83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.06.11 р. Справа № 7/122
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка
про: стягнення інфляційних у сумі 538 262,30 грн, 3% річних у сумі 120 889,69.
За участю представників сторін:
від позивача:.ОСОБА_1 - за дов №7/10 від 11.01.11
від відповідача:ОСОБА_2 - за дов № 2612 від 21.03.2011р..
Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ звернулася з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 5 635 грн. 31 коп., пені у сумі 596 грн. 75 коп., інфляційних у сумі 538 262 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 120 889 грн. 69 коп.
Рішенням від 30.09.2008р. господарський суд позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ задовольнив частково. та стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у сумі 537 160 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 120 805 грн. 13 коп, 6654 грн. 00 коп. -державного мита, та 118 грн. -плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 5 635, 31 грн., пені у сумі 596, 56 грн., інфляційних у сумі 1 101, 37 грн., 3% річних у сумі 84, 56 грн. припинив у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. рішення місцевого суду змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних та річних. Позовні вимоги в цій частині задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 693,46 грн., 3% в сумі 106,04 грн. та судові витрати. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009р. касаційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. і рішення господарського суду Донецької області від 30.09.2008р. щодо стягнення з відповідача інфляційних і 3% річних та судові витрати скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
12.06.2009р. розпорядженням голови господарського суду справа була передана на новий розгляд судді Приходько І.В.
12.11.2009р. провадження по справі було зупинено та призначено судово-бухгалтерську експертизу.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. справу було передано на розгляд судді Донця О.Є.
12.04.2011р. провадження по справі було поновлено у зв*язку з поверненням матеріалів справи із висновком судово-бухгалтерської експертизи.
Розпорядженням виконуючого обов*язки голови господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. справу було передано на автоматичний розподіл та призначено на розгляд судді Величко Н.В.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 538 262,30 грн. та 3% річних у сумі 120 889,69 грн. підтримав.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт звіряння розрахунків б/н; договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів №418-06/06-1070ТЕ-8 від 29.12.2006р. з додатковими угодами; акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій та інших суб'єктів за січень-квітень 2007р.
Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що інфляційна складова боргу може бути розрахована лише на визначену суму боргу у позовній заяві, тобто лише на суму 5 635,31, 3% річних мають бути розраховані також на цю суму. Таким чином визнав суму заборгованості за інфляційні нарахування у сумі 1 794,83 грн. за період травня 2007р. по травень 2008р., а також річні у сумі 190,83 грн. з 11.05.2007р. по 26.06.2008р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державних та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів №418-06/06-1070ТЕ-8 від 29.12.2006р. (далі Договір). Договір укладено без додатків та протоколу розбіжностей, з додатковими угодами, підписаними обома сторонами.
Відповідно до п.11.1 Договору з урахуванням додаткових угод до нього №№1 -3, його укладено на термін до 30.04.2007р., а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірної заборгованості, сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2007 році природний газ (далі по тексту газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.
Згідно п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 34% вартості обсягів газу запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування природного газу до 20 та 30 числа поточного місяця; остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у січні-квітні 2007р. поставив відповідачу газ на загальну суму 29 285 785 грн. 52 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних та інших суб'єктів за січень-квітень 2007р., підписаними обома сторонами без зауважень , що визнано відповідачем.
Відповідач отриманий газ оплатив частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за січень-квітень 2007р. у розмірі 5 635 грн. 31 коп., що зазначено у рішенні господарського суду по цій справі від 30.09.2008р. та залишеним без змін апеляційною та касаційеною інстанціями.
На підставі викладеного, позивач, посилаючись на здійснення відповідачем платежів за газ несвоєчасно та не в повному обсязі, просить стягнути з відповідача інфляційні з лютого 2007р. по травень 2008р., 3% річних з 11.02.2007р. по 26.06.2008р.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості у вигляді індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення виконання зобов*язань за наступні періоди
- з 11 лютого 2007р. до 02.03.2007р. борг у сумі 5 376 392,78 грн. ;
- з 11.03.2007р. до 31.05.2007р. борг у сумі 9 106 543,58 грн.
- з 11.04.2007р. до 27.09.2007р. борг у сумі 8 277 713 грн.
- з 11.05.2007р. до 30.10.2007р. борг у сумі 1 190 127,37 грн.
- з 30.10.2007р. борг у сумі 5 635,31 грн.
Періоди виникнення заборгованості та суми боргу підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.
Відповідач підтвердив факт здійснення платежів несвоєчасно та не в повному обсязі. Разом з цим зазначив, що у квітні 2007р. позивач виконав поставку газу відповідачу на суму 1 190 127,37 грн. За твердженням відповідача прострочка зобов*язання щодо сплати поставленного у квітні 2007р. газу у відповідача виникла з 11.05.2007р. на суму 1 190 127,37 грн., але ця сума була частково погашена 30.10.2007р. та борг у цьому грошовому зобов*язанні складає 5 635,31 грн.. Саме цей борг, який виник з 11 травня 2007р., позивач і має право вимагати з врахуванням коефіціентів у розмірі 1 794,83 грн. за період з. травня 2007р по травень 2008р. та 3% річних - в сумі 190,83 грн. лише за період з 11.05.2007р. по 26.06.2008р,
Приймаючи до уваги складність взаєморозрахунків сторін, значний обсяг наданих суду документів,, різні способи визначення сторонами стягуваних сум, суд ухвалою від 12.11.2009р. провадження по справі зупинив та призначив судово-бухгалтерську експертизу. На вирішення експерту були поставлені такі питання:
- « чи підтверджуються розмір суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3%річних, визначений позивачем у заяві?»
- визначити розмір суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів і 3% річних за договором №418-06-1070ТЕ-8 від 29.12.2006р., які виникли у зв*язку з несвоєчасними розрахунками за отриманий газ протягом січня-квітня 2007р.
Як вбачається з матеріалів справи та висновку експерта борг за січень 2007р. за розглядаємим договором станом на 02.03.2007р. складав 2 363 392,78 грн., борг за лютий 2007р. станом на 31.05.2007р. складав 84831,47 грн., борг за березень 2007р. станом на 19.09.2007р складав 1 237 186,76 грн., борг за квітень 2007р. станом на 25.06.2008р. складав 5 635,31 грн.
За висновками судово-технічної експертизи (Т.4 а.с.6) розмір суми на яку збільшився борг в результаті інфляційних процесів за договором № 418-06/06-1070ТЕ-8 від 29.12.2006р., що виник у зв*язку з несвоєчасними розрахунками за природний газ протягом січня-квітня 2007р. складає 567 100,56 грн., а розмір 3% річних дорівнює сумі 126 596,15 грн.
Відповідно до ст 42 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обов*язковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК
Сума інфляційних нарахована позивачем та заявлена до стягнення складає 538 262 грн. 30 коп. Позивач не подавав клопотання про збільшення ціни позову. Оскільки рішенням по справі від 30.09.2008р. провадження в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 1 101,37 грн. було припинено у зв*язку з відсутнівстю предмету спору і залишено в цій частині апеляційною та касаційною інстанціями без змін, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.2.ст.80 ГПК України. Таким чином, сума інфляційних, що підлягає стягненню становить 537 160,93 грн.
Сума 3% річних заявлена позивачем до стягнення у розмірі 120 889 грн. 69 коп. Оскільки рішенням по справі від 30.09.2008р. провадження в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 84,56 грн. було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору і залишено в цій частині апеляційною та касаційною інстанціями без змін, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.2.ст.80 ГПК України. Отже, розглядається судом сума 3% річних складає 120 805 грн. 13 коп.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов*язанняя та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань з лютого 2007р. оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати за поставлений природний газ, а індекс інфляції є збільшенням суми боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України. До того ж, діючим законодавством не передбачено виключно одночасного стягнення боргу та суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Вивчивши висновки експерта, щодо спірного питання господарський суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних та річних є арифметично вірним та обґрунтованим, а спірний період підтверджено матеріалами справи, зокрема актами приймання передачі природного газу(Т.1 а.с. 25-32), платіжними дорученнями (Т.1, а.с. 65-67 ), банківськими виписками (Т.2 а.с. 19-73, 78-114), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних, у сумі 537 160,93 грн. та річних у сумі 120 805 грн. 13 коп. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44 судові витрати складаються зокрема із сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи. Згідно рахунку-акту № СФ-0000009 від 05.04.2011р. витрати на судову експертизу склали 4 950 грн.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, п.2 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України» м. Київ до Комунального підприємства „Макіївтепломережа” м. Макіївка про стягнення інфляційних у сумі 538 262 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 120 889 грн. 69 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства „Макіївтепломережа” (86156, Донецька області, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лєбєдєва, Хозблок, р/р 26009402000 в ЗАТ Донміськбанк, МФО 334970, ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул..Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, ЄДРПОУ 31301827) інфляційні у сумі 537 160 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 120 805 грн. 13 коп., 6 654 грн. 00 коп. - державного мита, 118 грн. 00 коп. -плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 950 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Припинити провадження у справі у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 1 101,37 грн та 3% річних у сумі 84,56 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.В. Величко
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06.06.2011р.
Повний текст рішення підписано 10.06.2011р.
Величко Н.В.