Справа № 2а-2а/1570/2592/2011
14 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Таратунської О.В.
За участю сторін:
Прокурора: Габрієляна Р.Р.
Позивача: не з'явився
Представника відповідача: Дідуха С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_3 до військової частини А2171, в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо невидачі ОСОБА_3 речового майна в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. та зобов'язати видати ОСОБА_3 речове майно в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 березня 2011 прокоруроською перевіркою діяльності службових осіб військової частини А2171 було виявлено порушення вимог законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у відношенні ОСОБА_3. Так, ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2171, та згідно наказу командира військової частини № 251 від 27.11.2007 року був звільнений з військової служби у запас. Однак при звільненні його з військової служби йому не було видано речове майно в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року. Позивач звертався до командування частини із письмовою заявою про видачу речового майна у натуральному вигляді, що підлягають відачі йому відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року. Листом командира військової частини А2171 від 02.12.2010 року позивачу було повідомлено, що він має право на отримання речового майна в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн., однак, видати майно не має можливості, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету.
Військовий прокурор Одеського гарнізону у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Позивач до судового засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов, зазначивши, що відповідно до абзацу абз. 3 п. 1.4 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 590 від 12.11.2010 року, командир військової частини А2171 являється ропорядником коштів Державного бюджету України третього ступеня (нижчого рівня), тобто проводить розрахунки, при надходженні коштів вищого рівня, а саме з Головного командування Повітряних сил Збройних сил України (м. Вінниця), якому підпорядкована військова частина А2171. Оскільки кошти до військової частини А2171 на оплату грошової компенсації вищестоячим командуванням не направлялись, вини відповідача у виникненні заборгованості перед позивачем немає, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом під час судового засідання встановлено наступне:
Наказом командира військової частини А2171 від 27.11.2007 року № 251 майор ОСОБА_3, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-XII та на підставі наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 29.10.2007 року № 412 згідно підпункту «в»пункту 63 тієї ж статті Закону України № 2232-ХІІ був звільнений (за станом здоров'я) у запас з посади начальника передавательного радіоцентру батальйону зв'язку військової частини А2171 (а.с. 10).
Згідно довідки № 2 від 12.02.2008 року за підписом помічника командира військової частини А2171 з ФЕР та начальника речової служби військової частини А2171 «Про одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі», на підставі наказу командира частини А2171 від 27.11.2007 року № 251 ОСОБА_3 належить після 11.03.2000 року видати речове майно у натуральному вигляді на загальну суму 1540,72 грн. (а.с. 11).
Разом з тим, речове майно ОСОБА_3 відповідачем видано не було, про що свідчить лист командира військової частини А2171 від 02.12.2010 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 12).
03.03.2011 року згідно з планом, затвердженим заступником військового прокурора Одеського гарнізону, помічником військового прокурора Одеського гарнізону було проведено перевірку додержання службовими особами військової частини А2171 вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та інших виданих на його розвиток нормативно-правових актів, за результатами якої виявлено порушення військовою частино А2171 вимог вищезазначеного законодавства у відношенні ОСОБА_3, а саме: встановлено невидачу ОСОБА_3 речового майна в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадян та держави у суді покладається на органи прокуратури України.
Згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення (ч.5).
Відповідно до розділу XII «Прикінцевих положень»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI та Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»до юрисдикції адміністративних судів було передано та вилучено із цивільної юрисдикції спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Таким чином у вищенаведеній правовій нормі КАС України відсутнє положення щодо підсудності адміністративних справ щодо спорів фізичних осіб з приводу видачі речового майна у натуральному вигляді або компенсації замість нього.
Крім того ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ право військовослужбовців на видачу речового майна у натуральному вигляді або компенсації замість нього не відноситься до пільг військовослужбовців, що закріплені цим Законом.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 18 КАС України у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністрамивним судом за вибором позивача.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що адміністративна справа за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до військової частини А-2171 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати невидачі ОСОБА_3 речового майна в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. та зобов'язання видати ОСОБА_3 речове майно в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Статтею 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06.12.1991 року №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч .2 ст. 9 цього Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції чинній до внесення відповідних змін Законом України №328-V від 03.11.2006р.).
Крім того, згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004р. № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Разом з тим, п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III з 11.03.2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 03.11.2006 року) з 01.01.2007р. відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно, а саме частина 2 ст. 9-1 зазначеного Закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Однак пунктом 59 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік та відповідно до підпункту 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»виключено.
22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином норми пункту 2 статті 9-1 Закону після прийняття Конституційним Судом вказаного вище рішення відновили свою дію в редакції до внесення змін (виключення зазначеного пункту) згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
З урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000р. №1459-III в частині зупинення дії ч.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не скасовано та неконституційним не визнано, тобто він є чинним, а тому позивач має право на отримання речового майна за період після 11.03.2000року у натуральному вигляді згідно виданої відповідачем довідки № 2 від 12.02.2008 року .
Суд вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те що, відповідачем в порушення приписів чинного законодавство військовою частиною А 2171 позивачу не було видано речове майно в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. за період після 11.03.2000 року, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невидачі вказаного речового майна позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності суд вважає, що позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до Військової частини А2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до військової частини А-2171 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2171 щодо невидачі ОСОБА_3 речового майна в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн.
Зобов'язати військову частину А2171 (код ЄДРПОУ 23213460) видати ОСОБА_3 речове майно в натуральному вигляді на суму 1540,72 грн. відповідно до довідки № 2 від 12.02.2008 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 20 червня 2011 року.
Суддядпис/ Білостоцький О.В.
20 червня 2011 року