Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" червня 2011 р. Справа № 5023/3376/11
вх. № 3376/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Москова Л.М., директор
розглянувши справу за позовом ТОВ "БАКС", м. Шостка
до ТОВ "ХІМПЕКС-БІО", м. Харків
про стягнення 8314,06 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БАКС" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПЕКС-БІО" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь пені в сумі 994,56 грн., штрафу в сумі 6176,60 грн., інфляційних збитків в сумі 943,88 грн., 3% річних в сумі 199,02 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує про те, що 24 лютого 2011 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 02/24 відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача хімічну продукцію (товар), а останній прийняти та оплатити її на умовах додатків до договору. Свої господарські зобов'язання згідно договору та додатку відповідач не виконав належним чином, не оплативши в обумовлений термін отриманий товар, у зв'язку з чим позивачем були нарахована відповідачу пеня, штраф, інфляційні збитки та 3% річних.
Відповідач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 09.06.2011 р. за вх. № Д 1109, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 09.06.2011 р. за вх. № 14627, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: м. Харків, вул. Дмитрівська, 22, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 09.06.2011 р. за вх. № 14619, надав заяву про залучення до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій, проведених ТОВ "ХІМПЕКС-БІО" і узгодженим з ТОВ "БАКС" у сумі 8140,65 грн., яка господарським судом задовольняється та наданий розрахунок судом залучається до матеріалів справи.
Крім того, відповідач, через канцелярію господарського суду 03.06.2011 р. за вх. № 13875, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях відповідач вказував, що 21.04.2001 р. відповідач направив позивачу зауваження до розрахунку штрафних санкцій з якими погодився позивач. Після цього відповідач перерахував позивачу штрафні санкції за договором № 02/24 від 24.02.2011 р. у розмірі 8140,56 грн. - платіжне доручення № 486 від 13.05.2011 р. та компенсував позивачу судові витрати у розмірі 338,00 грн. - платіжне доручення № 487 від 13.05.2011 р.
Позивач, через канцелярію господарського суду 08.06.2011 р. за вх. № 177, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з не можливістю забезпечити його явку, яке господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.05.2011 р. за вх. № 143, факсом, надав заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі за підписом представника позивача Хорохордина О.І., яка господарським судом залучена до матеріалів справи.
Крім того, представник позивача, через канцелярію господарського суду 31.05.2011 р. за вх. № 2315, надав заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі за підписом представника позивача Хорохордина О.І., яка господарським судом залучається до матеріалів справи. До вказаної заяви було додано оригінал довіреності на представника Хорохордина О.І.
Вивченням вказаної довіреності судом було встановлено, що за вказаною довіреністю у представника позивача Хорохордина О.І. відсутнє право на відмову від позовних вимог.
За таких обставин господарський суд вважав за необхідне відмовити в прийнятті відмови представника позивача від позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
24 лютого 2011 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 02/24 (надалі - договір), згідно з п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача хімічну продукцію (товар), а останній прийняти та оплатити її на умовах додатків до договору.
Згідно розділу 2 договору його загальна сума складає 5000000,00 грн.
Згідно розділу З договору ціна та умови оплати товару визначаються відповідним додатком до договору.
Згідно п. 6.2. договору умови, терміни та порядок поставки товару визначається відповідним додатком.
Пунктом 8.1. договору передбачалося застосування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення відповідачем строків оплати товару.
25 лютого 2011 р. між сторонами було укладено додаток № 1 до договору (надалі - додаток), згідно розділу 1 якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач придбати 22 тони гліцерину фармацевтичного за ціною 6000,00 грн. за тону на загальну суму 132000,00 грн. Разом з ПДВ 20 % сума до сплати складає 158400,00 грн. Згідно п.п. 1.2, 1.3 поставка здійснюється на умовах DDU - Харків, згідно ІНКОТЕРМС-2000 (доставка транспортом позивача) за адресою м. Харків, вул. Новомосковська, 13. Термін поставки - до 28.02.2011 р. (п. 1.4. додатку).
Пунктом 1.6. додатку до договору “умови оплати” відповідач зобов'язався оплатити товар шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах 10 % передплати та 90 % на протязі двох банківських днів по факту поставки товару.
Пунктом 1.8. додатку до договору була передбачена відповідальність за порушення умов договору або п. 1.6. додатку у вигляді штрафу в розмірі 3,9 % від суми додатку.
25 лютого 2011 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 50 на гліцерин фармацевтичний у кількості 22 тони, на загальну суму 158400,00 грн. Відповідач згідно платіжного доручення № 180 від 25.02.2011 р. здійснив передплату в розмірі 15840,00 грн., після чого у позивача виникли зобов'язання, згідно договору та додатку на поставку 22 тон гліцерину фармацевтичного.
25 лютого 2011 р. свої господарські зобов'язання позивач виконав повністю, поставивши відповідачу у повному обсязі товар відповідної якості в обумовлений термін згідно договору та додатку до нього, що підтверджується накладною № 41 від 25.02.2011 р., податковою накладною № 20 від 25.02.2011 р. та довіреністю № 173 від 25.02.2011 р. Вказане призвело до виникнення у відповідача зобов'язання до 02.03.2011 р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача гроші в сумі 142560,00 грн.
Однак, свої господарські зобов'язання згідно договору та додатку відповідач не виконав належним чином та не оплатив в обумовлений термін отриманий товар.
За таких обставин позивачем була нарахована відповідачу пеня в сумі 994,56 грн., штраф в сумі 6176,60 грн., інфляційні збитки в сумі 943,88 грн. та 3% річних в сумі 199,02 грн.
Судом було перевірено відповідні розрахунки позивача та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 870,26 грн., штраф в сумі 6176,60 грн., інфляційні збитки в сумі 925,37 грн. та 3% річних в сумі 168,42 грн., всього - 8140,65 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд прийшов до висновку, що станом на момент подання позивачем відповідного позову до суду (04.05.2011 року) сума у розмірі 8140,65 грн. підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, а в решті позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та не обґрунтованістю.
Однак, відповідачем 13.05.2011 р. була сплачена позивачу сума штрафні санкції за договором № 02/24 від 24.02.2011 р. у розмірі 8140,56 грн. - платіжне доручення № 486 від 13.05.2011 р. та компенсовані позивачу судові витрати у розмірі 338,00 грн. - платіжне доручення № 487 від 13.05.2011 р.
За таких обставин господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8140,56 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, а витрати позивача по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. не підлягають покладенню на відповідача, оскільки вказані витрати були сплачені відповідачем позивачу про що свідчить платіжне доручення № 487 від 13.05.2011 р. на суму 338,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву відповідача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: м. Харків, вул. Дмитрівська, 22.
Задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.
Відмовити в прийнятті відмови представника позивача від позову.
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8140,56 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В решті позову відмовити.
Суддя Доленчук Д. О.
Рішення підписано 14.06.2011 р.