73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.06.2011 Справа № 5024/902/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ
до Фермерського господарства "Юкос і К", м. Берислав Херсонської області
про стягнення 30 137 грн. 60 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1- представник, довіреність від 03.06.2010р.;
від відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність від 10.04.2011р.;
Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" заявило позов до Фермерського господарства "Юкос і К" про стягнення боргу за договором поставки на умовах товарного кредиту в сумі 30137 грн. 60 коп. у тому числі 12360, 98грн. - боргу за поставлений товар, 7728,06 грн. - пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 10048,56 грн. - 28% річних, за неправомірне користування коштами.
Позивач також заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що сторони звільняються при наявності форс - мажорних обставин від відповідальності за невиконане зобов'язання. До того ж позов в частині нарахування пені може бути задоволений лише в частині строків позовної давності.
Проти задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову заперечує, оскільки вважає, що відсутні підстави для їх застосування. Відповідач регулярно погашає хоч і з затримками, свою заборгованість перед позивачем.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Звертаючись з такою заявою позивач повинен в обґрунтування необхідності забезпечення позову довести який саме вид забезпечення належить застосувати; чому саме цей вид належить застосувати. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника -відповідача майна (зокрема, грошових сум, цін них паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;
ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Оскільки позивач просить накласти арешт на грошові кошти, то він повинен був довести, що є можливість зникнення цих грошових коштів у відповідача. Сам факт наявності боргу у відповідача перед позивачем не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
01 квітня 2008 року між ЗАТ компанія "РАЙЗ" та ФГ "Юкос і К" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №10190/043/17 з додатками №1 від 01.04.2008р. №1а від 01.04.2008р. та №1а в 23.04.2008р.
18 травня 2010 року Закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ" перейменоване в Публічне акціонерне товариство "КОМПАНІЯ "РАЙЗ" що підтверджується витягом із статуту, копією свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ».
Згідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення на умовах визначених Договором, а Відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну сплативши за нього визначену договором грошову суму), а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Позивач на виконання своїх зобов"язань по Договору здійснив поставку Товару, в частині, яка оплачується авансом на суму 13038,09 грн. та в частині, що постачається на умовах відстрочення платежів, за Додатком №1 а від 01.04.2008 р. на сум 29085, 22 грн. та за Додатком №1а від 03.04.2008р. на суму 33537, 76 грн., що підтверджується наступними документами: видатковою накладною № ВН-10017-00815 від 14.04.2008р. на загальну сум; 42 123,31 грн.; видатковою накладною № ВН-10017-01035 від 23.04.2008р. на загальну суму 9 100,00 грн.; видатковою накладною № ВН-10017-01036 від 23.04.2008р. на загальну суму 24 437, 76 грн. та за довіреністю №ЯПБ від 14.04.08р. через свого представника. Всього на суму 75661грн. 07 коп.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
14 квітня 2008 року Відповідач, на виконання своїх зобов'язань по Договору, здійснив оплату грошових коштів в розмірі 13 038,09 грн., що підтверджується копією виписки про операції за 14.04.2008 р.
Таким чином, Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті Товару, що оплачується авансом.
Умови щодо процентів за користування товарним кредитом визначені в пп. 2.6.-2.12. Договору та в додатках №1а від 01.04.2008 р. та№1а від 23.04.2008 р. Згідно додатку №1а від 01.04.2008 р. до Договору річна ставка відсотків за користування товарним кредитом становить 8% річних, термін оплати вартості (ціни) Товару та відсотків за користування товарним кредитом встановлений до 01.11.2008р. Згідно додатку №1а від 23.04.2008 р. до Договору річна ставка відсотків за користування товарним кредитом становить 8% річних, термін оплати вартості (ціни) Товару та відсотків за користування товарним кредитом встановлений до 10.10.2008р. Сума товарного кредиту по додатку №1а від 01.04.2008р. становила 29085, 22 грн. та за Додатком №1а від 23.04.2008р. - 33 537, 50 грн.
У подальшому відповідач сплачував свій борг частинами і станом на день звернення з позовом борг по товарному кредиту становить (з урахуванням курсу долару) - 12360 грн., оскільки відповідно до п.2.2 договору Сума, що підлягає оплаті у гривні визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її недоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до договору на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).
За таких умов сума 12360 грн. підлягає стягненню.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
П. 7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) ТОВАРУ та/або процентів за користування, товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Позивачем пеня розрахована виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, як це передбачено у ст.343 ГК України відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснений за період 01.11.08р. по 09.08.2010р.
Відповідно до п.7.3 договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару або процентів за користування товарним кредитом сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню у розмірі 0,3% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати. Умова проте, що пеня сплачується до повного погашення боргу, умовами договору не передбачена, а тому пеня повинна нараховуватись відповідно до норм ч.6 ст.232 ГК України нарахуванням штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Остання партія товару отримана відповідачем у позивача 14.04.08р. та відповідно до умов договору повинна бути оплачена на умовах товарного кредиту 10.10.08р., а тому у позивача є право на нарахування пені за період з 11.10.08р. по 11.04.09р.
Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що позивач заявив вимоги про стягнення пені за межами строків позовної давності, а тому відповідно до ч.3 до ст. 267 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, господарський суд застосовує строки позовної давності, передбачені статтею 258 ЦК України, яка передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строків позовної давності по сплаті пені розпочався 11.10.08р. за кожний день, у тому числі за 11.04.09р. за останній день нарахування пені та скінчився 11.05.10р. Позов заявлений 13.05.11р., тобто по сумі 7728 грн. 06 коп. позов заявлений як за межами строку, на протязі якого нараховується пеня, так і за межами строків позовної давності та в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно п. 7.5. Договору покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.
Посилання відповідача на те, що у зв'язку з форс - мажорними обставинами він звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань, у тому числі і від сплати річних, господарським судом не приймається до уваги, оскільки нарахування річних не є відповідальністю, а є платою за користування чужими коштами, яка стягується відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони передбачили у договорі 28%, а тому відповідач повинен сплатити річні за користування чужими коштами.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фермерського господарства «Юкос і К», Херсонська область, м. Берислав, вул. Леніна, 115, код ЄДРПОУ 34174880, р/рахунки невідомі, на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія „РАЙЗ" м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, рахунок №2600216226 у ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 3003335 - 12360 ( дванадцять тисяч триста шістдесят) грн. 98 коп. - боргу за поставлений товар, 10048 (десять тисяч сорок вісім) грн. 56 коп. - 28% річних, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 09 коп. витрат по держмиту та 175(сто сімдесят п'ять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
идати наказВ 3.У стягненні суми 7728 грн. 06 коп. відмовити.
Суддя З.В. Клепай
Дата підписання рішення 21.06.2011р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України