"23" червня 2011 р. Справа № 13/163-10-4911
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Західенерго"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р.
у справі
господарського суду№ 13/163-10-4911
Одеської області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Західенерго"
до1) державного підприємства "Одеська залізниця"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача 1-
відповідача 2-стягнення 7469,81грн.
ОСОБА_1. дов. № 82-1490 від 29.04.2011
ОСОБА_2. дов. № 30 від 04.01.2011
не з'явився
Розпорядженням №03.08-05/345 від 22.06.2011 змінено склад колегії суддів у справі №13/163-10-4911, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Публічне акціонерне товариство "Західенерго" направило Вищому господарському суду України заяву про зміну назви позивача у зв'язку із внесенням змін у Статут, за таких обставин заява підлягає задоволенню.
У листопаді 2010 року ВАТ "Західенерго" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" та Центральної збагачувальної фабрики "Росія" ТОВ "Донбасвуглепереробка" ( з урахуванням збільшення позовних вимог) про стягнення 7469,81 грн. вартості недостачі 10,8 тонни кам'яного вугілля, що перевозився за залізничною накладною № 52487397 у двох напіввагонах № 60596822, № 60654084 та судові витрати.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.01.2011 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з державного підприємства Одеська залізниця" 2996,59 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка" 2996,59 грн. на користь ВАТ "Західенерго" і пропорційно судові витрати.В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) за апеляційною скаргою державного підприємства "Одеська залізниця" рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2011 змінено: у позові до Одеської залізниці відмовлено, в решті судове рішення залишено без змін.
Судові рішення вмотивовані тим, що недостача вугілля у вагонах виникла внаслідок технічної несправності напіввагонів, а тому відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника - за подачу під завантаження вантажу несправних вагонів, так і на вантажовідправника - за відсутність відмови від використання непридатних вагонів - у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі вантажу з кожного з урахуванням природної втрати та похибки визначення маси вантажу 2%. Разом з тим, вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу посередника, з огляду на що стягнення вартості недостачі з перевізника неможливе, оскільки відповідно до ст.ст. 114,115 Статуту залізниць перевізник несе обмежену відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ВАТ "Західенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами матеріального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 скасувати, а Рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2011 залишити в силі.
В касаційній скарзі ВАТ "Західенерго" посилається на невірне застосування судами ст.115 Статуту залізниць України, вважає, що судами не досліджено належним чином надані документи про вартість вугілля, наполягає, що дійсну ціну вантажу може визначити лише власник вугілля, яким є ДП "Вугілля України", у якого позивач купував вугілля і якому сплачував кошти.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 25.08.2010р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ "Донбасвугнепереробка" на адресу ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС" - одержувача відправлений вантаж концентрат вугільний вологий, в т.ч. у піввагонах №60596822, № 60654084 в кількості 69000 кг в кожному, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52487397. Вантаж завантажений у піввагони засобами відправника ТОВ "Донбасвуглепереробка" навалом.
Під час перевезення вагону №60596822 на станції Чаплине Придніпровської залізниці складені акти загальної форми № 6839 та 6851 від 27-28.08.2010р., згідно з якими при прибутті потягу, його огляду з оглядової вишки та зважуванні вантажу виявлено різницю маси вантажу, а також виявлено, що на поверхні вантажу наявні поглиблення, наявні сліди просипання вантажу. На станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт від 28.08.2010 №АА 038314/413 на недостачу 1900 кг вугілля у вагоні №60596822.
Під час перевезення вагону №60654084 на станції Чаплине Придніпровської залізниці складені акти загальної форми № 6839 та 6852 від 27-28.08.2010р., згідно з якими при прибутті потягу, його огляду з оглядової вишки та зважуванні вантажу виявлено різницю маси вантажу, а також виявлено, що на поверхні вантажу наявні поглиблення, наявні сліди просипання вантажу. На станції Чаплине Придніпровської залізниці складено комерційний акт від 28.08.2010 № АА 038315/414 на недостачу 5200 кг вугілля у вагоні №60654084.
При надходженні вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці перевірено фактичну наявність вантажу у вагонах, встановлено недостачу вантажу у вагоні № 60596822 в кількості 3450 кг, про що складено комерційний акт № БО 646516/41 від 30.08.2010 станції Ладижин, у вагоні №60654084 встановлено недостачу 7350 кг, про що складено комерційний акт №БО 646515 від 30.08.2010 станції Ладижин, і вантаж виданий одержувачу.
Одночасно на станції Ладижин Одеської залізниці складені акти від 30.08.2010 про технічний стан вагону № 60596822, згідно з яким встановлено, що наявний зазор між кришкою люка і поперечною балкою довжиною 200 мм, шириною 30 мм, раніше закладений ганчір'ям, та акт про технічний стан вагону № 60654084, згідно з яким встановлено, що наявний зазор між кришкою люка і поперечною балкою довжиною 200 мм, шириною 30 мм, раніше закладений ганчір'ям. До завантаження вантажовідправник побачити зазори міг, вагон не підготовлений під перевезення даного вантажу.
Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу.
З таким розрахунком підставно не погодились суди попередніх інстанцій, які виходили з п.27 Правил видачі вантажів, яким визначено норму природної втрати та похибку визначення маси вантажу, який відправлено у вологому стані, в розмірі 2% від маси нетто.
При цьому відповідно до статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення, оскільки недостача в межах граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати не пов'язана із просипанням вантажу.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили із ст.308 Господарського кодексу, яка кореспондується з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, згідно з якими вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.
При цьому, в силу вимог ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, непридатний для перевезення вантажу у комерційному відношенні, відправник повинен відмовитись від його використання та завантаження.
З огляду на встановлені обставини справи, судами встановлено, що недостача вантажу у вагонах виникла внаслідок їх несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу судами покладено у рівних частинах як на перевізника - за подачу під завантаження вантажу несправних вагонів, так і на вантажовідправника - за використання для навантаження непридатних вагонів.
Позивачем вартість недостачі визначена, виходячи із вартості товару 621,18 грн. за 1 тону, яка встановлена у Специфікації №08/10-Л від 30.07.2010р. до договору поставки №02-10/2 ЕНП від 01.03.2010р. між ДП "Вугілля України" (постачальник) і ВАТ "Західенерго" (покупець), а маса відповідальної недостачі вантажу визначена позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу.
Між тим, такий розрахунок визнаний судами неправомірним, з огляду на те, що концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, про що свідчить залізнична накладна, а також надані позивачу знижки по вологості, а в силу вимог п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної у перевізних документах щодо вантажів, рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.
Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу із врахування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу визначена судами в сумі 5993,18 грн., виходячи із вартості 621,18 грн. за 1 тону та приплат по вологості та по зольності.
Окрім того, вимогами ст. 115 Статуту залізниць встановлено, що для покладання відповідальності на перевізника вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу постачальника, який не є вантажовідправником, ані позивач, ані вантажовідправник документів про вартість відвантаженого вугілля не надали.
В касаційній скарзі ВАТ "Західенерго" як вантажоодержувач посилається на неможливість надати суду рахунок вантажовідправника про вартість відвантаженого вугілля, оскільки вантажовідправник є лише переробником товару і не є його власником.
Проте, згідно ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 314 Господарського кодексу України, статті 114 Статуту залізниць перевізник несе обмежену матеріальну відповідальність за незбереження вантажу в межах, встановлених Статутом. Вимогами ст. 115 Статуту залізниць встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, оскільки саме вантажовідправник укладає із залізницею договір перевезення конкретного вантажу ( залізничну накладну), по якій залізниця несе відповідальність у разі втрати, недостачі або пошкодження вантажу.
Згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу вантажовідправника, специфікації на вантаж вантажовідправника, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної тощо.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд.
Судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано приписи статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту, згідно з якими за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
Згідно ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При вирішенні справи по суті поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що залізницею на станції Чаплине Придніпровської залізниці було встановлено просипання вугілля через зазори у напіввагонах та недостачу вантажу: у вагоні №60596822 недостача 1900 кг, а у вагоні № №60654084 недостача 5200 кг, а за час подальшого перевезення недостача збільшилась і на станції призначення Ладижине Одеської залізниці становила у вагоні №60596822 недостача 3450 кг, а у вагоні № №60654084 недостача 7350 кг.
При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, які заходи приймала залізниця після виявлення просипання вантажу на станції Чаплине для усунення подальшого просипання вугілля з напіввагонів, і чи були ці заходи достатніми.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ВАТ "Західенерго", оскільки судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, прийняті рішення і постанова є передчасними, винесеними по неповно встановленим обставинам справи з частково невірним застосуванням норм матеріального права, що дає підстави для їх скасування та направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Західенерго" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2011р. у справі №13/163-10-4911 та Рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2011 скасувати.
Справу № 13/163-10-4911 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Змінити назву позивача у справі з Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на Публічне акціонерне товариство "Західенерго".
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська