21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
23 червня 2011 р.
Справа 5/47/2011/5003
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" (вул. Космонавтів, 39, м. Вінниця, 21021)
до:Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № (вул. Червоноармійська, 48 а, м. Вінниця, 21001)
про стягнення 18537,38 грн. заборгованості
Головуючий суддя Бенівський В.І.
Cекретар судового засідання Кондратенко Т.І.
Представники
позивача : ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 07.06.11 р.;
відповідача : МКП "Житлово-експлуатаційна контора № 18" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.10.10 р.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз", м. Вінниця до Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № 18", м. Вінниця про стягнення 18 537,38 грн. заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою суду від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі № 5/47/2011/5003 за вказаним позовом.
В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Техногаз» та Міське комунальне підприємство «Житлово- експлуатаційна контора №18» 04 лютого 2009 року був укладений договір № 3/04 - АЗС . У відповідності до п.7.4. Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року.
На виконання умов Договору Відповідачу, в період з 23.02.2009 року по 30.11.2010 року, було продано скрапленого газу пропан-бутан на загальну суму 194 293,38 грн. Факт поставка такої кількості товару та за такою ціною підтверджується наступними накладними : № 18058 від 23.02.2009 р.;№ 1263 від 31.03.2009 р.; № 1290 від 30.04.2009 р.; № 31.05.2009 р.; № 1353 від 30.06.2009 р.; № 1383 від 31.07.2009 р.; № 1418 від 31.08.2009 р.; № 1455 від 30.09.2009 р.; № 1491 від 31.10.2009 р.; №1527 від 30.11.2009 р.; № 1560 від 31.12.2009 р.; №1591 від 31.01.2010 р.; № 1617 від 28.02.2010 р.; № 1653 від 31.03.2010 р.; № 1690 від 30.04.2010 р.; № 1726 від 31.05.2010 р.; № 1749 від 30.06.2010 р.; № 1798 від 31.07.2010 р.; №1853 від 31.08.2010 р.; № 1888 від 30.09.2010 р.; № 1928 від 31.10.2010 р.; №1969 від 30.11.2010 р.
Відповідач фактично отримавши товар за зазначеними вище накладними погодився з кількістю відпущеного товару та його якістю. З моменту отримання товару по теперішній час від Відповідача не надійшло претензій щодо кількості та якості товару.
В даному випадку Позивач виконав всі зобов'язання за Договором поставивши товар належної якості за погодженою з Відповідачем ціною, проте розрахунок відповідно до вищезазначених накладних Відповідачем був проведений частково в сумі 175 756, 00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Розрахунок заборгованості становить 194 293,38 грн.. - 175 756,00 грн. = 18 537, 38 грн.
Оскільки умовами договору не було чітко визначено строк виконання зобов'язання Позивачем 03.03.2011 року була направлена вимога про сплату боргу вих. № 0121 від 03.03.2011 року з двома примірниками Акту звірки взаєморозрахунків № 949 від 02.03.2011 року у відповідності до даної вимоги Відповідач зобов'язаний був оплатити суму боргу протягом семи календарних днів від дня її отримання. Дана вимога була отримана Відповідачем 11.03.2011 року про що свідчить відмітка про отримання в повідомленні про вручення поштового відправлення. 16.03.2011 року Відповідачем було повернуто один примірник Акту звірки взаєморозрахунків з визнанням боргу за поставлений товар на суму 18 537 гривень 38 коп. Проте, станом на день подання позову Відповідач не провів остаточних розрахунків за поставлений товар.
Згідно із ч. І ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тому позивач просить стягнути з МКП "Житлово-експлуатаційна контора № 18" заборгованості за поставлений товар а сумі 18 537,38 грн.
Представником відповідача в судовому засіданні повідомлено про часткову сплату заборогованості перед ТОВ "ВКП "Техногаз" та подано платіжне доручення № 385 від 23.06.2011 р. про здіснення оплати в розмірі 2 000,00 грн.
Розглянувши позовну заяву, додані до неї письмові докази, дослідивши письмові та усні пояснення, представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задовольненню.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.
Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про часткове задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.
04.02.2009 р. між ТОВ "ВКП "Техногаз" та МКП "Житлово-експлуатаційна контора № 18" укладено договір № 3/04 - АЗС.
У відповідності до п.7.4. Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 року. На виконання умов Договору відповідачу, в період з 23.02.2009 року по 30.11.2010 року, було продано скрапленого газу пропан-бутан на загальну суму 194 293,38 грн.
В підтвердження здійснення поставки позивачем надано наступні накладні : № 18058 від 23.02.2009 р.; № 1263 від 31.03.2009 р.; № 1290 від 30.04.2009 р.; № 31.05.2009 р.; № 1353 від 30.06.2009 р.; № 1383 від 31.07.2009 р.; № 1418 від 31.08.2009 р.; № 1455 від 30.09.2009 р.; № 1491 від 31.10.2009 р.; № 1527 від 30.11.2009 р.; № 1560 від 31.12.2009 р.; № 1591 від 31.01.2010 р.; № 1617 від 28.02.2010 р.; № 1653 від 31.03.2010 р.; № 1690 від 30.04.2010 р.; № 1726 від 31.05.2010 р.; № 1749 від 30.06.2010 р.; № 1798 від 31.07.2010 р.; № 1853 від 31.08.2010 р.; № 1888 від 30.09.2010 р.; № 1928 від 31.10.2010 р.; № 1969 від 30.11.2010 р.
Позивач виконав всі зобов'язання за договором поставивши товар належної якості за погодженою з відповідачем ціною, проте розрахунок відповідно до вищезазначених накладних Відповідачем був проведений частково в сумі 175 756, 00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Позивачем 03.03.2011 р. направлена вимога про сплату боргу вих. № 0121 від 03.03.2011 року з двома примірниками Акту звірки взаєморозрахунків № 949 від 02.03.2011 року у відповідності до даної вимоги відповідач зобов'язаний був оплатити суму боргу протягом семи календарних днів від дня її отримання.
16.03.2011 року відповідачем повернуто один примірник Акту звірки взаєморозрахунків з визнанням боргу за поставлений товар на суму 18 537, 38 грн. Проте відповідні розрахунки відповідачем здійснені не були.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідачем в судовому засіданні надано платіжне доручення № 385 від 23.06.2011 р. про здіснення оплати заборгованості в розмірі 2 000,00 грн., що свідчить про визнання вимог позивача.
Як наголошується в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення частини основного боргу в сумі 2 000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 16 537,38 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задовольненню.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок бездіяльності відповідача, витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527 ЦК України, ст.193 ГК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 18" (код ЄДРПОУ 13341760, вул. Червоноармійська, 48 а, м. Вінниця, 21001, п/р 26006597 в ВАТ ВОД "Райффайзен Банк Аваль" у м. Вінниці, МФО 302247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Техногаз" (код ЄДРПОУ 24901185, вул. Космонавтів, 39, м. Вінниця, 21021, р/р 26009101318713 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) 16 537,38 грн. основного боргу, 185,37 грн. витрат на державне мито, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення 2 000,00 грн. основного боргу.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Бенівський В.І.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 24 червня 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Космонавтів, 39, м. Вінниця, 21021)
3 - відповідачу (вул. Червоноармійська, 48 а, м. Вінниця, 21001)