29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" червня 2011 р.Справа № 16/2/1098-10
За позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області
до 1. Приватного підприємства „Рекреаційний центр „Над ставом”, м. Хмельницький
2.Відкритого акціонерного товариства „Проскурів”, с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області
3. Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. приміщення човнової станції розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. І.Богуна, 2А, загальною площею 411,4кв.м., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Проскурів” та Приватним підприємством „Рекреаційний центр „Над ставом”
Суддя В. В. Магера
Представники сторін:
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача-1: ОСОБА_1 -представник за довіреністю №18/02 від 14.06.2011 р.;
від відповідача-2: - ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 65/02 від 24.04.2011 р.;
від відповідача-3: не з'явився;
від прокуратури: Павлишен В.І. -прокурор відділу прокуратури області;
В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся в суд з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2010 р., про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009р., укладеного між ВАТ „Проскурів” та ПП „Рекреаційний центр „Над ставом”, предметом якого є приміщення човнової станції загальною площею 411,4кв.м., яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. І.Богуна, 2А.
Позивачі-1, -2 повноважних представників в судове засідання не направили, поважні причини неявки не повідомив, заяв та письмових клопотань та заяв від останніх до суду не надходило.
Представник позивача-2 в судовому засіданні 01.06.2011 р. позовні вимоги підтримав.
Відповідача-1 у відзиві на позов, його повноважний представник в засіданні суду зазначають, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. зміст спірного правочину не суперечив вимогам цивільного законодавства, особи, що вчиняли правочин були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.
Відповідач-1 посилається, що згідно додатку №1 до п.2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, одним із правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Тому, вважає посилання позивача на порядок набуття права власності на лише новостворене нерухоме майно, необґрунтованим, оскільки законодавство не обмежує лише цей шлях набуття права власності.
За таких обставин, просить відмовити в позові.
Представник відповідача-2 в засідання суду прибув та подав письмовий відзив на позов, в якому повідомив суду наступне: відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент чинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу. Зі слів відповідача-2, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. сторонами були дотриманні усі вимоги ст.203 ЦК України.
Зокрема, на момент укладення договору рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007р. яким було визнано право власності за ВАТ "Проскурів" набуло законної сили та не було скасовано у встановленому порядку. Крім того, вказане приміщення було зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, як стверджує відповідач-2, на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. зміст спірного правочину не суперечив вимогам цивільного законодавства, особи, що вчиняли правочин були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.
По-друге, відповідно до додатку №1 до п.2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, одним із правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Таким чином, на думку відповідача-2, посилання позивача на порядок набуття права власності на лише новостворене нерухоме майно, не є обґрунтованим, оскільки законодавство не обмежує лише цей шлях набуття права власності. В свою чергу, за твердженням відповідача-2, ВАТ "Проскурів", на момент вчинення правочину, набуло права власності на спірне приміщення у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, зі слів відповідача-2, під час укладення договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. укладеного між ВАТ "Проскурів" та ПП "Рекреаційний центр "Над ставом", предметом якого являлось приміщення човнової станції, розташоване по вул. І.Богуна, 2А у м. Хмельницькому, було дотримано усі норми чинного законодавства, у зв'язку з цим підстави, для визнання правочину недійсним, передбачені ст.215 Цивільного кодексу України, відсутні.
Частиною 2 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачена необхідність правильного визначення моменту вчинення правочину, під час розгляду такого роду спорів.
Тому, на думку відповідача-2, при розгляді даної справи в першу чергу необхідно з'ясувати наявність правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності на момент вчинення правочину та чи був об'єкт нерухомості зареєстрований в БТІ за продавцем на момент вчинення правочину. Разом з тим, як стверджує відповідач-2, дані обставини були встановленні приватним нотаріусом, під час посвідчення договору купівлі-продажу.
На думку відповідача-2, під час подачі позовної заяви до господарського суду позивачем не було враховано правові наслідки недійсності правочину. Частина 1 ст.216 ЦК України містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.
За змістом ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), то власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом не з їхньої волі.
На підставі викладених у письмовому відзиві доводів, відповідач-2 просить суд у задоволені позову заступника прокурора м. Хмельницького відмовити.
Представник відповідача-3 в засідання суду не з'явився, проте у направленому суду письмовому поясненні від 31.05.2011 р. за вих.№4585/01-15 повідомив наступне: згідно даних Хмельницького БТІ рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007р. по справі №11/6884 було визнано за ВАТ „Проскурів” право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв. м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому.
На підставі вказаного рішення та у відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. за №7/5. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, Хмельницьке БТІ 31.01.2008 р. зареєструвало право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому, за ВАТ „Проскурів”.
05.05.2009р. між ВАТ „Проскурів” та ПП „Рекреаційний центр „Над ставом” було укладено договір купівлі-продажу приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за р/н 340.
На підставі заяви від 13.05.2009р. та вказаного договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. Хмельницьким БТІ 18.05.2009р. було зареєстровано право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому за ПП „Рекреаційний центр „Над ставом” за р/н 21967081.
Станом на 05.05.2009р. згідно реєстру прав власності приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому, було зареєстровано за ВАТ „Проскурів”.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
05.10.2007р. рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №11/6884 було задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Проскурів” та визнано за останнім право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 м.кв., що знаходиться по вул.Івана Богуна, 2А в м.Хмельницькому.
На підставі зазначеного рішення, 31.01.2008р. Хмельницьким бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ВАТ „Проскурів” право власності на нерухоме майно - приміщення човнової станції загальною площею 411,4м.кв., м. Хмельницький, вул. Івана Богуна, 2А, що підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17579207 від 31.01.2008р.
05.05.2009 р. між ВАТ „Проскурів” як продавцем та Приватним підприємством „Рекреаційний центр „Над ставом”, надалі - покупець, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно п.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність приміщення човнової станції, загальною площею 411,4 кв.м., що знаходиться в місті Хмельницькому Хмельницької області, по вулиці І.Богуна під номером 2А і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Пунктом 2 даного договору передбачено, що вказане приміщення належить ВАТ „Проскурів” на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007 р.
На підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2009 р. Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 18.05.2009 р. було зареєстровано право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м. за адресою Хмельницька область м. Хмельницький, вул. І.Богуна буд. 2А за ПП „Рекреаційний центр „Над ставом” .
Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2009 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007 р. у справі №11/6884 було скасовано, а справу передано до господарського суду Хмельницької області в іншому складі.
При новому розгляді вказаної справи, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.11.2009 р. по справі №10/11/6884 позов ВАТ „Проскурів” до Хмельницького міського бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлове приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м., що знаходиться по вул. І.Богуна 2А в м. Хмельницькому, залишено без розгляду
Прокурором подано позов до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009р., укладеного між ВАТ „Проскурів” та ПП „Рекреаційний центр „Над ставом”, предметом якого є приміщення човнової станції загальною площею 411,4кв.м., розташованого за адресою: м.Хмельницький, вул.І. Богуна, 2А.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор послався на те, що спірний об'єкт - приміщення човнової станції загальною площею 411,4кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. І.Богуна, 2А, не був прийнятий в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а тому перший відповідач -ВАТ „Проскурів” не набув на нього права власності, а тому договір купівлі-продажу від 05.05.2009р. укладено з порушенням норм цивільного законодавства.
Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.2010р. по справі №2/1098-10, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р., було відмовлено в позові заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Хмельницької міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області за позовом до ПП „Рекреаційний центр „Над ставом”, ВАТ „Проскурів”, Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення човнової станції від 05.05.2009р.
За результатами розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги першого заступника прокурора Хмельницької області, постановою від 31.03.2011р. по справі 2/1098-10 рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.2010р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. скасовано, справу №2/1098-10 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
В постанові від 31.03.2011р. Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді даної справи суду необхідно з'ясувати обставини щодо наявності у відповідача-2 правовстановлюючого документа, який з достовірністю підтверджує право власності на приміщення човнової станції.
До матеріалів справи додано витяг №17579207 від 31.01.2008р. про реєстрацію права власності на приміщення човнової станції за ВАТ „Проскурів”, а договір купівлі-продажу вказаного об'єкта укладено між відповідачами по даній справі 05.05.2009р. Звернуто увагу на те, що суду необхідно з'ясувати, чи був об'єкт нерухомості зареєстрований в БТІ за ВАТ „Проскурів” станом на 05.05.2009р.
В ході вирішення даної справи, Хмельницьке бюро технічної інвентаризації на вимогу суду листом від 31.05.2011 р. за вих.№4585/01-15 надало інформацію про те, що на підставі заяви від 13.05.2009р. та договору купівлі-продажу від 05.05.2009 р. Хмельницьким БТІ 18.05.2009р. було зареєстровано право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому за ПП „Рекреаційний центр „Над ставом” за р/н 21967081.
Тобто, станом на 05.05.2009р. згідно реєстру прав власності приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому, було зареєстровано за ВАТ „Проскурів”.
Будь-яких інших доказів, які б спростовували факт реєстрації права власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому за ВАТ „Проскурів” станом на 05.05.2009р., суду не було подано.
Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх у сукупності, господарським судом враховується наступне:
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3,5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) передбачає, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво, яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Згідно п.6.1 даного Положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.
Судом в даному випадку було з'ясовано, що 18.05.2009р. Хмельницьким БТІ було зареєстровано право власності на приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому за ПП „Рекреаційний центр „Над ставом” за реєстраційним №21967081.
Таким чином, станом на 05.05.2009р. згідно реєстру прав власності приміщення човнової станції загальною площею 411,4 кв.м, що розташована по вул. І.Богуна, 2А в м. Хмельницькому, було зареєстровано за ВАТ „Проскурів”. Будь-яких доказів на спростування зазначеного, суду не подано.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 05.05.2009 р., сторонами було додержано загальних вимог, необхідних для чинності правочину.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, прокурором у даній справі не надано доказів на підтвердження тих обставин, якими він мотивував свої вимоги, не подано доказів скасування факту реєстрації права власності на приміщення човнової станції та не обґрунтовано і не підтверджено доказами підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009 р.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Крім того, відповідно до частин 1,2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Абзацом 3 статті 2 ГПК України передбачено, що прокурор який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як вбачається з позовної заяви заступником прокурора м. Хмельницького подано позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Хмельницької міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області.
Проте, прокурором не обґрунтовано нормами матеріального права та не доведено того, в чому полягає порушення інтересів цих позивачів, які права та законні інтереси позивачів порушені при укладенні відповідачами спірного договору купівлі-продажу приміщення човнової станції від 05.05.2009 р.
Із врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених ст.215 ЦК України підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009р., укладеного між ВАТ „Проскурів” та ПП „Рекреаційний центр „Над ставом”, предметом якого є приміщення човнової станції, розташоване по вул. І.Богуна, 2А у м. Хмельницькому.
За таких обставин, у позові необхідно відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-судових витрат на відповідачів не покладаються згідно ст. ст.. 44, 49 ГПК України у зв'язку із відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
В позові Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області до 1. Приватного підприємства „Рекреаційний центр „Над ставом”, м. Хмельницький; 2. Відкритого акціонерного товариства „Проскурів”, с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області; 3. Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.05.2009р. приміщення човнової станції розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. І.Богуна, 2А, загальною площею 411,4кв.м., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Проскурів” та Приватним підприємством „Рекреаційний центр „Над ставом”, відмовити.
Суддя В.В. Магера
Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р. (19.06.2011р.- неробочий день)
Віддруковано 7 примірників:
1 -до матеріалів справи;
2,3 -позивачам;
4,5,6 -відповідачам;
7 -прокуратурі м. Хмельницького.