79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
08 червня 2011 р. № 2а-5407/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судового засідання Кукси В.А.
представників:
від позивача -ОСОБА_1,
від відповідача -Казван І.О., Трембач К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1022 про визнання неправомірними дій та про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1022, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про визнання дій щодо відмови виплати грошової компенсації за неотримане речове майно протиправними та про зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6436 грн. 60 коп.
Позовну заяву мотивує тим, що позивач проходив службу у Збройних Силах України. З моменту звільнення з ним не було проведено повного розрахунку - не було виплачено грошової компенсації за речове майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Відповідач проти позову заперечив лише в частині виплаченої суми компенсації.
Представники відповідача дали аналогічні пояснення.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.
Згідно з Витягу з наказу командира військової частини А1023 від 30.06.2010 року за №125, прапорщика ОСОБА_4, начальника таємної частини служби захисту інформації, звільнену наказом командувача Сухупутних військ ЗС України від 21.05.2010 року за №94-ПМ з військової служби в запас за пунктом «б»ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»від 25.03.2002 року за №2232-ХІІ -за станом здоров'я, з 30.06.2010 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування та військовий облік у Володимир-Волинський ОМВК.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року №2011-XII, в редакції чинній на момент закінчення проходження військової служби позивачем, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.9-1 цього ж Закону, яка є чинною з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів; порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час звільнення позивач, згідно зазначеної норми, мав право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Пунктами 27 та 28 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28 жовтня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено відповідно, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення; зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації; військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Зазначене положення поширюється саме на військовослужбовців, які були звільнені, і до яких відноситься позивач.
Згідно з довідки відповідача №4 і №5 та відомості заборгованості в гривнях речової служби Військової частини А1022 станом на 01.01.2011 року, позивач недоотримав речове майно на загальну суму 6624 грн. 37 коп.
Однак, в матеріалах справи наявна зведена відомість №10 на оплату компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям Військової частини А1022, А1589, прапорщику запасу ОСОБА_4 виплачено грошову компенсацію в розмірі 3032 грн. 78 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером від 29.12.2010 року.
За таких обставин позов є підставний та обґрунтований в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та в частині зобов'язання відповідача виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 3403 грн. 82 коп. (6436 грн. 60 коп. - 3032 грн. 78 коп.). В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини А 1022 щодо відмови виплати ОСОБА_4 грошову компенсацію за неотримане речове майно.
3. Зобов'язати Військову частину А1022 (код ЄДРПОУ 08032347), що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Золочів, вул.Січ.Стрільців, 36, виплатити на користь ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 3403 грн. 82 коп.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.06.2011 року.
Суддя В.Я.Мартинюк