 року у частині донарахованого податку на прибуток на 9960 грн., у частині застосованої штрафної санкції у сумі 55100 грн. та у цій частині рішення ДПІ від 25.09.09 №40433/10/25-008 про розгляд первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та рішення цієї ДПІ від 25.09.2009 року залишила без змін, а скаргу без задоволення. 30.11.2009 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесло податкове повідомлення-рішення №0007042301/2 від 30.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 251643 грн., за основним платежем 167762 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 83881 грн. (а.с.79).
Позивач також звернувся до ДПА України, проте вказану скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення -рішення без змін та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 17.02.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0007042301/3 (а.с.200).
Оцінюючи оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень та дії посадових осіб державної податкової служби суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено перевіркою, позивачем завищено задекларованих показників у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств «витрати на придбання товарів (робіт,послуг)»в сумі 1048812 грн. ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» на підтвердження витрат на консалтингові та посередницькі послуги з продажу металобрухту та сільгосппродукції на загальну суму 1048812 грн. до суду надав договори №1,№2,№3 від 01.12.2007 року про надання послуг, укладені з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.85-90), договори №4,№5 від 01.12.2007 року про надання послуг, укладені з ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8(а.с.91-94), акти прийому-передачі робіт та їх додатки від 30.12.2007 року, складені між ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_4 та позивачем (а.с.95-96,99-100,103-104), між ФОП ОСОБА_8, ОСОБА_7 та позивачем (а.с.97-98, 101-102).
Суд, проаналізувавши положення чинного законодавства, розглянувши вищезазначені документи, погоджується з твердженням представника відповідача, що ВАТ «Одеський вуглекислотний завод»не надало підсумкової документації, яка б підтвердила обсяг отриманих послуг, а також використання отриманих результатів у власній господарській діяльності за відповідними договорами.
Крім того, суд встановив, що у наданих позивачем договорах про надання послуг зазначено, що після надання послуг, виконавець зобов'язаний надати замовнику звіт, який позивачем під час розгляду справи не надано. У актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) не вказано зміст та обсяг господарської операції, тобто конкретний перелік послуг, не вказано місце складання та дату надання послуг, не зазначено номер та дати договору, на виконання умов якого надані послуги, про який зазначено лише у додатках до актів.
Пунктами 2.4., 2.5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»№88 від 24.05.1995 року (зі змінами та доповненнями) зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Суд вважає, що надані позивачем докази у вигляді договорів про надання послуг з приватними підприємцями та акти прийому-передачі робіт (надання послуг) не відповідають вимогам п.2.4. Наказу МінфінУкраїни №88 від 24.05.1995 року, а тому суд погоджується з правильністю висновків відповідачів.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 від 28.12.1994 року (далі - Закон №334/94), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
На підставі вищенаведеного, суд погоджується з твердженням представників відповідачів, що на підставі наданих позивачем документів, неможливо встановити факт придбання позивачем послуг та факт їх подальшого використовування у власній господарській діяльності, а тому позивачем неправомірно завищені валові витрати на суму 1048812 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представники відповідачів довели суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, правомірність своїх рішень та необґрунтованість позовних вимог позивача.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0005192301/1 від 25.09.2009 року, №0007042301/2 від 30.11.2009 року та №0007042301/3 від 17.02.2010 року, а тому позовні вимоги ВАТ «Одеський вуглекислотний завод»не можуть бути задоволені.
Керуючись ст. 94, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Одеський вуглекислотний завод» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №0005192301/1 від 25.09.2009 року, №0007042301/2 від 30.11.2009 року та №0007042301/3 від 17.02.2010 року - відмовити повністю.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 25 червня 2011 року.
Суддя Бутенко А.В.