Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" червня 2011 р. Справа № 5023/3810/11
вх. № 3810/11
Суддя господарського суду Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Карімов В.В.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - Куровського О.І. (директор)
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 (дов. №26-01 від 26.03.2011 р.)
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський колгоспний ринок", м. Харків
до Спільного підприємства "Лозівський колгоспний ринок", м. Лозова
про відшкодування шкоди
та за зустрічним позовом Спільного підприємства "Лозівський колгоспний ринок", м. Лозова
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський колгоспний ринок", м. Харків
про визнання договору недійсним та визнання права власності
Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський колгоспний ринок", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу № 01-31/03 від 31 березня 2011 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський колгоспний ринок" та Спільного підприємства "Лозівський колгоспний ринок" (надалі - Відповідач за первісним позовом) дійсним.
Спільне підприємство "Лозівський колгоспний ринок" звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі № 01-31/03 від 31.03.2011 року недійсним та визнання за Спільним підприємством "Лозівський колгоспний ринок" право власності на нежитлову будівлю складів-магазину літ. "Д" загальною площею - 672,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, 14.
Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти зустрічних позовних вимог заперечує.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти первісного позову заперечує. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити його у повному обсязі.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31 березня 2011 року між Позивачем та Відповідачем підписаний договір купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. “Д”загальною площею - 672,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, буд. 14.
Відповідач, на момент укладання зазначеного договору купівлі - продажу був власником зазначеного майна та набув право на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 09 лютого 2004 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний №5009417 від 11 березня 2004 року.
Ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації згідно вимог ст. 657 ЦК України.
Договір купівлі-продажу укладений між Позивачем та Відповідачем з порушенням ст. 657 ЦК України та у відповідності до ст. 220 ЦК України є нікчемним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочинну недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пояснень наданих суду відповідачем, майно за договором не передавалося, кошти за договором не сплачені, що вказує на те, що основні умови договору не виконані.
Суд вважає не доведеним посилання Позивача на факти виконання ним істотних умов договору, у зв'язку з не підтвердженням даних фактів письмовими доказами та вважає, що виконання договору не відбулося.
Таким чином, суд вважає, що договір купівлі - продажу № 01-31/03 від 31.03.2011 року укладений між Позивачем та Відповідачем з порушенням ст. 657 ЦК України, у зв'язку з чим, може бути визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що Відповідач є власником нежитлової будівлі літ. “Д”загальною площею 433,7 кв.м., по вул. К. Лібкнехта, буд. 14 у м. Лозова. Право власності зареєстровано у Лозівському Бюро технічної інвентаризації на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 09 лютого 2004 року про що витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний №5009417 від 11 березня 2004 року.
Земельна ділянка на якій розташована нежитлова будівля літ. “Д” знаходиться у Позивача на праві строкового платного користування у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 06 травня 2005 року. Загальна площа земельної ділянки складає -2127 кв.м. та надана позивачу строком до 06 травня 2015 року
Відповідач за власні кошти виконав реконструкцію нежитлової будівлі у зв'язку з самочинним будівництвом додаткових нежитлових приміщень у нежитловій будівлі літ. “Д”за адресою м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, буд. 14. Оскільки будівництво виконано без належно оформленої дозвільної документації на будівництво, таке будівництво вважається самочинним.
Вказану будівлю Відповідач використовує для здійснення своєї підприємницької діяльності.
З метою приведення самочинного будівництва і пов'язаних з ним прав та обов'язків у відповідність з вимогами чинного законодавства України СП "Лозівський колгоспний ринок" замовив за власні кошти у Лозівському Бюро технічної інвентаризації проведення поточної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту на реконструйовану нежитлову будівлю у літ. “Д” за адресою: м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, буд. 14.
Згідно технічного паспорту, виготовленого Лозівським Бюро технічної інвентаризації станом на 01 квітня 2011 року, загальна площа нежитлової будівлі літ.“Д”по вул. К. Лібкнехта, буд. 14 у м. Лозова, складає -672,6 кв.м.
Посилання Відповідача 2. за зустрічним позовом стосовно домовленості істотних умов договору не відповідають дійсності, з тих підстав, що відповідно до єдиного правовстановлюючого документу загальна площа нежитлової будівлі літ. “Д” складає -433,7 кв.м., а не 672,2 кв.м.
Наслідком того, що Відповідач звертається до суду стало те, що ввести об'єкт будівництва у експлуатацію неможливо, оскільки фактично було здійснене самочинне будівництво.
Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином Відповідач не може користуватися і розпоряджатися фактично збудованою за його кошти нежитловою будівлею.
Для підтвердження відповідності самочинно реконструйованої нежитлової будівлі літ. “Д”вимогам Сніп та ДБН Відповідачем було замовлено у TOB “НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ”(державна ліцензія серія AB № 458970) технічний висновок “о состоянии строительных конструкций и возможности эксплуатации самовольно реконструированного нежилого строения складов-магазина лит. “Д”по ул. К. Либкнехта, буд. 14 в г. Лозовая”.
Згідно вищезазначеного технічного висновку технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі літ. “Д”по вул. К. Лібкнехта, буд. 14 в м. Лозова задовільний, матеріали і розміри конструктивних елементів наділені достатньою міцністю та відповідають вимогам норм по несучій здатності, протипожежним та санітарним нормам, ступінь зносу, січення несучих та огороджуючи конструкцій не перевищують допустимих розмірів.
Лозівська міська рада Харківської області, відповідно до законодавства про місцеве самоврядування, є органом уповноваженим приймати рішення щодо питань містобуду вання та архітектури. Проте, звернення Відповідача до Лозівської міської ради Харківської області стосовно видачі свідоцтва про право власності на самочинно реконструйовану нежитлову будівлю у літ. “Д”по вул. К. Лібкнехта, буд. 14 в м. Лозова не призвели до правового результату, а тому, Відповідач був змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності, оскільки не має іншого законного шляху захисту своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд при вирішенні питання про задоволення зустрічних позовних вимог застосовував наступні положення цивільного законодавства, що регулюють підстави набуття та захисту права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності з ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, надувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Згідно ч. З ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном
Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, на підставі наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що наявні всі необхідні та достатні підстави для захисту прав Відповідача за первісним позовом та визнання за ним права власності у судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєстрацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, затрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 203, 204, 215, 220, 316, 31.7, 319, 321, 328, 331, 376, 391, 392, 657 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від “07”лютого 2002 року № 7/5, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У первісному позові відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 01-31/03 від 31.03.2011 р. укладений між Спільним підприємством "Лозівський колгоспний ринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський колгоспний ринок" недійсним.
Визнати за Спільним підприємством "Лозівський колгоспний ринок" (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, 14, код 01563389) право власності на нежитлову будівлю складів-магазину літ. “Д”загальною площею - 672,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, буд. 14.
Суддя Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний 08 червня 2011 року
по справі № 5023/3810/11.