Справа № 2а/1570/198/2011
14 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Дудка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі -ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому позивач просить визнати дії посадових осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо недотримання порядку визначення сум податкових зобов'язань платника податків за непрямим методом, а також щодо порушення строків проведення планових виїзних перевірок протиправними; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 22.11.2010 року № 0073751701/0, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 22.11.2010 року № 0073761701/0.
В своєму позові позивач зазначив, що за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства його діяльності було складено акт перевірки, яким встановлено порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано 135810,00 грн. податку з доходів фізичних осіб та 241440,00 грн. податку на додану вартість. На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення рішення від 22.11.2010 року № 0073751701/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 362160,00 грн., та № 0073761701/0 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 135810,00 грн., які позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що він не перевищував допустимий обсяг реалізації при застосуванні спрощеної системи оподаткування, а висновки щодо реалізації ним товару у липні та його ціни є необґрунтованими. Позивач підтвердив, що ним було закуплено товар у ПП «Стакатто»на загальну суму 1717400,00 грн., який він передав ОСОБА_2 на реалізацію відповідно до договору, згідно з умовами якого останній повинен був реалізовувати зазначений товар протягом декількох років. У 1 кварталі 2009 року за наслідками реалізації зазначеного товару він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 13800,00 грн. Після цього зазначений товар не реалізовувався, а ОСОБА_2 зник, з приводу чого позивач звертався до правоохоронних органів. Крім того, позивач зазначає, що у червні 2009 року він загубив свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця, сертифікат, трудову книжку, книгу обліку доходів та інші документи, у зв'язку з чим він звертався до Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Позивач також висловлює свої зауваження щодо порядку визначення відповідачем ціни продукції та обсягу виручки, виходячи з розрахунку яких приймались відповідні податкові повідомлення-рішення.
Відповідач ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надав заперечення (а.с. 1114-117), в яких зазначив, що знаходячись на спрощеній системі оподаткування ФОП ОСОБА_1 у 4-му кварталі 2008 року придбав товар на загальну суму 17171,4 тис. грн. Протягом перевіряємого періоду, згідно з його поясненнями, він не проводив зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, оскільки весь цей товар було реалізовано до 21.07.2009 року. В ході перевірки позивачем не надані документи, які б підтверджували вартість реалізованого товару, тому при визначенні бази оподаткування відповідачем була взята сума, не нижча ціни закупки з урахуванням задекларованої позивачем частини податку. Згідно з ч. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, Які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн., тоді як ФОП ОСОБА_1 зазначений ліміт виручки від реалізації товарів був перевищений. Відповідно до положень Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ від 21.04.1993 року № 12, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують витрати позивача, відповідачем було визначено розмір валових витрат у сумі 301800,00 грн. та розраховано суму податку з доходів фізичних осіб у сумі 135810,00 грн. Згідно з пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Згідно з п. 9.3. ст. 9 зазначеного Закону якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Перевіркою встановлено, що у липні 2009 року дохід позивача склав 1693400,00 грн., однак ним не було подано заяву про реєстрацію його платником податку, та відповідно до вимог чинного законодавства несе відповідальність за не нарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях та поясненнях.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.11.2010 року № 7704/17/НОМЕР_1 (а.с. 12-19).
Вказаною перевіркою було встановлене порушення позивачем п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме перевищення обсягу реалізації допустимого при застосуванні спрощеної системи оподаткування -500000,00 грн. на 1207200,00 грн. у ІІ кварталі 2009 року; порушення п. 13,14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»з врахуванням положень ст. 9, п. 22 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 135810,00 грн.; пп.. 2.3.1. п. 2 ст. 2, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягають у нездійсненні реєстрації платником податку на додану вартість, неподанні до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість, недекларуванні обсягу оподатковуваних операцій у загальній сумі 1207200,00 грн. та податку на додану вартість у сумі 241440,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки 22.11.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкове повідомлення-рішення № 0073761701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_1 по податку з доходів фізичних осіб у сумі 135810,00 грн., в тому числі за основним платежем 135810,00 грн. (а.с. 71), та податкове повідомлення-рішення № 007375171/0, яким визначено суму податкового зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_1 по податку на додану вартість у сумі 362160,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 241400 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 120720,00 грн. (а.с. 72).
Перевірка проводилась з 30.07.2010 року по 03.11.2010 року.
Згідно з ч. 10 ст. 11? Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у редакції, чинній на момент проведення перевірки, тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів.
Відповідно до ч. 12 зазначеної статті подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Крім того, ч. 14 ст. 11? вказаного Закону визначено, що проведення планової або позапланової виїзної перевірки може бути зупинено на термін не більше 30 робочих днів за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, з подальшим її поновленням на невикористаний строк.
Так, на підставі направлення на перевірку від 29.07.2010 року № 1064, яке було вручено ОСОБА_1 30.07.2010 року, про що свідчить відповідний напис на направленні, 30.07.2010 року було розпочато проведення перевірки.
Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 12.08.2010 року № 727 було зупинено термін проведення перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 12.08.2010 року по 09.09.2010 року. у зв'язку з ненаданням до перевірки бухгалтерських документів за перевіряє мий період (а.с. 57).
Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 09.09.201 року № 816 було продовжено термін зупинення проведення планової перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 10.09.2010 року по 23.09.2010 року у зв'язку з ненаданням до перевірки бухгалтерських документів за перевіряємий період (а.с. 58).
Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 23.09.2010 року № 850 було поновлено проведення планової перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 24.09.2010 року (а.с. 59), у зв'язку з чим видано направлення на проведення перевірки від 23.09.2010 року № 1277, з яким позивач ознайомився 24.09.2010 року (а.с. 60).
При цьому наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 24.09.2010 року № 853 було подовжено термін проведення планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 27.09.2010 року по 01.10.2010 року (а.с. 61), у зв'язку з чим видано направлення на проведення перевірки з 27.09.2010 року по 01.10.2010 року, з яким позивача ознайомлено 27.09.20010 року (а.с. 62).
Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 01.10.2010 року № 874 було знов подовжено термін проведення планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 04.10.2010 року по 15.10.2010 року (а.с. 63) та видано відповідне направлення на перевірку від 01.10.2010 року № 1313 (а.с. 64).
Наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 18.10.2010 року № 937 подовжено термін проведення планової виїзної перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з 18.10.2010 року по 29.10.2010 року (а.с. 65), у зв'язку з чим видано направлення на перевірку від 18.10.2010 року № 1376, з яким позивач ознайомлений 18.10.2010 року (а.с. 66).
Шляхом співставлення термінів проведення та зупинення виїзних планових перевірок, встановлених чинним на момент проведення перевірки законодавства, та фактичних термінів проведення та зупинення перевірки СПД-ФО ОСОБА_1 з урахуванням вихідних та святкових днів суд дійшов висновку, що загальний термін проведення зазначеної перевірки перевищує термін проведення планових перевірок, встановлених чинним законодавством України для суб'єктів малого підприємництва, у зв'язку з чим суд вважає протиправними дії співробітників ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо перевищення встановленого чинним законодавством терміну проведення планової перевірки.
Разом з тим, у разі порушення податковим органом терміну проведення перевірки, позивач має право не допускати працівників такого органу для подальшого проведення відповідної перевірки. У разі якщо особа, перевірка діяльності якої здійснювалась з порушенням термінів, не чинила жодних дій щодо запобігання проведенню перевірки понад встановлені терміни, факт перевищення терміну проведення перевірки не може вважатися підставою для скасування рішень податкового органу, прийнятих за результатом проведення такої перевірки.
Актом перевірки встановлено та не заперечувалось позивачем, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку на підставі Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». З 01.01.2010 року по 31.03.2010 року -знаходився на загальній системі, доходів не отримував.
Судом встановлено, що 01.10.2008 року між позивачем та ПП «Стакатто»укладено договір купівлі-продажу № 55, згідно з яким позивачем придбано товар відповідно до накладної на суму 599497,00 грн., в тому числі ПДВ -99916,17 грн. (а.с. 41). Відповідно до накладної від 01.10.2008 року № 55 на умовах вказаного договору позивачем отриманий товар на загальну суму 599497,00 грн., в тому числі ПДВ -99916,17 грн. (а.с. 42).
01.11.2008 року між позивачем та ПП «Стакатто»укладено договір купівлі-продажу № 58, згідно з яким позивачем придбано товар відповідно до накладної на суму 556814,00 грн., в тому числі ПДВ -92802,33 грн. (а.с. 43). Відповідно до накладної від 01.11.2008 року № 58 на умовах вказаного договору позивачем отриманий товар на загальну суму 556814,00 грн., в тому числі ПДВ -92802,33 грн. (а.с. 44).
02.12.2008 року між позивачем та ПП «Стакатто»укладено договір купівлі-продажу № 59, згідно з яким позивачем придбано товар відповідно до накладної на суму 561076,00 грн., в тому числі ПДВ -93512,67 грн. (а.с. 45). Відповідно до накладної від 02.12.2008 року № 59 на умовах вказаного договору позивачем отриманий товар на загальну суму 561076,00 грн., в тому числі ПДВ -93512,67 грн. (а.с. 46).
Таким чином, позивачем за вказаними договорами купівлі-продажу був придбаний товар на загальну суму 1 717 387,00 грн., в тому числі ПДВ -343477,40 грн.
Перевіркою встановлено, що зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за період, що перевірявся, позивач не проводив. Залишки товару станом на 01.01.2010 року відсутні, оскільки реалізовані до 21.07.2009 року. Зазначене підтверджене позивачем у його поясненнях від 01.10.2010 року, складених під час здійснення перевірки (а.с. 67).
Разом з тим, у податковій звітності позивачем було задекларовано доходи за 4-й квартал 2008 року -у сумі 10200,00 грн., за 1-й квартал 2009 року -у сумі 13800,00 грн. Відповідно до звітів за останні податкові періоди протягом 2009 року валовий дохід протягом 2009 року складав 13800,00 грн., тобто, суму доходу, отриманого у 1-му кварталі 2009 року.
Таким чином, позивач, придбавши товар на загальну суму 1 717 400,00 грн., реалізувавши його до липня 2009 року, задекларував дохід за період з 4-го кварталу 2008 року по 4-й квартал 2009 року лише на загальну суму 24000,00 грн.
Документацію на підтвердження реалізації придбаного товару позивач не надав ані під час перевірки, ані під час судового розгляду. При цьому з пояснень позивача (а.с. 67) вбачається, що вказану документацію було викрадено, на підтвердження чого позивачем надана довідка Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якій повідомляється про відмову у порушенні кримінальної справи за завою ОСОБА_1 щодо виявлення відсутності свідоцтва про підприємницьку діяльність, сертифікату, трудової книжки, зошиту про підприємницьку звітність (а.с. 20).
На запит суду до Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо звернення ОСОБА_1 з зазначеного вище приводу, було отримано відмовний матеріал № 3183, з якого вбачається що позивач звертався до Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 30.06.2009 року з приводу втрати ним сумки з документами. За результатом розгляду якої було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, у зв'язку з тим, що документи були втрачені позивачем у результаті власної халатності та необережності. (а.с.106-112).
Поряд з цим, позивачем не надано жодних доказів про вчинення ним дій щодо розшуку втрачених документів, які повинні виражатися у зверненні до бюро знахідок.
Суд критично оцінює посилання позивача на договір реалізації товарів від 04.12.2008 року № 1, укладений між ФО-СПД ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (реалізатор), згідно з яким замовник надає товар під реалізацію, а реалізатор приймає товар та зобов'язаний реалізувати його від імені та за рахунок замовника у строк до 01.02.2012 року за ціною не менш ніж 50% від суми товару, що передається за умовами вказаного договору (а.с. 47-50), а також акти приймання-передачі товару за вказаним договором від 04.12.2008 року, від 14.12.2008 року та від 28.12.2008 року (а.с. 51-53).
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, зазначений договір та акти приймання-здачі не надавались до перевірки, та, надаючи пояснення з питань товарних залишків, позивач не робив жодних посилань на вказаний договір.
Крім того, зобов'язання реалізатора за вказаним договором містять ознаки підприємницької діяльності, тоді як договір укладений з фізичною особою, щодо якої відсутні відомості про її державну реєстрацію фізичною особою-підприємцем. Більш того, у договорі взагалі не визначено будь-яких ідентифікаційних даних щодо такої особи, зокрема, її реквізитів у відповідному розділі. З урахуванням зазначеного наданий до суду договір та акти приймання-передачі товару ОСОБА_2 не містить інформації, яка б дозволяла ідентифікувати особу, якій ніби то передано товар на реалізацію, та не може вважатися належним доказом вчинення відповідної господарської операції. Твердження позивача щодо його звернень до правоохоронних органів щодо розшуку ОСОБА_2, який зник та не виконав взятих за вказаним договором зобов'язань, а також не повернув товар, який належить на праві власності позивачу, не підтверджуються відповідними доказами. Будь-яких інших доказів реальності зазначеної господарської операції, зокрема, документів, які б підтверджували перерахування позивачу вартості реалізованого товару за умовами зазначеного договору, до суду не надано.
Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спрощена система оподаткування та звітності застосовується до фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Пунктом 2 зазначеного Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Отже, обов'язковою умовою знаходження на спрощеній системі оподаткування та звітності є обсяг виручки особи, який не п перевищує 500 тис. гривень, тоді як позивачем було перевищено зазначений обсяг на 1 207 200,00 грн.
Відповідно до пп. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно з пп.. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9 зазначеного Закону якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з п. 22.10 Перехідних положень зазначеного Закону Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
В свою чергу у розділі ІV вказаного Декрету передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У відповідності до додатку № 7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що включаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб»до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати»і відповідно до статті 8 «Амортизація»вказаного Закону з деякими особливостями.
Положення статі 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
При цьому додатком № 6 до вказаної інструкції визначена норма витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та інших доходів, яка для торговельної діяльності становить 25%.
Таким чином, враховуючи відсутність документального підтвердження суми витрат позивача, останні розраховуються шляхом множення суми, на яку перевищений допустимий ліміт виручки, у зв'язку з чим такий дохід підлягає оподаткуванню за загальною системою оподаткування, на норму витрат відповідно до виду діяльності (1 207 200,00 грн. х 25 % = 301 800,00 гривень).
Сума оподатковуваного доходу за таких обставин складає 905 400,00 грн. (1 207 200,00 -301800,00 = 905 400,00 грн.), а сума заниження податку з доходів фізичних осіб -135810,00 грн.
З урахуванням зазначених вище обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача вважає щодо визначення суми податкового зобов'язання платника податку за непрямим методом, за результатом якого встановлено, що обсяг виручки позивача у 1-му, 2-му, 3-му кварталах 2009 року склав 1 707 200,00 грн., а також вважає безпідставними вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0073761701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_1 по податку з доходів фізичних осіб у сумі 135 810,00 грн., в тому числі за основним платежем 135 810,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, а також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Підпунктом 2.3.1. п. 2.3. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Порядок реєстрації платником податку визначається ст. 9 цього Закону, яка передбачає, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.
У липні 2009 року дохід позивача від здійснення операцій з поставки товарів, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, перевищив суму 300 000 грн., однак, в порушення вищевказаних норм позивач не зареєструвався платником податку та не нараховував і не сплачував податкові зобов'язання з ПДВ за відповідний період, що призвело до заниження податкових зобов'язань з зазначеного податку на суму 241 440,00 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 007375171/0, яким визначено суму податкового зобов'язання СПД-ФО ОСОБА_1 по податку на додану вартість у сумі 362160,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 241400 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 120720,00 грн., також є необґрунтованими.
На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій посадових осіб державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо недотримання порядку визначення сум податкових зобов'язань платника податків за непрямим методом, щодо порушення строків проведення планових виїзних перевірок та визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 22.11.2010 року № 0073751701/0 та № 0073761701/0 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси щодо порушення строків проведення планових виїзних перевірок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 17.06.2011 року.
Суддя С.М.Корой.
17 червня 2011 року