Справа № 13248/09/1570
09 червня 2011 року м.Одеса
12год.29хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №150/12 від 05.02.2010р., ОСОБА_2 -за довіреністю №155/12 від 05.02.2010р.
Від відповідача: ОСОБА_3 -за довіреністю №76 від 27.12.2010р., ОСОБА_4 -за довіреністю №7 від 03.02.2011р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування вимоги в частині,-
До суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»(надалі -позивач, ДП, Підприємство, ДП «ООРТПЦ»), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (надалі -відповідач, КРУ) щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «ООРТПЦ»за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р. зі складанням акту №06-13/834 від 19.10.2009р. та листа-вимоги Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №15-06-28-14/8836 від 26.11.2009р. "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень"; визнати протиправним та скасувати п.1 (абзаци перший та другий), п.8, п.9 листа-вимоги Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №15-06-28-14/8836 від 26.11.2009р. "Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень", які викладені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Одеській обласний радіотелевізійний передавальний центр" за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р. в частинах: - не отримання ДП «ООРТПЦ»дозволів на загальну суму 164,49 тис. грн. (без урахуванням ПДВ); не сплачення за радіочастотний моніторинг в загальній сумі 346,31 тис. грн. (без урахування ПДВ); не сплачення щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України в загальній сумі 481,76грн.; - ДП «ООРТПЦ»закуплені товари та послуги за державні кошти без проведення процедури закупівлі на загальну суму 4240,3 тис. грн.; - нестачі обладнання на загальну суму 1243,84 тис. грн.; - необґрунтованого завищення вартості основного засобу та безпідставно нараховані амортизаційні відрахування в сумі 26,0 тис грн. (в редакції уточнень позовних вимог від 19.07.2010р.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру проведення ревізії; відповідачем була проведена планова ревізія, а не аудит; проведення планових перевірок до 31.12.2010р. було заборонено КМУ; позивач не отримував лист-повідомлення про проведення ревізії, про який зазначається в акті ревізії; період з 01.01.2007р. по 01.10.2007р. перевірявся органами КРУ двічі; ревізія проводилася більше ніж 30 днів; не було скоординовано проведення перевірки органу КРУ з податковим органом. Також позивач наголошує на відсутності частини порушень, встановлених актом ревізії, зазначених в п.1 (абз. 1 та 2), п.8, п.9 листа-вимоги з огляду на наступне. Відсутній обґрунтований розрахунок сум на які виявлені порушення. Позивач не є користувачем радіочастотного ресурсу для потреб мовлення і не має права на отримання ліцензії на мовлення; позивач не повинен здійснювати оплату щомісячного збору за користування радіочастотного ресурсу для телерадіомовлення, оскільки не є його користувачем; плата за радіочастотний моніторинг здійснювалась за рахунок Державного бюджету України. Чинним на момент укладення позивачем певних договорів законодавством про закупівлю товарів, послуг не було встановлено обов'язок державних комерційних підприємств дотримуватись передбаченої ним процедури закупівлі; на Підприємство не поширюється норма Закону України "Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти" щодо затвердження та оприлюднення річного плану закупівель; дія Положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти не поширюється на закупівлю пального для автотранспортних засобів, що закуповується в роздріб безпосередньо на автозаправних станціях; позивач у питаннях закупівлі товарів, робіт та послуг діє у відповідності до чинного законодавства. позивач наголошує на тому, що інвентаризація належним чином проведена відповідачем не була, у зв'язку з чим висновок про встановлення залишків, вартість яких не визначена та нестачі обладнання на загальну суму 1243,84 тис. грн. є необґрунтованим. Також, позивач наголошує, що бухгалтерський облік ведеться на підприємстві відповідно до вимог чинного законодавства; фінансовий план позивачем виконується у повному обсязі.
Відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на правомірність висновків акту ревізії №06-13/834 від 19.10.2009р. та оскаржуваних пунктів вимоги відповідача 15-06-28-14/8836-2009 від 26.11.2009р., з огляду на наступне. Відповідно до Положення про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів ДП ООРТПЦ повинен отримати дозволи на експлуатацію усіх передавачів радіорелейних станцій та тих передавачів телерадіомовлення, які належать йому і не передані телерадіоорганізаціям на правах оренди; позивачем в порушення вимог законодавство не вносилася плата за радіочастотний моніторинг та не сплачувався щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України. Позивачем були порушені вимоги щодо проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти. Проведеною інвентаризацією встановлено лишки, вартість яких не визначена та нестача обладнання на загальну суму 1243,84 тис. грн., проте до загальної суми порушень ця сума не включалась. Також відповідач зазначає, що позивачем завищено вартість основних засобів, безпідставно нараховані амортизаційні відрахування в сумі 26,0 тис.грн., чим порушено п.14, 23 П(С)БО 7 „Основні засоби". Відповідач при проведенні ревізії діяв відповідно до вимог Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Повторні перевірки за один і той самий період та по одним і тим самим питанням ревізорами не проводились.
В засіданні суду представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, на виконання п.1.1.5.2 Плану контрольно-ревізійної роботи апарату КРУ в Одеській області на ІІІ-й квартал 2009 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 17.08.2009р. №2050-2053, від 07.09.2009р. №2136 та від 15.09.2009р. №2209, виданих начальником КРУ в Одеській області, посадовими особами КРУ в Одеській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Одеській обласний радіотелевізійний передавальний центр»за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р.
До плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2009р. проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «ООРТПЦ»за період з 01.01.2007р. по звітний період 2009 року включено за дорученням ГоловКРУ від 23.07.2009 № 06-18/949 та відповідно до наказу №207 від 28.07.2009р., з огляду на те, що фінансовим аудитом окремих господарських операцій Підприємство не охоплено.
Про початок проведення контрольного заходу ДП „ООРТПЦ" повідомлено листом від 03.08.2009р. №15-06-28-14/5952-2009, із зазначенням періоду перевірки з 17.08.2009р. по 28.09.2009р.
За наслідками вказаної ревізії Контрольно-ревізійного управління в Одеській області був складений акт №06-13/834 від 19.10.2009р. ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Одеській обласний радіотелевізійний передавальний центр" за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р.
На вказаний акт ревізії позивачем були надані заперечення №879/12 від 29.10.2009р., які були розглянуті відповідачем.
На підставі акту ревізії відповідачем була пред'явлена вимога №15-06-28-14/8836-2009 від 26.11.2009р. «Про усунення виявлених ревізією фінансових порушень». Вимога була отримана позивачем 01.12.2009р.
Згідно пункту п.1 (абз.1,2), п.8, п.9 вказаної вимоги, від позивача вимагалося посилити контроль за виконанням умов Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (абз.1 п.1); відповідно до чинного законодавства оформити дозволи на експлуатацію передавачів. Визначитись із щомісячною платою за радіочастотний моніторинг та за користування радіочастотним ресурсом України (абз.2 п.1); дотримуватись законодавства щодо проведення процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти (п.8); провести коригування вартості активів щодо заниження та завищення вартості (п.9).
Не погоджуючись з діями відповідача по складенню акту ревізії №06-13/834 від 19.10.2009р. та вимоги №15-06-28-14/8836 від 26.11.2009р., а також з п.1 (абз.1,2), п.8, п.9 вказаної вимоги Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, позивач звернувся до суду.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції позивача в частині невідповідності абз.2 п.1 вимоги №15-06-28-14/8836 від 26.11.2009р. вимогам чинного законодавства з урахуванням наступного.
Як вбачається з акту ревізії, за даними Одеської філії Українського державного центру радіочастот ДП ООРТПЦ не отримано дозволи на експлуатацію 83 передавачів для радіоелектронних засобів (РЕЗ) телерадіомовлення та радіорелейних станцій (РРС). Згідно розрахунку мінімального розміру оплати за оформлення дозволів ДП ООРТПЦ не сплачено за дозволи 164,49тис.грн. (без урахування ПДВ). ДП ООРТПЦ не вносило плату за радіочастотний моніторинг (плата повинна вноситись щомісячно). Всього за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. Підприємством не сплачено за радіочастотний моніторинг (розрахунково) 346,31тис.грн. (без урахування ПДВ), у тому числі: за IV квартал 2007 року - 49,47тис.грн., за 2008р. - 197,89тис.грн., та за 1-ше півріччя 2009р. - 98,95тис.грн. Також, внаслідок не отримання ДП ООРТПЦ дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв в повному обсязі, Підприємством не сплачено щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України в загальній сумі 481,76тис.грн. (розрахунково), у тому числі: за IV квартал 2007р. - 68,82тис.грн., за 2008р. - 275,29тис.грн., та за 1-ше півріччя 2009р. - 137,65тис.грн.
На думку суду на наявність вказаних порушень не обґрунтовано вказано відповідачем в акті ревізії.
Згідно з ст.1 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (далі - дозвіл на експлуатацію) - документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах; користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу; користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої пов'язана з користуванням радіочастотного ресурсу відповідно до законодавства; ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов; радіочастотний моніторинг - збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, які діють у відповідних смугах радіочастот.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі: - ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг; - ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм.
Судом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність на підставі наступних ліцензій: - ліцензія на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення на території м. Одеси та Одеської області від 09.09.2009р. серії АВ №421929; - ліцензія на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного радіомовлення на території м. Одеси та Одеської області від 09.09.2009р. серії АВ №421930; - ліцензія надання в користування каналів електрозв'язку на території м. Одеси та Одеської області від 09.09.2009р. серії АВ №421928; - ліцензія на користування радіочастотним ресурсом від 24.11.2008р. №5317; - ліцензія на користування радіочастотним ресурсом від 29.09.2009р. №5880.
Відповідно до ліцензії серії АВ №421928 від 09.09.2009р. позивач надає телекомунікаційні послуги, у зв'язку з чим, відповідно до закону, отримав ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України №5317 від 24.11.2008р. та отримав відповідні дозволи на експлуатацію обладнання; також позивач уклав договір за пропозицією Одеської філії ДП «Український державний центр радіочастот»на радіочастотний моніторинг, та сплачує щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом в діапазоні частот 4-8 гГц (РРЛ).
Згідно з п.5 ст.31 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»користування радіочастотним ресурсом України телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги для потреб телебачення і радіомовлення здійснюється на підставі ліцензії на мовлення та не потребує ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних електронних засобів та/або випромінювальних пристроїв.
Відповідно до п.2 підпункт 2 ст. 30 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями.
У п.2 ст.50 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»встановлено, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення.
ДП «ООРТПЦ»не визначене рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення користувачем РЧР для потреб мовлення і не має права на отримання ліцензії на мовлення. Відповідно до цього, не може самостійно користуватися частотою каналу мовлення.
При отриманні ліцензії на мовлення телерадіоорганізація визначається користувачем РЧР України (п.5 ст.31 Закону).
Тільки телерадіоорганізації, які мають відповідну ліцензію Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, мають право на користування каналом мовлення і частотами цього каналу, проте такою організацією позивач не є.
Не приймаються до уваги посилання відповідача на Положення про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів», затверджене Рішенням НКРЗ від 12.08.2005р. №46, п.1.5 якого конкретизує суб'єкта, який повинен отримувати дозвіл на експлуатацію РЕЗ радіомовної служби, а саме: висновок ЕМС РЕЗ та дозвіл на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення отримує: телерадіоорганізація, яка є власником РЕЗ або використовує його на правах оренди і має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; суб'єкт господарювання, який є власником РЕЗ мовлення і розповсюджуватиме програми мовлення за договором (угодою) з телерадіокомпаиією, яка має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Така конкретизація суб'єкта, який повинен отримувати дозвіл на експлуатацію РЕЗ радіомовної служби була зроблена лише із внесенням змін до Положення Рішенням НКРЗ від 10.06.2008р. №1061. До цього Положення не передбачало суб'єкта, який повинен був отримувати дозвіл на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення.
У разі суперечності між нормативно-правовими актами повинен застосовуватися той, що має вищу юридичну силу, отже до спірних правовідносин в частині визначення суб'єктів, які повинні отримувати дозволи на експлуатацію РЕЗ мовлення, застосовується Закон України «Про радіочастотний ресурс України»як акт вищої юридичної сили, а не Положення про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів.
Також, з огляду на вищевказане, позивач не повинен здійснювати оплату щомісячного збору за користування радіочастотного ресурсу для телерадіомовлення, оскільки не є його користувачем.
Відповідно до п.2 ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»користувачі РЧР України сплачують щомісячний збір за користування наданим РЧР, який вноситься в терміни, визначені відповідними законодавчими актами. Отже, нарахування відповідачем суми за несплату щомісячного збору за користування РЧР є безпідставним так як позивач не є користувачем радіочастотного ресурсу для телерадіомовлення.
Також, безпідставним є висновок про порушення у вигляді несплати позивачем за радіочастотний моніторинг у спірний період.
Відповідно до п.4 ст.19 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»(в редакції чинній до 04.06.2008р.) радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється на платних засадах за рахунок коштів Державного бюджету України.
Обов'язок здійснювання радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального та спеціального користування за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу, був встановлений лише згідно Закону України від 03.06.2008 р. №309-VI, який набрав чинності з 04.06.2008р.
Проте, в акті ревізії серед іншого, відповідач зазначає про несплату позивачем за радіочастотний моніторинг, у тому числі, за IV квартал 2007р. та за весь 2008р., що свідчить про необґрунтованість наведеного розрахунку.
Таким чином, висновки акту ревізії та кореспондуючі ним вимоги п.1 абз.2 листа-вимоги з приводу не оформлення дозволів на експлуатацію на загальну суму 164,49 тис.грн., оплата за радіочастотний моніторинг на суму 346,31тис.грн., несплати щомісячного збору за використання радіочастотного ресурсу на суму 481,76тис.грн. не відповідають чинному законодавству та є безпідставними, отже підлягають скасуванню.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Контрольно-ревізійного управління в Одеській області щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «ООРТПЦ»зі складанням акту №06-13/834 від 19.10.2009р. та листа-вимоги Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №15-06-28-14/8836 від 26.11.2009р., з огляду на те, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства та здійснені на виконання владних управлінських повноважень, якими він наділений згідно Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993р. №2939-ХП (зі змінами та доповненнями) та п.2.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом ГоловКРУ України 09.01.2001р. №111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2001 р. за N 37/5228, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби (далі -ДКРС) є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення ДКРС державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.8 вказаного Закону контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах виконують, у тому числі, такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; проводить перевірки державних закупівель та здійснює інші функції відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"; здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.
Згідно ст.10 Закону та відповідно до п.2.2 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Відповідно до п.35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006р. №550, результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу служби, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника. Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 40 Переліку суб'єктів господарювання, щодо яких проводиться фінансовий аудит окремих господарських операцій (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 506 «Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій»), таким суб'єктом визначено Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, до складу якого входить Державне підприємство «Одеській обласний радіотелевізійний передавальний центр».
Фінансовим аудитом окремих господарських операцій зазначене державне підприємство не було охоплено, у зв'язку з чим за дорученням ГоловКРУ від 23.07.2009 № 06-18/949 та відповідно до наказу №207 від 28.07.2009р. проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «ООРТПЦ»за період з 01.01.2007р. по звітний період 2009 року було включено до плану контрольно-ревізійної роботи на III квартал 2009р.
Про початок проведення контрольного заходу ДП „ООРТПЦ" повідомлено листом від 03.08.2009р. №15-06-28-14X5952-2009, із зазначенням дати початку 17.08.2009р. та закінчення його проведення 28.09.2009 року. Отже вимоги ст.11 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та п.8 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, відповідачем порушено не було.
Не приймаються до уваги посилання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року».
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використання державного та комунального майна.
Дія Постанови №502 поширюється на органи та посадових осіб, уповноважених законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 502 методологічну допомогу органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, надає Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва.
Як зазначає відповідач, на офіційному веб-сайті Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва (www.dkrp.gov.ua) у рубриці «Прес-центр»Держкомпідприємництво розмістило Перелік органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у відповідних сферах господарської діяльності, що підпадають під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та на які розповсюджується дія Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року». Серед зазначеного переліку органи Державної контрольно-ревізійної служби не зазначені.
З огляду на вказане, відповідач у спірних правовідносинах здійснював державний фінансовий контроль відповідно до вимог Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та приписи Постанови КМ України №502 не є підставою для обмеження у здійсненні ним своїх повноважень з державного фінансового контролю.
Не приймаються до уваги посилання позивача на повторну перевірку відповідачем одних і тих же питань згідно акту ревізії №06-13/834 від 19.10.2009р. та акту ревізії від 21.02.2008р. № 29-18/47, з огляду на те, що в акті ревізії №06-13/834 від 19.10.2009р. розглядалися інші питання ніж в акті ревізії від 21.02.2008 № 29-18/47, отже повторні перевірки за один і той самий період та по одним і тим самим питанням ревізорами не проводились.
Також, не обґрунтованим є твердження позивача щодо порушення відповідачем місячного строку проведення ревізії, з огляду на те, що як вбачається з матеріалів справи, ревізія зупинялась з 23.09.2009р. по 05.10.2009р., що підтверджується листом від 21.09.2009р. №15-06-28-14/7153-2009.
Суд дійшов висновку, що правомірним є пункт 8 оскаржуваної вимоги КРУ щодо дотримання законодавства щодо проведення процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти.
Як вбачається з акту ревізії за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. ДП ООРТПЦ були закуплені товари і послуги без проведення тендерних процедур на загальну суму 4240,3тис.грн., а саме: 2007р. - на суму 2442, 22 тис.грн., та у 2008р. - на суму 1798,08грн.
У наявній у матеріалах справи Довідці від 10.09.2009р. про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Одеській обласний радіотелевізійний передавальний центр»за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., яка була підписана головним бухгалтером та заступником директора Підприємства, зазначено, що шляхом співставлення банківських виписок, господарських договорів з аналітичними довідками по рахункам 6311, 6312 та оборотними відомостями руху товарно-матеріальних цінностей встановлено порушення вимог п. 1 ст. 2 Закону України від 22.02.2000 № 1490-ІІІ, п.3 і 5 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 (із змінами) та п.5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (зі змінами), а саме: придбання ДП «ООРТПЦ»за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. товарів і послуг без проведення тендерних процедур на загальну суму 4240,3 тис. грн., а саме: бензин на суму 122,7 тис. грн.; вугілля на суму 119,2 тис. грн.; дизельне паливо на суму 93,8 тис. грн.; телевізійне і радіомовне передавальне обладнання на суму 583,9 тис. грн.; обладнання на суму 537,1 тис. грн.; обладнання на суму 221,2 тис. грн.; обладнання (модеми) на суму 169,7 тис. грн.; радіорелейне обладнання на суму 375,0 тис. грн.; дизельгенераторна установка на суму 94,4 тис. грн.; послуги охорони на суму 125,1 тис. грн. (2007); бензин на суму 178,5 тис. грн.; вугілля на суму 171,6 тис. грн.; телевізійне передавальне обладнання на суму 1152,6 тис. грн., ТВ передатчики на суму 160,0 тис. грн.; послуги охорони на суму 135,4 тис. грн. (2008).
Вимоги Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти»та Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти поширюються та являються обов'язковими для виконання державними підприємствами, які закуповують товари, роботи та послуги за державні кошти.
Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти»(чинного на момент виникнення спірних відносин, який втратив чинність на підставі Закону України від 20 березня 2008 року №150-VI) цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.
Згідно з п.5 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 (чинного з 02.04.2008р. по 22.10.2008р.) це Тимчасове положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.
Відповідно до п.5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (чинного з 22.10.2008р.) це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.
Відповідно до п.1,2 ст.22 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти»однією з стадій державних закупівель є затвердження річного плану державних закупівель. Примірник річного плану, який затверджується замовником не пізніше ніж у місячний строк після затвердження кошторису (програми, плану використання державних коштів), зміни до нього надсилаються Антимонопольному комітету України у випадках і в порядку, що визначені цим органом, та оприлюднюються шляхом розміщення принаймні в одній інформаційній системі в мережі Інтернет протягом 15 календарних днів з дати його затвердження.
Згідно п.13 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, річний план державних закупівель та зміни до нього оприлюднюються шляхом розміщення в Інтернеті (на власному веб-сайті або за його відсутності на веб-сайті головного розпорядника державних коштів) протягом десяти календарних днів з дати їх затвердження.
Позивачем визнано та не спростовано факт проведення закупівлі товару без проведення тендерних процедур у спірний період; у позовній заяві позивач лише наводить причини вчинення вказаного порушення та не проведення тендерних процедур, посилаючись на відсутність необхідності їх проведення та їх недоцільність.
Також позивачем не спростовано, що в порушення вимог п. 1,2 ст. 22 Закону України від 22.02.2000 №1490-111 річний план державних закупівель на 2007 рік не затверджено та не оприлюднено та в порушення п.13 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921, річний план державних закупівель на 2009 рік не оприлюднено (шляхом розміщення в Інтернеті протягом 10 календарних днів).
Доводи ДП щодо неможливості запланувати проведення будь-яких закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а посилання на нерозповсюдження порядку закупівель на ДП є бездоказовими та до уваги не приймаються. Позивач не пояснює таку позицію жодним правовим аргументом, при цьому не заперечує обставину створення на Підприємстві тендерного комітету відповідно до вимог законодавства, поширення положень якого на діяльність ДП водночас ним заперечується.
З акту ревізії вбачається, що проведеною інвентаризацією встановлено лишки, вартість яких не визначена та нестача обладнання на загальну суму 1243,84тис.грн.
До акту ревізії були включені лише отримані результати інвентаризації за об'єктами, на яких інвентаризація була проведена, отже не впливають на результати ревізії посилання позивача, що на деяких об'єктах органами КРУ інвентаризація не проводилася.
На підставі наказу директора ДП ООРТПЦ від 18.08.2009 № 64-од проведено позапланову інвентаризацію основних засобів, грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей на підприємстві в м. Одесі та на радіорелейних станціях в районних центрах.
Як вбачається з акту ревізії та наявних у матеріалах справи письмових пояснень начальників цехів та не заперечується позивачем, що основною причиною нестачі є проведення інвентаризації за недійсними інвентарними відомостями, котрі були складені у 2008 році. Крім того, устаткування яке не було відмічено у інвентарних відомостях знаходиться на вежах радіорелейних станціях, відтак устаткування яке значиться у реєстрі нестач знаходиться на територіях радіорелейних станцій. Однак, в ході проведення інвентаризації зазначені основні фонди ревізорам не пред'явлені, тому до відомостей відповідно не включені.
Також, за результатами проведеної інвентаризації виявлені основні засоби та товарно-матеріальні цінності, які не рахуються в бухгалтерському обліку Підприємства, позивачем факт наявності вказаних основних засобів не спростовується, а лише наводяться причини появи таких не облікованих основних засобів та товарно-матеріальних цінностей (були зроблені працівниками Підприємства або принесені з дому та є власністю працівників або не складено акту вводу в експлуатацію, або в приміщеннях знаходиться обладнання, яке вже списано та за технічними причинами неможливе їх винесення).
Щодо вимоги про посилення контролю за виконанням умов Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та висновків акту ревізії про необґрунтоване завищення вартості основного засобу та безпідставно нараховані амортизаційні відрахування в сумі 26,0 тис. грн. судом встановлене наступне.
При перевірці правильності та обґрунтованості збільшення первісної вартості ТВ передавача TXTU-2000/R-1 21 TBK встановлено, що вартість передавача була збільшена у липні 2007 року на вартість проведеної модернізації на суму 72,37 тис. грн. без наявності акту вводу в експлуатацію (зазначений передавач введено в експлуатацію згідно акту у липні 2007 року в сумі 286,98 тис. грн.). Згідно пояснення заступника головного бухгалтера Підприємства Лисенко С.Ф. вартість ТВ передавача у липні 2007 року збільшена помилково, на суму модернізації вмикача АА 5-200/к ТВ - у розмірі 2,57 тис. грн. та модернізації збуджувача TXTU-5-2/K ТВ у розмірі 69,8 тис. грн., яка була проведена без акту вводу в експлуатацію. Однак, проведення модернізації ТВ передавача TXTU-2000/R-1 21 TBK у липні 2007р. було не можливо у зв'язку з тим, що вмикач АА 5-200/к ТВ та збуджувач TXTU-5-2/K ТВ були одержані ДП «ООРТПЦ»від TOB НТВ «Квант-Ефір»у серпні 2007 року, що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2007р. №6.
Доказів того, що модернізацію вказаного обладнання було проведено в серпні 2007р., а в акті вводу на паперовому носії помилково вказана первісна вартість 286980,00 грн., замість 214610,00 грн., при проведенні ревізії та при розгляді справи судом не надано.
Відповідно до п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. №92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Згідно з п.23 вказаного Положення нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації
Отже, внаслідок необґрунтованого завищення вартості основних засобів були безпідставно нараховані амортизаційні відрахування в сумі 26,0 тис. грн., чим порушено п. 14, 23 П(С)БО 7 „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Пояснення позивача щодо спростування порушення ним виконання фінансового плану підприємства та не включення в нього аудиторських послуг до уваги судом не беруться, з огляду на те, що вартість проведеного аудиту до суми порушень не включалась і відповідно на результат ревізії не вплинула.
Крім викладеного, суд має зауважити, що оскаржені вимоги КРУ в Одеській області стосовно дотримання законодавства щодо проведення процедури закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти (пункт 8) та посилення контролю за виконанням умов Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(абз.1 п.1) не є рішенням відповідача (актом індивідуальної дії) у розумінні чинного законодавства, оскільки є неконкретизованими приписами щодо дотримання підконтрольним суб'єктом вимог законодавства, які не можуть виступати предметом оскарження та правомірність яких не може ставитись під сумнів таким суб'єктом.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено, що його дії по проведенню ревізії ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», складання акту ревізії та пред'явлення оскарженої (в частині) вимоги вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", порушень процедури проведення ревізії суд не вбачає, тому позовні вимоги в відповідній частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, позовні вимоги Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування вимоги в частині задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 26.11.2009р. №15-06-28-14/8836-2009 в частині абзацу 2 пункту 1 вимоги щодо оформлення дозволів на експлуатацію передавачів, визначення із щомісячною платою за радіочастотний моніторинг та за користування радіочастотним ресурсом України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2011р.
Суддя М.М. Аракелян
14 червня 2011 року