83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.06.11 р. Справа № 12/75пн
Господарський суд Донецької області у складі
Головуючого судді Сковородіної О.М.
Суддів Татенко В.М.
Демідової П.В.
за участю прокурора - Смагіної Г.В. за посвідченням
представників сторін
від позивача - ОСОБА_1 довіреність від 25.11.2010р.
від відповідача - ОСОБА_2 довіреність від 10.03.2010р.
у справі за позовом: Прокурора м. Горлівка в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К”, м. Горлівка
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Горлівська об'єднана державна податкова інспекція, м. Горлівка
про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, знесення самовільно збудованої споруди
Прокурор м. Горлівка в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К”, м. Горлівка про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2010р., було відмовлено в задоволенні позову Прокурора м. Горлівка в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К”, м. Горлівка про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Постановою Вищого господарського суду України вказані судові акти були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що внаслідок перевірки з питань додержання вимог земельного законодавства України, проведеної прокуратурою м. Горлівка із залученням фахівців сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему в м. Горлівка, був встановлений факт самовільно зайнятої земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” (відповідачем), яка розташована в Центрально - Міському районі м. Горлівка по вул. Інтернаціональній, 3 „а”, загальною площею 0,0050га, без правовстановлюючих документів.
В подальшому від прокурора надійшла заява про доповнення позовних вимог, в яких він просив суд: а) зобов'язати відповідача -ТОВ “Лідія-К” повернути територіальній громаді міста Горлівка самовільно зайняту під розміщення нежитлової споруди зі шлакоблоку розміром 5м х10м з дворівневою побудовою, ганком та дахом вкритим шифером, що примикає до будівлі кафе “Причал” ( розташоване по вул. Інтернаціональній, 3 „а”) з південного боку, земельну ділянку площею 0,0050 га по вул. Інтернаціональній в Центрально-Міському районі м.Горлівка; б) зобов'язати відповідача привести зазначену земельну ділянку в придатний до використання стан та знести самовільно збудовану нежитлову споруду зі шлакоблоку розмірами 5м х10м з дворівневою побудовою, ганком та дахом, вкритим шифером, що примикає до будівлі кафе “Причал” ( розташоване по вул. Інтернаціональній, 3 „а”) з південного боку , що розташована на самовільно зайнятій території, площею 0,0050га по вул. Інтернаціональній, відповідно до схеми згідно акту перевірки.
Форма зазначеної заяви не передбачена статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд розглядає спір з предметом визначеним первісним позовом.
Позивач в письмових поясненнях позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі. Також зазначав, що клопотання про відведення земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” не надходило, та як слід, міською радою не розглядалось питання про можливість відведення земельної ділянки під самочинно збудовану будівлю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував посилаючись на те, що ним підготовлено всі необхідні документи на отримання земельної ділянки в оренду, а позивач мав наміри надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Лідія - К” спірну земельну ділянку в оренду про, що свідчить відповідне рішення Горлівської міської ради.
Третя особа в письмових поясненнях зазначала, що відповідачем, як платником податків, подавалась податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2010р. та на 2011р. за земельну ділянку площею 50,0 кв.м. по вул. Інтернаціональній, 3 „а”, відповідно до якої платник податків самостійно обчислював суму податку. Також, зазначала, що діючого договору оренди на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3 „а”, загальною площею 0,0050га відповідач не має.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно довідки Комунального підприємства “Горлівського міського бюро технічної інвентаризації” будинок А-1 по вул. Інтернаціональній, буд. 3 «а» у м. Горлівка зареєстровано за ТОВ “Лідія-К” на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.1997 р., виданого Управлінням комунального господарства згідно до рішення виконкому Ц-Міського райради № 186/13 від 08.10.1997 р.
Зазначена будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ( І-ДН № 003569).
В подальшому протоколом № 35 засідання архітектурно - містобудівної ради від 24.04.2008р., була погоджена можливість будівництва прибудови до будівлі кафе по вул. Інтернаціональній, буд. 3 „а” у Центрально - Міському районі при умові додатково узгодження з ДАІ та ЦЕМ ВАТ „Донецькобленерго”, та оформлення земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.
Рішенням № V/36-38 від 26.09.2008 року відповідачу позивачем було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Прокуратурою м. Горлівка із залученням фахівців сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему в м. Горлівка Донецькій області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідія -К”. Під час перевірки встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0583 га під обслуговування будинку кафе та розширення території підприємства по вул. Інтернаціональна, 3 „а” у Центрально-Міському районі м.Горлівка на підставі державного акту на право постійного користування землею від 10.06.1999 р. , що зареєстрований в реєстрі за № 00239 ( І-ДН № 003569).
Крім того, перевіркою встановлений факт самовільного зайняття та використання, Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідія -К”, земельної ділянки загальною площею 0, 0050 га із земель житлової та громадської забудови по вул. Інтернаціональна під нежитловою спорудою, про що був складений відповідний акт та видано припис за № 000311 від 22.02.2010 р. з вимогою усунути зазначене порушення, з урахуванням приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Постановою головного державного інспектора сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Горлівка від 22.02.2010 р. за № 4 директора ТОВ “Лідія-К” притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., 09.03.2010 р. штраф було сплачено в повному обсязі.
До матеріалів справи відповідачем наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Лідія-К”, для обслуговування будівлі кафе по вул. Інтернаціональна, 3 „а”.
Оцінюючи доводи сторін, матеріали справи суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Отже, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які є комунальною власністю належать виключно Горлівської міський раді.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 17 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У відповідності зі ст. 126 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності або право постійного користування земельною ділянкою затверджується державними актами, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди, зареєстрованим у відповідності до закону.
Посилання представника відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Лідія -К” правомірно використовує спірну земельну ділянку по вул. Інтернаціональній, оскільки, відповідачем декларується та сплачується орендна плата за вказану земельну ділянку, а позивачем приймаються такі платежі, судом оцінюється критично, з огляду на таке.
По-перше, за змістом частини 1, 2 статті 21 Закону України „Про оренду землі” вбачається, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Отже, навіть самий розмір орендної плати визначається домовленістю сторін.
Статтею 13 Закону України „Про плату за землю” підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.
В даному випадку, підрахування відповідачем, в односторонньому порядку, розміру орендної плати не є доказом досягнення домовленості між сторонами.
При цьому, позивач, у своїх письмових поясненнях, категорично заперечував щодо згоди на сприйняття таких платежів, як домовленості між сторонами.
Крім того, помилковими є твердження відповідача, що платежі на користь позивача, як орендної плати та отримання їх позивачем, є свідченням укладання договору оренди, виходячи з наступного.
Так, частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені статтею 15 Закону України „Про оренду землі”.
Проте, жодна з істотних умов, як - то об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, між сторонами не врегульовано.
Таким чином, відсутність згоди сторін з істотних умов договору, є свідченням того, що договір оренди між сторонами неукладений.
Суд зауважує, що рішення на розроблення самої документації проекту землеустрою, не можуть вважатись фактом встановлення договірних відносин, оскільки статтею 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів, сільських, селищних міських рад належать повноваження щодо реєстрації суб'єктів права власності на землю; реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі; видачі документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Пунктами 34, 35 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
Отже, положення вказаних норм законів визначають, що передумовою пропозицій орендарю щодо укладання договору оренди земельної ділянки має бути ухвалення рішення міської ради про регулювання вказаного читання у земельних відносинах за договорами оренди.
Доказів, які б підтверджували наявність такого рішення - суду не надане.
Тобто, волевиявлення органу місцевого самоврядування на укладання договору оренди на певних умовах - не має.
Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р № 963-ІV.
За приписами цієї норми закону, самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).
Виходячи з матеріалів справи, відповідач не оформив право власності або право користування на спірну земельну ділянку загальною площею 0,0050га та не зареєстрував його у встановленому законом порядку, чим порушив приписи Земельного кодексу України.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Відповідно до ч. 3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Прокурора м. Горлівка в інтересах держави в особі Горлівської міської ради, м. Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К”, м. Горлівка про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” (84634, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3, код ЄДРПОУ 24812286) повернути територіальній громаді міста Горлівка самовільно зайняту під розміщення нежитлової споруди земельну ділянку площею 0,0050 га по вул. Інтернаціональній в Центрально-Міському районі м.Горлівка.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” (84634, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3, код ЄДРПОУ 24812286) знести самовільно збудовану, що розташована на самовільно зайнятій території, відповідно до схеми згідно акту перевірки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” (84634, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3, код ЄДРПОУ 24812286) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 34687001, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31111095700006 у ГУ ДКУ Донецької області, код банку 834016) державне мито в розмірі 85,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідія-К” (84634, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3, код ЄДРПОУ 24812286) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 34687001, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ Донецької області, код банку 834016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Повний текст рішення підписаний 21.06.2011р.
Рішення набирає законної сили 04.07.2011р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Головуючий суддя Сковородіна О.М.
Суддя Татенко В.М.
Суддя Демідова П.В.