19 травня 2011 р. № 2а-2758/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.
представника позивача Сороки В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 700 грн., -
управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФО-П ОСОБА_2), в якому просить стягнути з відповідача 1 700 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що фізичною особою ОСОБА_2 в порушення вимогам ст.16, ст. 27 Закону України «Про рекламу»(надалі - Закону) самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами по АДРЕСА_1, без погодження з органами місцевого самоврядування та не подано інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами. За наслідками таких дій, позивачем було прийняте рішення, згідно якого на відповідача накладено штраф в розмірі 1700, 00 грн. Враховуючи те, що станом на день звернення до суду відповідачем застосований до нього штраф не сплачений, за таких обставин просить стягнути такий у судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв про відкладення чи розгляду справи у його відсутність суду не надходило. З урахуванням викладеного, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Закон України визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.10.2010 року Департамент економічної політики звернувся до управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області з поданням № 23/Р-9-1654 про порушення Закону України «Про рекламу». Зі змісту вказаного подання вбачається, що ФОП - ОСОБА_2 порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами по АДРЕСА_1.
12.11.2010 року головним спеціалістом управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Штибель О.Б., складений протокол № 0299 про порушення ФОП ОСОБА_2 законодавства про рекламу, а саме в порушення ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»ФОП ОСОБА_2 прийнято рішення про самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, просто неба, по АДРЕСА_1 у м. Львові, про що управління проінформоване поданням департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.10.2010 року № 23/Р-9-1654..
01.02.2011 року в.о. начальника управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області Висоцької С.Г., на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 12.11.2010 року № 0299, за самовільне встановлення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами без погодження з органами місцевого самоврядування та неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами, прийнято Рішення № 0027 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штраф, у розмірі 1700, 00 грн. та зобов'язано у 10-денний термін з дня отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету України.
Положенням п. 10 ч. 1 Закону України визначено, що реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Нормою ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).
Враховуючи вищенаведене та те, що станом на день розгляду справи в суді відповідач доказів, які б спростували доводи позивача не представив, не подав доказів оскарження Рішення № 0027 від 1.02.2011 року, що свідчить про визнання відповідачем факту порушення законодавства про рекламу.
В контексті викладеного вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи, а тому підлягають до задоволення.
З урахуванням положень ст.94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до бюджету штрафні санкції у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 23 травня 2011 року
Суддя Мричко Н.І.