14.06.2011 року Справа № 5005/3906/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі: Алєксєєву О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 24.01.11, ;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юність” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 року у справі № 5005/3906/2011
за позовом: приватної виробничої фірми “Агроцентр”, м. Дніпропетровськ
до: товариства з обмеженою відповідальністю “Юність”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 19 018,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 року у справі № 5005/3906/2011 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Юність” на користь приватної виробничої фірми “Агроцентр” 1 068 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 393 грн. 96 коп. - 3% річних, 2 034 грн. 84 коп. пені, 190 грн. 18 коп. - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.
В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 521 грн. 40 коп. провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст. 525, 526,530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, умов договору № ПР-40449 від 01.07.2009 року, наявністю на час звернення позивача з позовом заборгованості за отриманий товар в розмірі 15 521 грн. 40 коп., правом позивача на стягнення пені у передбаченому умовами договору розмірі та за погоджений сторонами період, положеннями ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області порушено вимоги ст. 232 ГК України та ст. 549 ЦК України, відповідно до яких нарахування пені можливе лише за шість місяців від дня порушення зобов'язання.
Просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 034 грн. 84 коп. та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача пеню в розмірі 1 199 грн. 55 коп.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає на законність, обґрунтованість судового рішення та просить залишити його без змін.
У судове засідання представник скаржника не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2009 року між приватною виробничою фірмою “Агроцентр” (далі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Юність” (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПР-40449 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товар в термін, визначений цим договором, згідно замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною цього договору (далі - замовлення товару), а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в додатку №4 до договору, який також є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1.договору) .
Постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно замовлення покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок (п. 3.1. договору).
Загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1. договору).
Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових засобів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку №4 до даного договору (п. 7.2. договору) -протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору постачальник своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в замовленій кількості на загальну суму 22 069 грн. 55 коп., який був прийнятий покупцем, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 26-34).
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті виконав частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15 521 грн. 40 коп., що і стало причиною спору.
Оскільки в ході розгляду справи відповідач суму боргу погасив, надав суду докази оплати ним 15 521 грн. 40 коп. (платіжне доручення від 12.04.2011року №918, а.с. 54), відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України суд обґрунтовано припинив провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Оскільки відповідач порушив строк оплати, відповідно до положень ст.ст.625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення вказаних сум, то господарським судом розрахунок позивача перевірено за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи “Законодавство”, він є правильним, спору щодо їх розміру сторони не мають.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором
Відповідно до п. 8.9. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.
Оскільки договором сторони визначили інший, ніж 6 місяців, період, за який можливо стягнути пеню, то висновок господарського суду про задоволення вимог позивача в повному обсязі з посиланням на вищезгадані норми матеріального права є законним та обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем апеляційна скарга не доведена.
Підстав для її задоволення та скасування чи зміни рішення господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011 року у справі № 5005/3906/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 16.06.2011 року.