Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" червня 2011 р. Справа № 5023/3142/11
вх. № 3142/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
першого відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 37 від 19.01.2011 року
другого відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі "ВАТ "Укртелеком", м. Київ
до Військової частини № А 1451, м. Харків
про стягнення 2769,04 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2769,04 грн., у тому числі 2568,04 грн. боргу, 08,69 грн. пені, 138,02 грн. інфляційних, 54,29 грн. 3 % річних за договором № 764/8 на технічне обслуговування обладнання зв'язку, укладеним між позивачем та першим відповідачем 01.04.2003 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник першого відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав, зазначених у запереченні, наданому представником відповідача 24.05.2011 року. Зокрема, відповідач наголошує, що згідно з п. 1.4 Наказу Міністра оборони України № 590 12.11.2010 року „Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України" розпоряджання бюджетними коштами за кошторисом Міністерства оборони України відбувається в три ступені, де Міністр оборони України є головним розпорядником; командувачі видів (сил) Збройних Сил України, командувачі військ оперативних командувань, начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь розпорядники другого ступеня; командири військових частин, установ, організацій являються розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Керуючись вищевказаним наказом МО України, військова частина А1451 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Кошти, від вищестоящого розпорядника коштів на рахунок військової частини А1451 вчасно не надходять.
Крім цього, відповідач наголошує, що згідно з п. 2 ст. 5 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Таким чином, військова частина А1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі" ВАТ "Укртелеком" ("Виконавець") та військовою частиною А-1451 ("Замовник") був укладений договір № 764/8 від 01.04.2003 року на технічне обслуговування обладнання зв'язку.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на технічне обслуговування обладнання «Замовника» П -301-О на одну систему передачі, 24 канали (Додаток 1), яке встановлене в ЛАЦ ЦПМ-1 м. Харкова.
Згідно з пунктом 4.11 відповідач зобов'язався здійснювати оплату за технічне обслуговування до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі виставлених рахунків Виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої обов'язки, згідно з умовами Договору, виконав належним чином.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого за період з 01 вересня 2009 року - 25 березня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 2568,04 грн., яка до цього часу не погашена.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 2568,04 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовнику нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожну добу затримки.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 08,69 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 54,29 річних та 138,02 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 11.11.2010 року відповідачу була направлена претензія за вихідним № 5508/06 від 09.11.2010 р. з проханням погасити борг у сумі 2 045 грн. 38 коп., яка залишилася без відповіді.
При цьому судом відхиляються заперечення першого відповідача щодо покладення відповідальності за зобов'язаннями військової частини за спірним договором на Міністерство оборони України. Суд вважає, що оскільки до суду не подано доказів існування між позивачем та другим відповідачем договірних зобов'язань щодо виконання обов'язків за договором № 764/8 на технічне обслуговування обладнання зв'язку від 01.04.2003 року, то заперечення першого відповідача ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства, недоведені суду жодним конкретним доказом та позбавлені правового та фактичного обґрунтування.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини № А 1451 (А-1451, м. Харків, вул. Дерев'янко, 3-А, р/р 39219000000281 в УДК в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08208941) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі "ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, З р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 322904, ЄДРПОУ 16479714) 2568,04 грн. боргу, 08,69 грн. пені, 138,02 грн. інфляційних, 54,29 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення підписаний ___ червня 2011 року.