справа № 2а/1570/2487/2011
23 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Завальнюка І.В.,
при секретарі -Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»до Контрольно-ревізійного управління Одеської області, треті особи -Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Державне підприємство «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», за участю прокуратури Овідіопольського району Одеської області, про визнання протиправними дій та визнання недійсним акту ревізії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»(далі -позивач або Товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати недійсним акт ревізії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області в частині висновків щодо порушення п.5 «Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, та необґрунтоване отримання позивачем компенсації на суму 693000 гривень за період з 09.06.2009 року по 30.10.2009 року;
- визнати протиправними дії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області щодо висування вимог до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 03.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з позивачем з відшкодування до Державного бюджету України коштів на суму 693000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок за актом перевірки щодо порушення ТОВ «Союз-спец-авто»вимог Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587 (далі -Порядок № 587), що виразились у непредставленні документів, які дають право користування земельною ділянкою, та отримання в результаті допущеного порушення необґрунтованої компенсації у 2009 році в розмірі 693000 гривень є неправомірним. Зокрема, передача земельної ділянки в користування Товариства здійснена на підставі договору про спільну діяльність з дотримання вимог чинного законодавства, тому грошова компенсація була призначена і отримана позивачем відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, що регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 25.05.2011 року первинного відповідача - Об'єднаний Іллічівський контрольно-ревізійний відділ Контрольно-ревізійного управління Одеської області замінено на належного -Контрольно-ревізійне управління Одеської області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що дії співробітників контрольно-ревізійної служби щодо проведення перевірки та складання акту перевірки були вчинені у межах правового поля, підстави для скасування акту перевірки, який не є рішенням суб'єкту владних повноважень, -відсутні.
Представник Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в судовому засіданні покладався на розсуд суду, зазначивши, що компенсаційні виплати Управлінням були здійснені на підставі поданих Товариством документів, які повністю відповідали вимогам Порядку № 587. В останнє судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві»в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник прокуратури Овідіопольського району Одеської області в задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених представником відповідача.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.4.5.1 плану контрольно-ревізійної роботи об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області на четвертий квартал 2009 року та звернення Управління служби безпеки України в Одеській області від 09.04.2009 року № 30/4112, на підставі направлень від 23.11.2009 року №№ 83, 84, 85, 86 співробітниками контрольно-ревізійної служби проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації (далі -управління АПР) за період з 01.01.2008 року по 01.11.2009 року, за результатами якої складений акт від 30.12.2009 року № 110-16/22.
В ході вищезазначеної ревізії фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації співробітником контрольно-ревізійної служби проведено зустрічну звірку з ТОВ «Союз-спец-авто»з метою перевірки достовірності здійснення витрат грошових коштів і матеріалів відповідно до первинних бухгалтерських документів та статистичної звітності, наданих до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації за період з 01.01.2008 року по 01.11.2009 року.
Перевіркою, серед іншого, встановлено, що Товариством не надано до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації документів, які дають право на користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим позивачем, в порушення п.5 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, за період з 09.06.2009 року по 30.10.2009 року необґрунтовано отримано від Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації компенсацію в розмірі 693000 гривень.
04.02.2010 року до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації від Іллічівського КРВ КРУ в Одеській області надійшли обов'язкові вимоги від 02.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ «Союз-спец-авто»з відшкодування до державного бюджету коштів на загальну суму 693000 гривень.
На підставі вищезазначених обов'язкових вимог Іллічівського КРВ КРУ в Одеській області Управлінням агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації направлено директору ТОВ «Союз-спец-авто»претензію щодо відшкодування до Державного бюджету коштів на загальну суму 693000 гривень від 11.02.2010 року № 02-03-44.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»вчинялись заході із досудового врегулювання спору, зокрема, були надіслані листи до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської райдержадміністрації від 31.03.2010 року № 16, від 01.03.2011 року № 10. Листом від 09.03.2011 року № 29/06-16-1056/1359 Управління агропромислового розвитку роз'яснило, що ревізією за період з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року було встановлено необґрунтоване надання фінансової допомоги на загальну суму 693000 гривень, у зв'язку із чим від контрольно-ревізійного органу надійшли обов'язкові вимоги щодо проведення претензійно-позовної роботи з відшкодування зазначеної суми; роз'яснило, що в разі незгоди з прийнятим рішенням, Товариство має право оскаржити результати ревізії у судовому порядку.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає дії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області щодо висування вимог до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 03.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»з відшкодування до Державного бюджету України коштів на суму 693000 гривень неправомірними, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що у відповідності до Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, у 2008 році, січні-жовтні 2009 року Управління здійснювало видатки з виплати компенсації шляхом перерахування відповідних коштів із свого реєстраційного рахунку на рахунок Товариства.
На підставі поданих документів Товариство отримало з державного бюджету компенсацію на проведення проектних робіт, підготовку ґрунту та посадку багаторічних насаджень, догляд за молодими насадженнями, спорудження шпалери, придбання садівничого матеріалу, підвісних матеріалів і засобів захисту рослин на загальну суму 1141000 гривень, у т.ч. у 2008 році -448000 гривень, у свічні-жовтні 2009 року -693000 гривень.
Вихідними даними для розробки робочого проекту по створенню виноградних насаджень у Товариства є договір про сумісну діяльність від 04.01.2008 року, укладений з Державним підприємством «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві»(далі -ДП), за яким спільна діяльність учасниками договору здійснюється без створення юридичної особи.
Зі змісту вищезазначеного договору убачається, що предметом і метою договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна, грошових коштів, майнових і немайнових прав та зусиль спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва, з метою насадження та вирощування багаторічних насаджень-виноградників, а також створення та будівництва інфраструктури, отримання прибутку.
Відповідно до п.3.1 договору Товариство зобов'язується прийняти від ДП земельну ділянку загальним розміром 30 га на території Прилиманської селищної ради Овідіопольсього району Одеської області, яка знаходиться у ДП на умовах постійного користування для проведення сумісної діяльності щодо насадження та вирощування багаторічних насаджень -виноградників та будівництва інфраструктури.
Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 04.01.2008 року ДП передало, а Товариство прийняло земельну ділянку площею 30 га, розташовану на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, що знаходиться у володінні та користуванні ДП на підставі Державного акту на право постійного користування, виданого 12.04.2007 року та зареєстрованого за № 030752900001.
Як убачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку, що договір спільної діяльності, яким передбачено користування земельною ділянкою, не відповідає вимогам ЗК України, в редакції від 16.09.2008 року, у зв'язку із чим не являється підставою для користування земельною ділянкою. Отже, на думку відповідача, Товариство не надало до управління АПР документи, які дають право на користування земельною ділянкою, чим порушило п.5 Порядку № 587, і, таким чином, необґрунтовано отримало компенсацію у 2009 році в розмірі 693000 гривень. Проте суд не погоджується з таким висновком та вважає його протиправним, у зв'язку з наступним.
Механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) та використання коштів, що надійшли від справляння такого збору до спеціального фонду державного бюджету у порядку та розмірі, встановлених Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»визначає порядок № 587.
Відповідно до п.5 Порядку № 587 для отримання компенсації суб'єкти господарювання подають районним комісіям: один раз на рік - акти інвентаризації виноградників, садів, ягідників та хмільників, технологічні карти та кошториси на виконання робіт; документи, які дають право на користування земельною ділянкою (державні акти на право власності та постійного користування земельною ділянкою, договори щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину і договір оренди землі, що зареєстровані в установленому порядку); проектно-кошторисну документацію на створення виноградників та плодово-ягідних насаджень, хмільників, затверджену Міністерством аграрної політики та продовольства; бізнес-план діяльності, яка провадиться у хмелярстві; річний звіт про результати фінансово-господарської діяльності за попередній рік; щомісяця - заяву про компенсацію; акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат; реєстри витрат з виконання робіт разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, видані органами державної податкової служби та Пенсійного фонду України довідки про заборгованість з податкових зобов'язань та платежів до зазначеного фонду, у тому числі із строком виконання більш як півроку до дати їх видачі; довідку про відсутність (наявність) заборгованості перед місцевим бюджетом з податку з доходів фізичних осіб, підписану керівником та скріплену печаткою суб'єкта господарювання.
Товариством у 2008 та 2009 роках до управління АПР надані заяви про компенсацію; акти про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат; реєстри витрат з виконання робіт разом із завіреними копіями первинних бухгалтерських документів, видані органами державної податкової служби та Пенсійного фонду України довідки про заборгованість з податкових зобов'язань та платежів до зазначеного фонду, у тому числі із строком виконання більш як півроку до дати їх видачі; довідки про відсутність (наявність) заборгованості перед місцевим бюджетом з податку з доходів фізичних осіб, підписану керівником та скріплену печаткою суб'єкта господарювання; один раз на рік позивачем надавались: акти інвентаризації виноградників; технологічні карти та кошториси на виконання робіт; проектно-кошторисну документацію на створення виноградників та плодово-ягідних насаджень, річний звіт про результати фінансово-господарської діяльності; договір про сумісну діяльність від 04.01.2008 року № б/н, укладений між ТОВ «Союз-Спец-Авто»з Державним підприємством «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».
Суд констатує, що наданий Товариством до Управління АПК договір про сумісну діяльність являється документом, що дає право користування земельною ділянкою, незалежно від подальших змін у земельному та цивільному законодавстві, оскільки на момент його укладення він повністю відповідав вимогам законодавства.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством України.
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ст.1130 ЦК України).
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦК України).
На момент укладення між Товариством та ДП договору про спільну діяльність діяв ЗК України в редакції від 28.12.2007 року, відповідно до ч.1 ст.123 якого передбачалось, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України»від 16.09.2008 року № 509-IV ч.1 ст.123 ЗК України викладена у наступній редакції: надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 ст.102-1 ЗК України в редакції від 16.09.2008 року право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).
Законом України від 16.09.2008 року N 509-VI вказана стаття доповнена ч.3, згідно з якою право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Суд вважає висновки перевіряючих, покладені в основу встановленого порушення, щодо недотримання Товариством вищезазначених вимог законодавства (щодо невідповідності договору про спільну діяльності вимогам п.1 ст.102-1 ЗК України в кореспонденції з п.3 ст.407 ЦК України та п.1 ст.123 ЗК України) такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства.
За загальним принципом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При укладанні між позивачем та ДП договору про сумісну діяльність, земельна ділянка та право користування цією земельною ділянкою не було відчужено, внесено до статутного фонду чи передано у заставу, а була лише надана в користування Товариства на час дії договору про спільну діяльність з метою виконання його умов та спільного її використання для отримання спільного прибутку.
Суд констатує, що внесені Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України»від 16.09.2008 року № 509-IV зміни до ст.123 ЗК України не вплинули на право ДП постійно користуватися земельною ділянкою на підставі Державного акту від 12.04.2007 року серії ЯЯ № 205057.
Крім того, право ДП користуватися земельною ділянкою на підставі державного акту є його майновим правом, а як особливим об'єктом, в силу ст.190 ЦК України, - майном. Отже, надавши Товариству право користування земельною ділянкою, ДП внесло у спільну діяльність свій вклад у вигляді іншого майна, що прямо передбачено ст.1133 ЦК України. Отже, зміни до ЦК України не вплинули на договірні відносини між Товариством та ДП, оскільки запроваджені цивільні норми не регулюють зазначені правовідносини.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
Згідно з пп.4.12.3 п.4.12 ст.4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року № 80, який був чинним під час укладення договору про спільну діяльність, в органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, які не відповідають положенням підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.
На підставі викладеного, та враховуючи, що спільна діяльність Товариства та ДП за договором про спільну діяльність здійснювалась без створення юридичної особи, суд відхиляє доводи представника відповідача, як підставу для відмови у задоволенні позову, про те, що договір про спільну діяльність не був зареєстрований в органах державної податкової служби, оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, не встановлювало такого обов'язку.
Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на довідку про результати перевірки дотримання вимог діючого законодавства при укладанні та виконанні договору про сумісну діяльність від 04.01.2008 року між ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві»та ТОВ «Союз-спец-авто»від 29.01.2010 року, оскільки висновки, викладені в ній, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права; при цьому вказана довідка складена за результатами перевірки, яка була проведена значно пізніше ніж ревізія Управління, а тому не могла бути покладена в основу висновків за її результатами.
Таким чином, передання земельної ділянки в користування Товариства на підставі договору про спільну діяльність здійснено у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки земельна ділянка, передана на виконання договору про спільну діяльність не була відчужена, внесена до статутного фонду або передана у заставу, а прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування Товариства не вимагалось, оскільки земельна ділянка знаходилась у постійному користування ДП на підставі Державного акту, який був виданий на підставі рішення повноважного органу місцевого самоврядування. При цьому суд враховує, що жодних порушень при одержанні Товариством у 2008 році компенсації на суму 448000 гривень за проведення проектних робіт, підготовки ґрунту та посадки, догляду за молодими насадженнями, спорудження шпалери, придбання садибного матеріалу, органом контрольно-ревізійної служби встановлено не було, а сам договір про сумісну діяльність був визнаний належним документом щодо права користування землею при отриманні компенсації у 2008 році.
Разом із тим, суд враховує, що згідно довідки контрольно-ревізійного органу № 110-16/32, складеної за результатами перевірки здійснених Товариством витрат грошових коштів і матеріалів відповідно до первинних бухгалтерських документів та статистичної звітності, наданих до Управління АПР, протягом 01.01.2008 року по 01.11.2009 року підтверджено правомірність призначення і отримання грошових компенсацій.
Суд також враховує, що 07.02.2011 року комісією у складі співробітника УСБ України в одеській області Губського О.Г., керівника Управління АПР Хіміча В.І., заступника начальника відділу Держкомзему України у Овідіопольському районі Забутенка В.В., заступника директора ПП «Фаренгейт»Микитенка С.В., з виїздом на місце, було встановлено відповідність даних, зазначених у документації щодо багаторічних насаджень (виноградників) та фактичної їх наявності на земельній ділянці.
Таким чином, грошова компенсація була призначена і отримана Товариством у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та з дотримання вимог п.5 Порядку № 587, а відповідні висновки за актом перевірки є необґрунтованими та неправомірними.
Крім того, суд враховує, що згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проголошена у вказаному положенні презумпція правомірності правочину зобов'язує всіх третіх осіб, у тому числі й державні органи, не порушувати права учасників правочину та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.
Під час офіційного з'ясування обставин у справі, судом не встановлено, що укладений між Товариством та Управлінням договір про спільну діяльність № б/н від 04.01.2008 року був визнаний судом недійсним чи удаваним, рівно як і передбачених законом підстав його недійсності.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги, що обов'язкові вимоги Іллічівського КРВ КРУ в Одеській області щодо висування вимог до Управління АПР щодо проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ «Союз-спец-авто»з відшкодування коштів в розмірі 639000 гривень є підставою для порушення прав та інтересів ТОВ «Союз-спец-авто», оскільки породжує відповідний обов'язок Управління АПР, який, у свою чергу, породжує обов'язок Товариства з відшкодування коштів до Державного бюджету. При цьому суд зазначає, що орган контрольно-ревізійної служби, висуваючи обов'язкову вимогу, діяв при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у зв'язку із чим належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання дій Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області щодо висування вимог до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 03.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»з відшкодування до Державного бюджету України коштів на суму 693000 гривень -неправомірними, що узгоджується із передбаченим п.1 ч.2 ст.162 КАС України способом захисту порушеного суб'єктом владних повноважень права.
Разом із тим, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання недійсним акту ревізії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області в частині висновків щодо порушення п.5 «Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587, та необґрунтоване отримання позивачем компенсації на суму 693000 гривень за період з 09.06.2009 року по 30.10.2009 року не підлягає задоволенню.
Так, статтею 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»визначено головні завдання державної контрольно-ревізійної служби в Україні -здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в органах виконавчої влади, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів.
Вищезазначений Закон не дає визначення терміну «акт ревізії». Однак, визначення цього терміну викладено у абзаці 1 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», відповідно до якого акт ревізії -це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що документ, який складається контрольно-ревізійною службою за результатами перевірки не являється рішенням цього органу. Так, акт -це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб'єктом господарювання.
Чинне законодавство не встановлює обов'язковості та необхідності виконання підконтрольною установою висновків, викладених у акті перевірки контрольно-ревізійної служби.
Зазначене також узгоджується із п.п.7-10 ст.10 Закону, якими регламентовано порядок усунення виявлених під час зафіксованих в акті перевірки порушень, зокрема: пред'явлення керівникам та іншим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства; стягнення в судовому порядку в дохід держави коштів; накладення на керівників адміністративних стягнень; звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.
Отже, акт ревізії не є рішенням державної контрольно-ревізійної служби, а є процедурним документом, в якому викладаються особисті, суб'єктивні погляди і висновки перевіряючих стосовно перевіреного об'єкту.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при проведенні перевірки та складанні акту співробітники контрольно-ревізійної служби діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, проте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів ТОВ «Союз-спец-авто»і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.
Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що дії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області щодо висування вимог до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 03.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з позивачем з відшкодування до Державного бюджету України коштів на суму 693000 гривень є протиправними, у зв'язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто»задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Об'єднаного Іллічівського контрольно-ревізійного відділу Контрольно-ревізійного управління Одеської області щодо висування вимог до Управління агропромислового розвитку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 03.02.2010 року № 110-29/76 щодо проведення претензійно-позовної роботи з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-спец-авто» з відшкодування до Державного бюджету України коштів на суму 693000 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 25 червня 2011 року.
Суддя _______________ І.В. Завальнюк