Справа № 1615/10/1570
15 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1087 від 14.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 3930 грн., визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1145 від 21.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн., -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Управління у справах прав споживачів в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1087 від 14.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 3930 грн., визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1145 від 21.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанови про накладення стягнень № 1087 від 14.12.2009 року та № 1145 від 21.12.2009 були прийняті з порушенням діючого законодавства, з огляду на те, що ні в Законі України «Про захист прав споживачів»(в редакції від 01.12.2005 р N 3161-IV)., ні в інших нормативних актах не зазначена норма відповідно до якої продавець повинен мати в наявності і пред'явити споживачеві висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на меблеві вироби.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити,посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної інформації про безпечне використання продукції, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, а саме відсутність висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи меблевих виробів, реалізація яких відбувалась в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якого є фізична-особа підприємець ОСОБА_1.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Згідно ч.4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Судом встановлено, що 10.11.2011 року працівниками Управління у справах захисту прав споживачів на підставі наказу № 781-од від 10.11.2009 р. та направлення на перевірку № 1788 від 10.11.2009 р. було проведено позапланову перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», торгового комплексу «Шостий елемент», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 00014689 від 10.11.2009 р., Серії ОЗ,( а.с. 12) до якого входить припис(а.с.15) та акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги(а.с.11).
Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 15., 17 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 6 «Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами», затверджених наказом Мінекономіки від 19.04.2011 р. № 104 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовив споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про безпечне використання меблевих виробів, зазначених у позиції 1-4 таблиці № 1 акту, у формі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також не забезпечив інформацію про належність магазину суб'єкту господарювання на його фасаді, передбачену п. 12 «Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення». З метою припинення порушень прав споживачів, на підставі результатів перевірки позивачу було приписано усунути зазначені в акті порушення протягом 30 днів та надати до управління письмову інформацію, розглянути звернення споживача, згідно чинного законодавства.
Про приведення надання послуг до вимог чинного законодавства та усунення виявлених в ході перевірки порушень керівнику господарюючого суб'єкту надано припис до акту перевірки в порядку ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», який був підписаний працівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а.с.15).
Стаття 6 Закону України «Про захист прав споживачів»зазначає, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюється нормативними документами.
Згідно ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Пунктом 7 ст. 23 вищезазначеного Закону передбачено в разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності); накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із положення п. 6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продаж у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавства. Непродовольчі товари, продаж яких може завдати шкоди здоров'ю людей, підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі в установленому законодавством порядку.
В своєму адміністративному позові позивач посилається на ст. 14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відповідно до якої продукція, на яку в державних стандартах та в інших нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя населення, підлягає обов'язковій сертифікації. З аналізу якої позивач робить висновок про те, що сертифікації підлягає товар, який може зашкодити здоров'ю людини та життю населення. В той час, як в наказі Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.05 року на який посилається позивач, зазначено, що меблеві вироби не підлягають обов'язковій сертифікації. У зв'язку із зазначеним позивач приходить до висновку, що меблеві вироби не відносяться до продукції яка може зашкодити здоров'ю людини та відповідно до неї не можуть застосовуватися положення п. 6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Суд критично ставиться до посилань позивача на відсутність необхідності проведення сертифікації меблевих виробів, так як поняття «сертифікація»та «державна санітарно-епідеміогологічна експертиза»мають різну правову природу. Так, відповідно до ст.2 Правил проведення робіт із сертифікації засобів захисту інформації, зареєстрованих 14.05.2007 р. №498/13765, сертифікація -процедура за допомогою якою визнаний в встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції встановленим законодавствам вимогам, в той час як санітарно-епідеміологічна експертиза встановлює чи може товар зашкодити здоров'ю людини.
За виявлені перевіркою порушення законодавства про захист прав споживачів по відношенню громадянина ОСОБА_1 була винесена постанова № 1087 від 14.12.2009 р. про накладення штрафних стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»у розмірі 3930 грн. та постанова № 1145 від 21.12.2009 р. про накладення штрафних стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»за несвоєчасне виконання припису акту перевірки про усунення порушень прав споживачів, п.9. у розмірі 340 грн.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані постанови про накладення стягнень №1087 від 14.12.2009 та № 1145 від 21.12.2009 року прийняті на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні доведений факт правомірності своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1087 від 14.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 3930 грн., визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1145 від 21.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн., -відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 20.06.2011 року.
Суддя О.В. Колесниченко
У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1087 від 14.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 3930 грн., визнання протиправною та скасування постанови Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 1145 від 21.12.2009 року про накладення стягнень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 340 грн., - відмовити повністю.
20 червня 2011 року