73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.06.2011 Справа № 5024/952/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Племптахорадгосп Броварський", с. Рожівка Броварського району Київської області
до Приватного підприємства "Новотроїцький рибоконсервний завод", смт. Новотроїцьке Херсонської області
про стягнення 6030 грн. 16 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. представник дов.№212 від 14.06.2011 р.;
від відповідача: не прибув.
Відкрите акціонерне товариство «Племптахорадгосп Броварський»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «ново троїцький рибоконсервний завод»(відповідач) 6030,16 грн. основного боргу та судові витрати.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув; в письмовому відзиві пояснив, що сплатить суму боргу після реалізації товару.
За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між Відкритим акціонерним товариством «Племптахорадгосп Броварський»(позивач) та Приватним підприємством «Ново троїцький рибоконсервний завод»(відповідач) укладено договір поставки №12/04/2010 від 12.04.2010 р. (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити м'ясопродукти (надалі -товар), що визначаються у видаткових накладних.
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною №322 від 22.01.2011 року відповідач отримав товар на суму 6030,16 грн.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в порядку 100% передоплати за товар.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату боргу (а.с.14), яку відповідач отримав 19 квітня 2011 року (а.с.17) та залишив без реагування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, відповідач свої грошові зобов'зання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 6030,16 грн., що підтверджено матеріалами справи.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
На підставі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Новотроїцький рибоконсервний завод»(75300, Херсонська область, смт.Новотроїцьке, вул..К.Маркса, 98-А, інші реквізити невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп Броварський»(07414, Броварський район Київської області, с.Рожівка, вул..Слави, 22, р/р 260080132201 в АТ «Сбербанк Росії»м.Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 05477043) 6030,16 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В.Людоговська
Повне рішення складено 21.06.2011 р.