"23" червня 2011 р.
Справа № №08/5004/106/11
за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк
до відповідача: підприємця ОСОБА_1, с. Гаразджа Луцького району
про стягнення 531960 грн. вартості користування майном
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -начальник управління кадрової роботи (дов. №6-373 від 07.10.2010р.)
від відповідача: ОСОБА_3 -представник (дов. від 17.02.2011р.)
Суть спору: Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 514800 грн. вартості користування майном -приміщенням громадської вбиральні, котра знаходиться на території ринку АДРЕСА_1, за період з 23.02.2002р. по березень місяць 2007 року.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалами від 14.02.2011р. та від 28.02.2011р. з тих чи інших підстав розгляд справи відкладався.
Ухвалою від 28.02.2011р. господарським судом було задоволено клопотання Волинської обласної спілки споживчих товариств про збільшення пред'явлених до підприємця ОСОБА_1 позовних вимог на суму 17160 грн. в результаті чого останні склали 531960 грн.
Ухвалою господарського суду від 15.03.2011р. провадження у даній справі було зупинено до розгляду Львівським апеляційним господарським судом заяви Волинської обласної спілки споживчих товариств про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №03/111/12-40 за первісним позовом підприємця ОСОБА_1 до Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 558036 грн. вартості капітального ремонту та за зустрічним позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 558036 грн. в рахунок відшкодування вартості користування майном.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. ухвалу господарського суду Волинської області від 15.03.2011р. про зупинення провадження у справі №08/5004/106/11 було залишено без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
31 травня 2011 на адресу суду від Волинської обласної спілки споживчих товариств надійшло клопотання №159с, в якому остання повідомила суд та надала примірник відповідної ухвали, про те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2011р. в задоволенні заяви Волинської ОССТ про перегляд постанови суду від 23.09.2010р. у справі №03/111/12-40 за нововиявленими обставинами було відмовлено, а відповідну постанову в оскаржуваній частині залишено без змін.
Враховуючи викладені обставини ухвалою суду від 06.06.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2011р.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2011р. за клопотанням відповідача, що пов'язувалось із неможливістю особистої явки підприємця ОСОБА_1 в судове засідання, розгляд справи відкладався. Цією ж ухвалою у відповідності до ст. 69 ГПК України за клопотанням представника позивача було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 29.06.2011р.
В судовому засіданні представник позивача надавши додаткові письмові пояснення №6-177/1 від 10.06.2011р. (а.с. 161) пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав на суму 531960 грн., просить суд задовольнити останні в повному об'ємі та покласти на відповідача обов'язок відшкодування Волинській ОССТ понесених спілкою споживчих товариств при поданні позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).
З приводу обґрунтувань пред'явленого позову представником позивача здійснюється посилання на те, що у зв'язку з визнанням недійсним в судовому порядку договору оренди з викупом приміщення вбиральні на ринку АДРЕСА_1, та стягненням з позивача на користь відповідача 558036 грн. в рахунок відшкодування вартості проведеного підприємцем ОСОБА_1 капітального ремонту, обласна спілка споживчих товариств має право на відшкодування відповідачем вартості користування майном за цінами, які існують на момент відшкодування. Збільшена ціна позову обраховується позивачем виходячи з розрахунку 62 грн. за квадратний метр орендованої площі приміщення шляхом подання суду договору №2414 оренди громадської вбиральні на ринку АДРЕСА_1, котрий було укладено між Волинською ОССТ та підприємцем ОСОБА_4 30 грудня 2010 року, а також доказів в підтвердження проведення орендарем розрахунків по сплаті орендних платежів.
Відповідач у відзиві від 10.02.2011р. (а.с. 24-27), додаткових поясненнях від 22.06.2011р. (а.с. 165-167) та в судовому засіданні представник підприємця ОСОБА_1 з приводу пред'явлених до суб'єкта підприємницької діяльності позовних вимог заперечили посилаючись на те, що позивач позбавлений права стягнення з відповідача орендної плати за 60 місяців користування туалетом, обставини, які Волинська ОССТ зазначила в позовній заяві є безпідставними, вимоги не підлягають задоволенню, а провадження у справі слід припинити. При цьому останніми здійснюються посилання на наступні обставини:
- в провадженні господарського суду Волинської області перебувала справа №02/62-38 за позовом Волинської ОССТ до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 429000 грн. суми орендної плати за 60 місяців оренди. При цьому вимоги позивача ґрунтувались на тому, що договір оренди від 23.02.2002р. визнаний недійсним, питання застосування реституції судом не вирішувалось, Волинська ОССТ, яка є правонаступником Луцького госпрозрахункового ринку, недоотримала 429000 грн. орендної плати. Ухвалою від 25.05.2009р. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову. Звернення Волинської ОССТ з позовною заявою про стягнення 514800 грн. вартості користування майном є неможливим, оскільки здійснювати провадження по аналогічних вимогах (стягнення орендної плати за 60 місяців користування туалетом) ГПК України не допускає.
- в акті №050-22 КРУ в Волинській області від 17 листопада 2006 року "Ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинської облспоживспілки" зазначено, що станом на 01.01.2006р. розрахунки по орендній платі з підприємцем ОСОБА_1 закриті. КРУ в Волинській області встановило факт оплати відповідачем орендної плати Волинській ОССТ за користування туалетом. Даний факт має наступний наслідок -Волинська облспоживспілка не в змозі просити суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 оплату за оренду, в зв'язку з тим, що останній оплатив оренду туалету, дана орендна плата здійснювалась відповідно до вимог договору, який існував на той час, про що свідчить вищезазначений акт КРУ в Волинській області.
- відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Згідно даної статті відповідач сплатив орендну плату, яка за орендований строк, який становив 5 років, склала 42313 грн., що зазначено в акті КРУ у Волинській області від 17.11.2006р. Така сплата проводилась відповідно до п. 4.1. договору від 23.02.2002р.: орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкта, що орендується.
- на даний час існує постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №03/111/12-40, якою в задоволенні зустрічного позову Волинської ОССТ про стягнення 558036 грн. в рахунок відшкодування вартості користування майном відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України у справі №03/111/12-40 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. було залишено без змін з тих підстав, що в цій частині остання ніким не оскаржувалась та не перебувала предметом перегляду суду касаційної інстанції.
- визнаючи спірний договір недійсним, суди мають враховувати пояснення ст. 59 ЦК УРСР щодо моменту з якого угода вважається недійсною, а саме: угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо із змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
У доповненні від 25.02.2011р. (а.с. 58-62) до відзиву на позовну заяву підприємцем ОСОБА_1 також було засвідчено, що розмір орендної плати з розрахунку 60 грн., а згодом 62 грн. за метр квадратний орендованої площі є явно завищеним та не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши додатково надані останніми суду для долучення до матеріалів справи документи, господарський суд,-
23 лютого 2002 року між Луцьким госпрозрахунковим ринком, м. Луцьк та підприємцем ОСОБА_1, с. Гаразджа Луцького району було укладено договір оренди з викупом (а.с. 46-48).
Господарським судом Волинської області в процесі розгляду справи №8/76-92 (рішення від 15.11.2007р.) було встановлено що згідно Статуту Луцького госпрозрахункового ринку ринок належить Волинській облспоживспілці, керується в своїй діяльності законодавством України, статутом облспоживспілки і даним статутом, майно ринку формується за рахунок, зокрема, переданих облспоживспілкою будинків, споруд, належить ринку на праві повного господарського відання, при цьому ринок не має права без дозволу власника передавати безкоштовно іншим підприємствам, організаціям і установам, реалізовувати будівлі, споруди, які є основою для діяльності ринку, здійснюючи права повного господарського відання майном ринок володіє, користується і розпоряджається ним і на свій розсуд здійснює в відношенні нього будь-які дії, які не заперечують закону, статуту, організації споживчої кооперації, власному статуту і інтересам власника, забороняється відвертати майно ринку на цілі, які не зв'язані з виконанням статутних завдань, ринок має право з дозволу власника купляти, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, давати у тимчасове користування будинки, споруди, а також списувати майно, яке знаходиться на його балансі, конкретний порядок реалізації, передачі і списання майна встановлюється власником, власник здійснює управління як безпосередньо, так і через органи управління ринку, облспоживспілка вирішує будь-які питання, які пов'язані з правом власності на належне йому майно, керівник ринку вирішує самостійно всі питання діяльності ринку, за виключенням віднесених даним статутом до компетенції власника, розпоряджається в межах представлених йому прав майном ринку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 07.07.2003р. у справі №7/106-72 було визнано право власності позивача на нерухоме майно, що перебувало на балансі Луцького госпрозрахункового ринку.
Постановою Волинської обласної спілки споживчих товариств від 14.09.2005р. №153 "Про припинення юридичної особи -Луцького госпрозрахункового ринку" діяльність ринку була припинена шляхом його приєднання до Волинської облспоживспілки.
З викладеного випливає, що майно, яке перебувало на балансі ринку, було і залишається власністю засновника -Волинської обласної спілки споживчих товариств, що було встановлено також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2007р. у справі №1/97-77.
Викладене також свідчить про те, що Волинська обласна спілка споживчих товариств є правонаступником прав та обов'язків Луцького госпрозрахункового ринку, в тому числі, і за зобов'язаннями, котрі виникли між сторонами за договором оренди з викупом від 23.02.2002р.
Відповідно до п.п. 1.1-1.3, 3.1 договору оренди з викупом від 23.02.2002р. орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння окрему споруду туалету, яка розташована на території ринку АДРЕСА_1 загальною площею 143 кв.м строком на 25 років 8 місяців.
Відповідно до пункту 4.1 договору від 23.02.2002р. орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкта, що орендується.
Рішенням господарського суду Волинської області від 24.06.2009р. у справі №03/111/12-40 було задоволено позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 та стягнуто на користь останнього з Волинської обласної спілки споживчих товариств 558036 грн. вартості капітального ремонту туалету на ринку АДРЕСА_1, проведеного підприємцем за час оренди та користування приміщенням туалету.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. зазначене рішення було скасовано, та прийнято нове рішення про відмову підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.
За наслідками розгляду касаційної скарги підприємця ОСОБА_1 Вищим господарським судом України у справі №03/111/12-40 було прийнято постанову від 13.01.2011р. котрою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №03/111/12-40 в частині відмови в задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_1 до Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення вартості капітального ремонту туалету було скасовано і в цій частині залишено в силі рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2009р.
Разом з цим, рішенням господарського суду Волинської області у справі №8/76-92 від 15.11.2007р., договір оренди з викупом від 23.02.2002р., укладений на 25 років 8 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_1 на споруду туалету площею 143 кв.м, що розташована на території ринку АДРЕСА_1, було визнано недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. рішення господарського суду від 15.11.2007р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008р. постанову від 23.01.2008р. Львівського апеляційного господарського суду у справі №8/76-92 господарського суду Волинської області було також залишено без змін.
При цьому колегією суддів Вищого господарського суду України в постанові від 22.05.2008р. було визначено, що питання застосування реституції за спірним договором попередніми судовими інстанціями не розглядалося, та може бути предметом розгляду іншого судового провадження.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування; якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Частинами 1 та 2 статті 776 ЦК України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або Законом; капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з договору від 23.02.2002р. капітальний ремонт здійснювався наймачем в рахунок орендної плати.
Як вже було засвідчено, у зв'язку з визнанням недійсним в судовому порядку договору оренди з викупом від 23.02.2002р. (справа №8/76-92, рішення від 15.11.2007р.), рішеннями судових органів з Волинської обласної спілки споживчих товариств було стягнуто на користь підприємця ОСОБА_1 558036 грн. вартості проведеного останнім капітального ремонту споруди туалету.
Питання щодо застосування реституції за спірним договором з боку Волинської обласної спілки споживчих товариств в судовому порядку не розглядалося, а відтак в силу положень чинного законодавства таке питання може бути предметом розгляду окремого судового провадження.
Як встановлено рішеннями господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі №8/76-92 та від 24.06.2009р. у справі №03/111/12-40, не заперечується та визнається підприємцем ОСОБА_1, останній користувався об'єктом оренди площею 143 метрів квадратних у період з 23.02.2002р. по 05.03.2007р.
Враховуючи прийняття судових рішень щодо стягнення з Волинської обласної спілки споживчих товариств на користь підприємця ОСОБА_1 558036 грн. вартості капітального ремонту, суд вважає, що зазначений суб'єкт підприємницької діяльності у визначений період часу користувався орендованими приміщеннями туалету безоплатно, що в силу положень чинного законодавства України та з огляду на фактичні обставини справи, зокрема, з огляду на визнання недійсним в судовому порядку укладеного між сторонами договору оренди з правом викупу, породжує для останнього обов'язок відшкодувати позивачу фактичну вартість користування майном за цінами, які існують на момент такого відшкодування.
При цьому судом враховано, що вартість користування 1 кв.м. майном, яке орендував у позивача у період з 23.02.2002р. по 05.03.2007р. підприємець ОСОБА_1, на день розгляду справи становить 62 грн. Дана обставина підтверджується наданою позивачем копією укладеного між Волинською ОССТ та підприємцем ОСОБА_4 договору №2414 від 30.12.2010р. оренди приміщення громадської вбиральні АДРЕСА_1, а також актом приймання-передачі від 30.12.2010р. до цього договору (а.с. 49-50).
Підприємцем зазначені докази не спростовані та не подано суду будь-яких інших документів, котрі б підтверджували іншу вартість користування одним метром квадратним орендованого приміщення.
Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна на яку посилається відповідач, не може бути застосована господарським судом при вирішенні зазначеного спору, оскільки стосується виключно порядку визначення орендної плати при укладенні договорів оренди державного чи комунального майна.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що розмір відшкодування відповідачем позивачу вартості користування майном -приміщенням туалету на ринку АДРЕСА_1 складає 531960 грн. (143 кв.м. орендної площі х 60 місяців користування площами х 62 грн. ціни за користування за 1 кв.м площі).
Доводи підприємця ОСОБА_1 про те, що згідно акту №050-22 КРУ в Волинській області від 17 листопада 2006 року "Ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинської облспоживспілки" у нього відсутня заборгованість по орендній платі, а отже і не має підстав для стягнення вартості користування майном, до уваги господарським судом не беруться, оскільки предметом судового розгляду за позовом Волинської ОССТ є застосування наслідків недійсності правочину, визначеного ст. 216 Цивільного кодексу України, а не стягнення орендної плати за відповідним договором.
Разом з цим, із постанови Вищого господарського суду у справі № 03/111/12-40 слідує, що оскільки договір оренди з викупом визнаний недійсним без зазначення того, що він визнаний недійсним на майбутнє з Волинської облспоживспілки стягнуто в рахунок відшкодування вартості ремонтних робіт по цінах які існували на момент відшкодування повну вартість проведених робіт, незважаючи на те, що акт КРУ №050-22 від 17.11.2006р. свідчив про те, що облспоживспілка не мала заборгованості перед СПД ОСОБА_1 за виконані роботи, так як зарахувала їх в рахунок оплати орендної плати.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Не знаходять також свого об'єктивного підтвердження твердження відповідача відносно необхідності припинення провадження у справі з тих підстав, що в провадженні господарського суду Волинської області перебувала справа №02/62-38 за позовом Волинської ОССТ до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 429000 грн. і ухвалою суду від 25.05.2009р. провадження у даній справі було припинено, а також з тих підстав, що на даний час існує постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. у справі №03/111/12-40, якою в задоволенні зустрічного позову Волинської ОССТ про стягнення 558036 грн. в рахунок відшкодування вартості користування майном відмовлено.
Викладене пов'язане з тими обставинами, що предметом спору у справі №02/62-38 виступало стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь Волинської ОССТ 429000 грн. суми орендної плати за 60 місяців оренди, а не відшкодування вартості користування майном, підставою для припинення господарським судом провадження у справі №02/62-38 виступила відмова Волинської ОССТ від пред'явленого до відповідача позову з підстав подання обласною спілкою споживчих товариств зустрічного позову у справі №03/111/12-40 про стягнення 558036 грн. вартості користування майном.
При цьому суд виходив також і з тих обставин, що рішенням господарського суду Волинської області від 24.06.2009р. у справі №03/111/12-40 зустрічні позовні вимоги Волинської ОССТ, пред'явлені до підприємця ОСОБА_1, щодо стягнення розміру вартості користування майном було задоволено на суму 471900 грн. При цьому судом першої інстанції не було враховано здійснену Волинською ОССТ в процесі розгляду справи по суті заяву щодо зміни предмету зустрічного позову із стягнення вартості користування майном на стягнення збитків, котрі складають упущену вигоду.
Зазначене рішення господарського суду було скасоване Львівським апеляційним господарським судом, котрий у своїй постанові від 23.09.2010р. чітко визначив, що "щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення 557700 грн. збитків, які складають упущену вигоду, тобто, доходи, які власник майна міг би отримати за звичайних обставин (з урахуванням заяви про зміну предмету зустрічного позову), то дана вимога до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу господарського правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Окрім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (втраченої вигоди) необхідна наявність всіх елементів складу господарського правопорушення, а за відсутності хоча б одного з визначених елементів відповідальність не настає.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не розглядав заяви про зміну предмету зустрічного позову щодо стягнення збитків, а прийняв неправомірне рішення про стягнення 471 900,00 грн. вартості користування майном".
Одночасно з цим господарський суд виходить з того, що постановою Вищого господарського суду України у справі №03/111/12-40 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Волинської ОССТ постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. було залишено без змін з тих підстав, що в цій частині остання ніким не оскаржувалась та не перебувала предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення останнього в повному об'ємі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку відповідач не довів належними та допустимими доказами відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України підставність обставин, котрі було покладено останнім в обґрунтування заперечень на пред'явлений позов.
Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому в повному об'ємі у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1.
Разом з цим Волинській облспоживспілці підлягає поверненню з Державного бюджету України 3110,40 грн. зайво сплаченого останньою при поданні позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №43 від 20.01.2011р. державного мита (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33-35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (м. Луцьк, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) 531960 грн. вартості користування майном, 5319,60 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Волинській обласній спілці споживчих товариств (м. Луцьк, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) повернути з Державного бюджету України 3110,40 грн. зайво сплаченого державного мита.
Суддя В. А. Войціховський
Повний текст рішення
складено та підписано
24.06.11