від "20" червня 2011 р. по справі № 5004/647/11
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Приватного підприємства "Інжбудкомплект"
до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1
про визнання зобов'язання припиненим
Суддя: Філатова С.Т.
від позивача: ОСОБА_2, дов. №1 від 28.02.2011р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 176 від 13.12.2011р.
від третьої особи: ОСОБА_4, дов. №23 від 13.12.2010р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22,27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
Справа передана на новий розгляд згідно постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2011р. по справі №6/40-93.
Приватне підприємство "Інжбудкомплект" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання припиненим зобов'язання ПП "Інжбудкомплект" по договору поруки №09.01/002/ПО2/08-НВ клн від 05.02.2008 року.
В обґрунтування вимог посилається на те, що ВАТ "Кредитпромбанк" в порушення умов договору поруки (п.2.6) без згоди збільшено обсяг відповідальності поручителя - ПП “Інжбудкомплект” перед банком шляхом збільшення відсоткової ставки боржника за кредитним договором від 05.02.2008 року та додаткової угоди від 16.07.2008 року, укладеної між ВАТ “Кредитпромбанк” та ОСОБА_1 про підвищення відсотків до 16,54 % річних.
Розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України для представлення відповідачем доказів в підтвердження розміру заборгованості поручителя по кредитному договору №09.01/002/ПО2/08-НВ клн від 05.02.2008 року та договору поруки №09.01/002/ПО2/08-НВ клн від 05.02.2008 року.
В судовому засіданні 14.06.2011р. позивач у поясненні № 45 від 09.06.11р. в додаткове обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач та третя особа порушили приписи чинного законодавства та умови договору поруки, підвищили розмір процентної ставки по кредиту, що збільшила зобов'язання, без згоди на те поручителя , внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача , як поручителя, ще на 1 млн.400 тис. грн., що суперечить положенням ч.1 ст.651 ЦК України. Збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладати на останнього відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком, оскільки боржник і кредитор не повідомили поручителя - ПП «Інжбудкомплект»та не отримали письмової згоди на внесення змін до кредитного договору про збільшення процентної ставки за кредитом до 16,54 %, адже п.1.2 договору поруки № 09.01/002П 02/08-НВклн від 05.02.08р. передбачена ставка 12,54 процентів річних. Долучає ухвалу Верховного Суду України від 14.07.2010р.
В судовому засіданні 14.06.2011р. представник відповідача збільшення обсягу відповідальності поручителя заперечив.
Судом, з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин по справі та на виконання вказівок постанови ВГСУ від 01.03.2011р. (а.с. 85) оголошено перерву в судовому засіданні до 20.06.2011р. до 14:10год. для дослідження питання збільшення обсягу відповідальності поручителя та представлення відповідачем розрахунку заборгованості позивача.
В судовому засіданні 20.06.2011р. відповідач у додатковому поясненні до відзиву на позовну заяву від 20.06.2011р. в обґрунтування заперечень вказує, що він звернувся до Луцького міськрайонного суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 501 548,52 грн. - в розмірі зобов'язань позичальника та поручителя без врахування змін процентної ставки, внесених додатковим договором.
В підтвердження долучає до матеріалів справи копії позовної заяви за позовом ВАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Приватного підприємства "Інжбудкомплект" про стягнення 1 501 548,52грн. заборгованості за кредитним договором; розрахунку заборгованості до позовної заяви; кредитного договору №09.01./002/08-НВклн від 05.02.2008р. та розрахунок заборгованості за кредитним договором №09.01./002/08-НВклн від 05.02.2008р. станом на 10.05.2011р.
Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та дослідивши долучені до справи докази, -
встановив:
05.02.2008р. ПП «Інжбудкомплект»(поручитель) уклало договір поруки №09.01/002/П02/08-НВклн з ВАТ «Кредитпромбанк»(банк), яким зобов'язалось солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.01/002/08 НВклн від 05.02.2008р.
Згідно з п.1.2 договору, поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема, процентною ставкою за користування кредитом -12,54 % річних .
Пунктом 1.3 договору обумовлено, що поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі і на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.
Сторони передбачили, що усі зміни та доповнення до кредитного договору банк та позичальник оформляють без погодження з поручителем за винятком випадків збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Поручитель - позивач просить визнати припиненим зобов'язання ПП «Інжбудкомплект»передбачені договором поруки № 09.01/002/П02/08-НВклн від 05.02.2008р., мотивуючи тим, що 16.07.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 09.01/002/08-НВклн від 05.02.2008р. про підвищення відсотків за користування кредитом до 16,54% річних.
Стверджує збільшення обсягу відповідальності поручителя та припинення зобов'язання згідно з ч.1 ст.559 ЦК України.
Банк -відповідач заперечує збільшення обсягу відповідальності поручителя, в обгрунтування заперечень надає розрахунки заборгованості станом на 01.02.2010р. (за період з 05.02.2008р. по 01.02.2010р. включно) (а.с. 150) і станом на 10.05.2011р. (за період з 05.02.2008р. по 10.05.2011р. включно) (а.с.151-153).
Дослідивши долучені докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову, при цьому виходить із наступного:
Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Сторони у договорі від 05.02.2008р. обумовили розмір відповідальності поручителя, зокрема, і розмір процентної ставки за користування кредитом -12,54 % річних та передбачили неможливість зміни відповідальності поручителя без його згоди (п.п.1.2,2.6 договору).
Тобто,обсяг відповідальності поручителя чітко визначений договором поруки, ніяких змін до нього не вносилось.
Згідно з ч.3 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору.
Такої домовленості між сторонами не було, а тому зобов'язання за договором поруки існує лише в тому обсязі, що обумовлено п.1.2 договору.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, проте позивачем належними доказами не доведено, що внаслідок підписання додаткової угоди до кредитного договору від 16.07.2008р. щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності позивача за договором поруки.
Закон (ч.1ст.559 ЦК України) пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.
Судом при новому розгляді справи досліджена документація банку щодо розміру заборгованості за договором поруки та встановлено, що згідно з поданими розрахунками, заборгованість нарахована виходячи із процентної ставки 12,54 річних. Виходячи із цієї ж процентної ставки пред'явлений позов до Луцького міськрайонного суду про стягнення солідарно з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором.
При цьому судом враховано, що згідно зі ст.553 ЦК України договір поруки є зобов'язально - правовим способом забезпечення виконання зобов'язань і носить додатковий (акцесорний) характер.
Частиною 2 ст.554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У договорі поруки (п.1.2) сторони визначили обсяг відповідальності поручителя- позивача. Саме виходячи із цього обсягу відповідачем пред'явлена зобов'язальна вимога (позов до Луцького міськрайонного суду від 17.02.2010р.).
В силу ст.33 ГПК України на кожну із сторін покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування вимог і заперечень.
Твердження позивача щодо збільшення його обсягу відповідальності грунтуються на його припущеннях щодо можливості пред'явлення до нього додаткових вимог, водночас, із розрахунків заборгованості станом на станом на 01.02.2010р. (за період з 05.02.2008р. по 01.02.2010р. включно) і станом на 10.05.2011р. (за період з 05.02.2008р. по 10.05.2011р. включно), вбачається що боргове зобов'язання визначено виходячи зі ставки 12,54 % річних.
Із конструкціїї статті 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом вказувати заперечення проти кредитора.
В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України обумовлено, що - договір є обов'язковим для виконання сторонами. Позивач-поручитель взяв на себе зобов'язання перед відповідачем за неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, обсяг його відповідальності не збільшений, а тому у суду немає підстав для звільнення його від договірної відповідальності і задоволення позову.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст. 526, 554, 559, 629, 653 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
У позові відмовити.
Суддя Філатова С. Т.
Повний текст рішення виготовлено
23.06.2011р.