16.06.11р.Справа № 5005/5126/2011
За позовом Приватного підприємства "Абундо", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 110 403,02 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 14.03.11р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Суть спору:
Приватне підприємство "Абундо" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька міська рада, суму 110 404,02 грн. матеріальних збитків (упущеної вигоди).
Відповідач не використав надане йому законом право на захист та участь свого представника у судовому засіданні. Відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.08р. за № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ВГСУ від 10.12.02р. за № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої вище Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - підприємців - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Ухвали господарського суду від 11.05.11р., 02.06.11р. надсилалися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, що станом на 23.05.11р. є ідентичною адресі, вказаній у витязі з ЄДРПОУ № 102563 (а.с. 94).
Третя особа у судове засідання не з'явилась, хоча про місце, час та дату розгляду спору повідомлена належним чином, свідченням чого є наявне в матеріалах справи поштове повідомлення повернуте відділенням поштового зв'язку до канцелярії з відміткою про отримання кореспонденції господарського суду під розпис.
Суд вважає можливим розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, так як відповідач та третя особа повідомленні про слухання справи належно та доходить до кінця перебіг встановленого господарським процесуальним законодавством строку розгляду спору, а в матеріалах справи достатньо необхідних суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Виходячи зі змісту положень статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього ж кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
01.07.2010 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) було укладено договір оренди № 1/01/07/10 (далі - Договір) строком дії до 01.06.13р., згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування за цільовим призначенням (торгівля продовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Лісового, 17 (об'єкт оренди), де нерухоме майно належить орендодавцю на праві власності відповідно до свідоцтва № 656 від 18.10.07р., серії САВ № 065826.
З дотриманням умов п. 4.1 вказаного договору, спірний об'єкт оренди 05.07.10р. переданий орендарю, що підтверджується наявним в матеріалах справи двохстороннім актом приймання-передачі з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі, та підписами представників з боку орендодавця та орендаря (а.с. 17-18).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
У відповідності з умовами п. 5.1 Договору, вартість оренди її умови і порядок розрахунків обумовлюються додатком до даної угоди за № 02/01/07/10, де орендна плата становить розмір 4 000,00 грн. і сплачується орендарем до 10-го числа кожного місяця, авансом.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Документами, що засвідчують належне виконання позивачем взятих на себе Договірних зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного та в повному обсязі внесення на рахунок орендодавця щомісячних орендних платежів, є наявні в матеріалах справи квитанції про оплату ф. № ПО-Д2 (а.с. 25).
Разом з тим, господарський суд вважає за доцільне вказати про те, що на виконання рішення Криворізької міськради XXII сесії IV скликання від 22.12.04р. за № 2491 позивачем отримано декларацію (дозвіл) на розміщення об'єкта торгівлі та сплату місцевого збору (а.с. 24), у якій зазначено, зокрема, що строк дії дозволу погоджено на термін дії тимчасової угоди на землю від 07.10.09р. за № 4458/2 на якій розташовано спірний об'єкт оренди, а саме до 06.10.2010 року.
Вивчивши документи долучені до матеріалів справи суд зазначає, що обов'язок продовження тимчасової угоди (один рік) про сплату за фактичне користування земельною ділянкою від 07.10.09р. за № 4458/2 покладається, за змістом наведених положень у даній угоді, саме на орендодавця (відповідача у справі), проте, жодних дій, насамперед направлених відповідачем на продовження тимчасової угоди № 4458/2 здійснено не було, у зв'язку із чим починаючи з 07.10.10р. позивач фактично позбавлений можливості здійснювати та отримувати дохід від підприємницької діяльності.
Між тим, 21.03.11р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист (а.с. 78) з вимогою щодо продовження строку дії тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою № 4458/2 від 07.10.09р. з метою подальшого правомірного використання об'єкту оренди за цільовим призначенням відповідно до умов Договору (фіскальний чек № 6947 від 21.03.11р. (а.с. 79)), який хоча і був отриманий орендодавцем 23.03.11р. (поштове повідомлення про отримання кореспонденції під розпис (а.с. 79)), проте був залишений без відповіді та задоволення.
На час розгляду спору відповідач не продовжив строк дії спірної тимчасової угоди про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, а також не здійснив будь-яких дій для врегулювання цього питання.
Окрім того, проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що орендодавець 14.11.10р. своїми діями фактично розірвав Договір в односторонньому порядку, шляхом вилучення ключів від орендованого приміщення магазину (лист вих. № 15/02 від 15.06.11р. старшого уповноваженого Долгінцевського РВ капітан міліції -Козюра Ю.О.; постанова Долгінцевського РО КМУ МУМВС України про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.12.10р. (а.с. 19, 20)), тим самим фактично позбавив орендаря здійснювати та отримувати дохід від підприємницької діяльності у приміщенні орендованого магазину.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами п. 10.1 Договору, дана угода розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків коли одна із сторін порушує умови цього договору і свої зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Стаття 782 ЦК України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно вимог ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Однак, матеріали справи не відображають обставин порушення позивачем узгоджених умов Договору та фактичного існування названих вище обставин, які насамперед встановлені діючим законодавством України та є необхідною умовою для відмови орендодавця від спірного договору оренди, тому і правові підстави для розірвання Договору в односторонньому порядку у відповідача відсутні.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частина 2 ст. 22 ЦК України визначає, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За умовами ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;
Таким чином, умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню збитків є:
- наявність збитків;
- протиправна дія або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння збитків;
- причинний зв'язок між протиправною дією або бездіяльністю, якими створено небезпеку, і наступним її не усуненням та збитками, що їх зазнала заінтересована особа.
Враховуючі вищенаведені обставини справи та приписи чинного законодавства, позивачем за період з 14.11.10р. по 28.02.11р. проведено розрахунок розміру недоотриманого прибутку, який становить загальну суму 110 403,02 грн. і відображається в обґрунтованому розрахунку доданого до матеріалів справи (а.с. 13), а також підтверджується наданими до справи прибутковими та видатковими косовими ордерами, довідками і інформацією про заборгованість до бюджету та внебюджетні фонди, штрафні санкції до бюджету, заробітної плати працівникам, фінансові санкції роботи регістратора розрахункових операцій і перед постачальниками за отриманий товар.
В той же час, заявлений орендарем спірний розмір упущеної вигоди підтверджується результатами проведеної незалежною аудиторською фірмою ТОВ АУ "Аудит-Дніпроконсульт" (свідоцтво № 1731 видане рішенням Аудиторської Палати України від 26.01.01р. за № 98 та продовжено до 04.11.2015 року рішенням АПУ від 04.11.10р. за № 221/3) в особі директора Гаврилової Е.М. (сертифікат аудитора серії НОМЕР_2 виданий рішенням АПУ від 22.07.03р. за № 125 та продовжений до 22.07.2013 року рішенням АПУ від 26.06.08р. за № 191/2) перевірки щодо належності майнової шкоди (упущеної вигоди) підприємства позивача у період з липня 2010 року по лютий 2011 року, яка оформлена актом аудиторської перевірки за вих. № 33 від 16.06.11р., який є в матеріалах справи.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в тому числі упущену вигоду (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).
При цьому, 21.03.11р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про сплату 110 403,02 грн. (а.с. 80-81), про що свідчить фіскальний чек № 6948 від 21.03.11р. та опис вкладення до цінного листа № 3535185 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на ньому (а.с. 82), яка, згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, була отримана останнім 23.03.11р., проте залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивачем, в силу положень ст. 33 ГПК України, документально було доведено ті обставини, на які останній посилався як на підставу своїх вимог.
Викладене є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Абундо" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, 25; ЄДРПОУ 34489089) суму 110 403,02 грн. (сто десять тисяч чотириста три грн. 02 коп.) упущеної вигоди (матеріальних збитків), 1 104,03 грн. (одна тисяча сто чотири грн. 03 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -___________________