01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.06.2011 № 20/372
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік”
на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011
у справі № 20/372 (суддя Палій В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік”
до 1.Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав”
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз”
про визнання недійсним договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008,
застосування наслідків недійсності провочинів
за участю представників сторін:
від позивача Куницький Ю.М. - директор
від відповідача-1 ОСОБА_1 - дов. від 14.03.2011
від відповідача-2 ОСОБА_2 - дов. № РШ-2КН від 11.01.2011
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік” (надалі - позивач, апелянт) у листопаді 2010 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз” (надалі - відповідач-2), у відповідності до якого просить:
- визнати недійсним договір №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, укладений між Об'єднанням підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз”;
- застосувати до відносин сторін по договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 наслідки недійсності правочинів, передбачені ст.216 ЦК України, та зобов'язати Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз” винагороду, що була сплачена останнім на користь відповідача-1;
- прийняти окрему ухвалу, якою зобов'язати Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” усунути у своїй діяльності порушення чинного законодавства України в частині укладення договорів про надання дозволів на використання об'єктів суміжних прав з умовами виплати винагороди у твердій сумі та без надання користувачами звітної інформації про використання об'єктів суміжних прав та не допускати їх на майбутнє.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 у справі № 20/372 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому - задоволенню не підлягають. Місцевий суд виходив з того, що:
- відповідно до спірного договору №Київ/03/12/08, укладеного між відповідачами, сторонами погоджено всі істотні умови даного договору. При цьому судом враховано, що п.4 розділу ІІ додатку до Постанови КМУ № 71, у якому визначено умови, які мають бути погоджені сторонами у договорі про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, набув чинності у даній редакції лише з 02.04.2009, тобто, після того, як сторонами було укладено спірний договір від 01.12.2008. Відповідно, відсутність у договорі певних умов, які визначені у вказаній редакції постанови, не є підставою вважати такий договір неукладеним, як на цьому наголошує позивач;
- позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008. Однак, умови щодо як фіксованої суми винагороди, так і погодження щодо розподілу винагороди відповідно до звітів мережевих українських радіостанцій, містяться не безпосередньо в самому договорі, а в додатках до нього. При цьому, згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини;
- оскільки судом при вирішенні спору не виявлено порушень законності або недоліків у діяльності відповідача-1, підстави для винесення окремої ухвали - відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 22/02/11 від 22.02.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 у справі № 20/372 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що стало наслідком неправильної оцінки судом фактичних обставин справи та, у подальшому, призвело до невірного застосування норм матеріального права. Апелянт стверджує, що сторонами при укладанні оспорюваного договору не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а також, погоджено ряд умов із порушенням чинного законодавства України, що тягне їх недійсність згідно із ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу від 17.05.2011, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу від 31.05.2011, у відповідності до якого він доводи апелянта підтримує та просить апеляційну скаргу позивача задовольнити в повному обсязі.
Представник апелянта (позивача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувались перерви: з 17.05.2011 - до 31.05.2011 та 31.05.2011 - до 16.06.2011.
16.05.2011 представником відповідача-2 через канцелярію суду було подано клопотання про зупинення на підставі ч.1 ст.79 ГПК України провадження у справі № 20/372 до вирішення адміністративної справи № 2а-4293/09/2670.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2011 по справі № 2а-4293/09/2670 рішення Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України № 7/2009-УО від 02.04.2009 (на підставі якого відповідачу-1 було видано Свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 5/УО від 02.04.2009 та включено до Реєстру уповноважених організацій колективного управління) визнано протиправним та скасовано, а відтак, - результат розгляду даної адміністративної справи в подальшому може вплинути на статус відповідача-1 (як уповноваженої організації колективного управління) та може свідчити про відсутність його повноважень на укладення оспорюваного в рамках справи № 20/372 договору.
У відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Вказане клопотання судовою колегією відхилено з огляду те, що:
- відповідачем-2 не наведено достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи № 20/372 до остаточного вирішення адміністративної справи № 2а-4293/09/2670;
- крім того, остаточний результат зазначеної адміністративної справи ніяким чином не може вплинути на статус відповідача-1 як уповноваженої організації колективного управління станом на момент укладення оспорюваного договору, а також на наявність чи відсутність у позивача зацікавленості у вирішенні питання, що становить предмет спору по справі № 20/372 щодо визнання недійсним договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, укладеного між відповідачами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ “Чесна музика” (як правовласником) та ТОВ “Автор Мюзік” (як ліцензіатом) було укладено договір № 01/06/08 від 01.06.2008 (т.2, а.с.4), відповідно до умов якого правовласник, будучи суб'єктом виключних авторських і суміжних прав на твори з каталогу правовласника, надає ліцензіату на строк до 31.12.2010 права на використання в межах території України творів з каталогу правовласника, а саме - виключні майнові права на використання творів визначеними у цьому договорі способами, зокрема, шляхом:
- публічного виконання;
- публічного показу;
- публічного сповіщення (в ефір, по кабелю, в тому числі, шляхом ретрансляції);
- відтворення та розповсюдження творів в частині, в якій це необхідно ліцензіату для вищевказаних способів використання творів (п. 2.1 договору).
Згідно з п.2.2 названого договору правовласник надав ліцензіату на строк дії договору виключне право дозволяти (видавати ліцензії), перешкоджати та/або забороняти іншим особам використання творів на території України, вказаними у п.2.1 цього договору.
“Каталог правовласника” - це твори, виключними авторськими та суміжними правами на використання яких на території України володіє правовласник, і перелік яких зазначається сторонами в додатках до договору (ст.1 договору).
У додатку 1 до договору № 01/06/08 від 01.06.2008 (т.1, а.с.141-154) сторонами договору визначено каталог із назвами творів та/або фонограм, виконавці, автори слів/ музики, альбоми.
Таким чином, позивач на підставі названого договору набув виключні майнові права на використання в межах України творів, які визначені у каталозі ТОВ “Чесна музика”, як правовласника.
В свою чергу, 01.11.2008 між ТОВ “Автор Мюзік” (як ліцензіаром) та ТОВ “Ройал Шуз” (як ліцензіатом) було укладено договір № 01/11/08 (т.1, а.с.15), відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату майнове право (невиключну ліцензію) та приймає винагороду/виплату (роялті) від ліцензіата за публічне виконання об'єктів суміжних прав на території закладів ліцензіата, перелік яких наведено в додатку 2 до даного договору, а ліцензіат зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) ліцензіару відповідно до положень даного договору.
У відповідності до розділу 1 названого договору у даному договорі:
- під терміном “каталог ліцензіара” розуміється перелік об'єктів суміжних прав, майнові права на які належать ліцензіару на території України на підставі договорів з суб'єктами суміжних прав, щодо яких ліцензіар уклав з ліцензіатом даний договір;
- під терміном “об'єкти суміжних прав” розуміються зафіксовані в фонограмах виконання, фонограми, відеограми та їх примірники, що опубліковані, як з комерційною метою так і без комерційної мети, і входять в даний момент або протягом строку дії даного договору ввійдуть до каталогу ліцензіара.
Згідно з п.2.4 названого договору сторони встановили наступну суму винагороди/виплати (роялті), яка сплачується ліцензіатом і приймається ліцензіаром за публічне виконання об'єктів суміжних прав з каталогу ліцензіара: 15 015,00 грн. (без ПДВ) за один календарний місяць.
Визначена сторонами в п.2.4 даного договору сума винагороди не залежить від тривалості та кількості використання об'єктів суміжних прав (п.2.4.1 договору).
Ліцензіат має право здійснювати виплату роялті за надання йому зазначених у даному договорі прав безпосередньо ліцензіару в розмірі, визначеному п. 2.5 даного договору, або уповноваженій організації колективного управління майновими правами виконавців та виробників фонограм у порядку, визначеному чинним законодавством України та у розмірі 1% від доходів, отриманих в результаті публічного виконання фонограм і зафіксованих у них виконань (п.2.4.2 договору).
Відповідно до п.2.5 договору ліцензіат зобов'язується сплачувати винагороду/ виплату (роялті) на банківський рахунок ліцензіара.
У додатку № 2 від 01.11.2008 до договору № 01/11/08 від 01.11.2008 (т.1, а.с.20) сторони визначили перелік закладів ліцензіата.
З матеріалів справи також вбачається, що 30.06.2010 сторонами договору № 01/11/08 від 01.11.2008 (ТОВ «Автор Мюзік» та ТОВ «Роял Шуз») було укладено угоду про розірвання 30.06.2010 договору №01/11/08 від 01.11.2008 (копія - т.1, а.с.22).
Сторонами не заперечується той факт, що відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України про визнання організації колективного управління уповноваженою організацією № 5/УО від 02.04.2009, Об'єднання підприємств “Українська ліга музичних прав” було визначено організацією, яка уповноважена здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань, шляхом їх:
- публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою;
- публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. № 71 “Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати”, та контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм і зафіксованих у них виконань.
Як вбачається з матеріалів справи, між Об'єднанням підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” (відповідачем-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз” (відповідачем-2) укладено договір №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 (копія - т.1, а.с.51), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) цим договором відповідач-1 видає відповідачу-2 дозвіл на публічне виконання фонограм та зафіксованих в них виконань в закладах, зазначених у додатках до цього договору.
Відповідно до п.1.2 названого договору відповідач-2 зобов'язується сплачувати відповідачу-1 узгоджену в додатках до цього договору винагороду за публічне виконання фонограм.
Згідно з п.2.1.1 даного договору відповідач-1 зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від відповідачв-2.
Відповідач-1 зобов'язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання фонограм в закладах (вказаних у додатках до цього договору), що належать відповідачу-2. Дією цього пункту також регулюються випадки виникнення претензій третіх осіб щодо такого публічного виконання, за умови виконання відповідачем-2 умов цього договору (п.2.1.2 договору).
Відповідно до п.2.2.5 договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 відповідач-2 зобов'язується надавати відповідачу-1 інформацію щодо фонограм, які публічно виконувались у закладах, вказаних у додатках до цього договору, протягом календарного кварталу. Така інформація надається відповідачу-1 одним із способів: письмово або в електронному вигляді.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один рік і так далі (п.3.1 договору).
Відповідачами також підписувались додатки до договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, в яких погоджувався перелік магазинів роздрібної мережі відповідача-2, в яких здійснюється публічне виконання фонограм (додатки - т.1, а.с.25,27,30,32) та розмір щомісячної винагороди, який обчислюється виходячи з офіційної ставки 300,00 грн. за кожен торгівельний заклад відповідача-2 зазначений у відповідних додатках до договору (додатки - т.1, а.с.26,29,31,35).
Так, у відповідності до додатку № 7 від 01.01.2010 (т.1, а.с.32) відповідачами погоджено перелік магазинів мережі “Монарх” та “Брукс”, в яких відповідач-2 здійснює публічне виконання фонограм.
Відповідно до додатку № 8 від 01.01.2010 (т.1, а.с.35) відповідачами погоджено, що:
- на період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року розмір щомісячної винагороди становить 9 660,00 грн.;
- загальна сума щомісячної винагороди з 01 липня 2010 року становить 17 100,00 грн.;
- зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем-2 на розрахунковий рахунок відповідача-1 відповідно до умов договору;
- сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто, загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року, і т.д.);
- враховуючи, що відповідач-2 використовує у своїй комерційній діяльності фонограми музичних творів, що є популярними на сьогоднішній день і які постійно сповіщуються в ефірі всеукраїнських мережевих радіостанцій, а відповідач-2 не має економічної можливості залучати своїх співробітників дл складання відповідного звіту відповідачу-1, відповідач-1 буде розподіляти отриману від відповідача-2 винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал). При цьому буде вважатися, що відповідач-2 виконав свої зобов'язання згідно з п. 2.2.5 даного договору і не зобов'язаний надавати відповідачу-1 відповідний звіт.
Сторонами справи не заперечується, що договір № 01/11/2008 від 01.11.2008 у встановленому порядку не розірваний, пролонгований у відповідності до п.3.1 договору та на даний час є чинним.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачами, відповідач-2 протягом строку дії договору № 01/11/2008 від 01.11.2008, укладеного із позивачем, здійснював виконання об'єктів суміжних прав, які належать позивачу згідно каталогу останнього, на території власних закладів. При цьому, виплату винагороди за публічне виконання об'єктів суміжних прав, майнові права на які одержано згідно договору з позивачем, відповідач-2 здійснював через відповідача-1, як уповноважену організацію колективного управління майновими правами виконавців та виробників фонограм, на підставі укладеного з ним договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008.
У листопаді 2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» звернулося з даним позовом до Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз” про визнання недійсним укладеного відповідачами договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008.
Позивач стверджує, що при укладанні відповідачами названого договору від 01.12.2008 ними було порушено положення Закону України “Про авторське право і суміжні права” (надалі - Закон) та Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” (надалі - Постанова № 71).
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що у відповідача-1 відсутні повноважень для надання відповідачу-2 дозволу на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, як це зазначено у п. 1.1 договору. Крім того, положення договору, в яких сторонами визначено порядок нарахування та розмір винагороди (роялті) за публічне виконання фонограм, порядок звітності та розподілу отриманої винагороди, суперечать вимогам Закону та Постанови № 71; при укладенні договору сторонами не було погоджено всі істотні умови такого правочину, а саме - відсутня умова щодо відповідальності за несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей, необхідних для збирання і розподілу винагороди (роялті), умова щодо відповідальності за неправильне нарахування належної до виплати суми винагороди (роялті).
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.
Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
Судовою колегією не приймаються до уваги доводи позивача про те, що відповідачами (всупереч вимог п.4 розділу ІІ додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003 “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань”) не досягнуто у договорі №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 згоди щодо таких істотних умов договору, як відповідальність за несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей, необхідних для збирання і розподілу винагороди (роялті); відповідальність за неправильне нарахування належної до виплати суми винагороди (роялті).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, п.4 розділу ІІ додатку до Постанови № 71 у редакції, на яку посилається позивач, був викладений 02.04.2009, тобто, після того, як відповідачі уклали договір №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, оскільки станом на час укладення між відповідачами спірного договору була чинною Постанова № 71 у редакції від 08.06.2005.
Згідно з п.4 ч. ІІ Додатку до Постанови №71 (в редакції від 08.06.2005, чинній станом на час укладення спірного договору) передбачено, що суми винагороди розподіляються уповноваженими організаціями між відповідними організаціями колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав, які перебувають на обліку в МОН, на підставі укладених договорів.
Винагорода розподіляється між суб'єктами суміжних прав у такому співвідношенні: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм і (або) виробникам відеограм - 50 відсотків загальної суми винагороди.
У разі комерційного використання відеограм, у яких зафіксовано фонограми, винагорода розподіляється між їх виробниками за договором, укладеним між ними або між організаціями колективного управління їх майновими правами, або між кожним із них та відповідною організацією колективного управління.
Відповідно до п.2 ч.ІІ Додатку до Постанови № 71, юридичні і фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм, самостійно нараховують суми винагороди відповідно до розділу I цього додатка і перераховують її визначеним МОН уповноваженим організаціям колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав (далі - уповноважені організації), що створені суб'єктами суміжних прав і не є державними організаціями. Крім того, зазначені юридичні і фізичні особи на підставі договорів про виплату винагороди надають уповноваженим організаціям у письмовій формі в установлені договором терміни відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди, зокрема щодо найменування використаних фонограм і (або) відеограм та зафіксованих у них виконань, їх виробників та виконавців, тривалості кожного використання зазначених об'єктів суміжних прав, розміру одержаних доходів від діяльності, пов'язаної з використанням цих об'єктів, або розміру витрат на здійснення їх використання тощо.
У розділі І додатку до Постанови № 71 встановлено розмір винагороди за публічне виконання опублікованих з комерційною метою фонограм та їх примірників, публічну демонстрацію опублікованих з комерційною метою відеограм та їх примірників у місцях з платним і безоплатним входом, а саме - 1 відсоток доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об'єктів суміжних прав, або 2,5 відсотка загальної суми витрат на зазначений вид використання об'єктів суміжних прав у разі відсутності таких доходів.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Як вбачається із спірного договору №Київ/03/12/08, сторонами погоджено всі істотні умови даного договору у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент його укладення. При цьому, враховуючи те, що п.4 розділу ІІ додатку до Постанови №71 (у якому визначено умови, які мають бути погоджені сторонами у договорі про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань) набув чинності у новій редакції лише з 02.04.2009 (тобто, після укладення відповідачами спірного договору від 01.12.2008), відповідно, відсутність у договорі певних умов, які визначені у вказаній редакції Постанови №71, не можуть бути підставою вважати такий договір неукладеним.
Судовою колегією також враховується, що відповідно до ч.3 ст.180 ГК України, обов'язковими істотними умовами господарського договору є його предмет, ціна та строк дії.
Як вбачається з аналізу змісту спірного договору, його предмет визначено у п.1.1, ціна - у пунктах 1.2, 2.2.1 спірного договору та у додатку №8 до цього договору, а строк дії - у п.3.1 спірного договору. Тобто, умовами спірного договору відповідачами узгоджено усі обов'язкові відповідно до законодавства істотні умови господарського договору, з огляду на що тведження позивача про те, що спірний договір не містить у собі усіх істотних умов, не відповідає дійсності.
Доводи позивача про те, що у відповідача-1 відсутні повноваження для надання відповідачу-2 дозволу на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, встановлення умов використання, як це передбачено у п.1 оспорюваного договору, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, проаналізувавши п.1.1 договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, судова колегія дійшла висновку, що у вказаному пункті договору сторонами визначено спосіб комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм та зафіксованих у них виконань - публічне виконання, проте, умови такого використання даний пункт договору не містить.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Серед виключних прав виконавців, виробників фонограм, відеограм, які передбачені нормами Закону, відсутнє виключне право надавати дозвіл або забороняти іншим особам публічне виконання об'єктів суміжних прав.
Відповідно, такий спосіб використання фонограм може здійснюватись як зі згоди виробників фонограм (шляхом укладення ліцензійного договору на використання об'єктів суміжних прав), так і без згоди останніх, шляхом укладення договору про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм з організацією колективного управління та здійснення на його підставі виплати винагороди за використання об'єктів суміжних прав суб'єктам суміжних прав через організацію колективного управління.
Збирання винагороди (роялті) за використання фонограм (відеограм) Законом покладено на уповноважені організації колективного управління, а єдиною можливою формою оформлення правовідносин користувачів з уповноваженою організацією колективного управління щодо сплати цієї винагороди (роялті) згідно чинного законодавства є договір, укладення якого є ознакою правомірності здійснення користувачем використання об'єктів суміжних прав публічним способом.
Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначений сторонами спірного договору порядок нарахування, розмір винагороди (роялті) за публічне виконання фонограм та порядок звітності, не суперечать вимогам Закону та Постанови № 71, оскільки жодна норма чинного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав не містить у собі заборони визначати у фіксованій сумі ціну договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав способом публічного виконання.
Натомість, частиною 2 ст.33 Закону України „Про авторське право і суміжні права” передбачено, що авторська винагорода може бути визначена у договорі або у вигляді відсотків від доходу або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином.
Як вбачається із умов договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 та додатків до нього, відповідачами погоджено фіксовану суму винагороди (яка змінювалась у додатках до договору), з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та позивачем не спростована в суді апеляційній інстанції, жоден наявний у справі доказ не вказує на те, що встановлена у спірному договорі ціна є меншою за визначену законодавством та погіршує тим самим становище суб'єктів майнових авторських прав.
Відповідно до положень ч.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути пред'явлена тільки однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою, тобто, особами, права яких порушені у зв'язку з укладенням даного правочину.
Враховуючи викладене, з огляду на положення п.2.5 договору № 01/11/2008 від 01.11.2008, укладеного між позивачем та відповідачем-2, судова колегія дійшла висновку, що позивачем ані суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не підтверджено належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, що спірний договір №Київ/03/12/08 від 01.12.2008, укладений між відповідачами, якимось чином порушує права позивача.
За таких обставин позовні вимоги позивача до відповідачів про визнання недійсним договору №Київ/03/12/08 від 01.12.2008 задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання договору недійсним, відповідно, відсутні підстави для застосування до відносин відповідачів наслідків недійсності правочину, які передбачені ст.216 ЦК України.
Апелянт також просив суд винести окрему ухвалу, якою зобов'язати Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” усунути порушення у своїй діяльності чинного законодавства України, в частині укладення договорів про надання дозволів на використання об'єктів суміжних прав з умовами виплати винагороди у твердій сумі та без надання користувачами звітної інформації про використання об'єктів суміжних прав та не допускати їх на майбутнє.
Відповідно до ст.90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Оскільки судом при вирішенні спору не виявлено порушень законності або недоліків у діяльності відповідача-1, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстави для винесення окремої ухвали по справі відсутні.
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не наведено суду апеляційної інстанції достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували по суті висновки місцевого господарського суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення про відмову в позові.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 у справі № 20/372.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 у справі № 20/372 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автор Мюзік” до Об'єднання підприємств “Українська Ліга Музичних Прав” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал Шуз” - без змін.
2. Матеріали справи № 20/372 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді