73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.06.2011 Справа № 5024/852/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", смт. Приютівка Олександрівського району Кіровоградської області,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", с. Українське Іванівського району Херсонської області,
про стягнення 202023 грн. 44 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ю/к, дов. від 03.01.2011 р.,
від відповідача: на засідання суду не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" (відповідач) 136723 грн. 22 коп. основного боргу, 26584 грн. 33 коп. 30 % річних, 10030 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 13735 грн. 51 коп. пені та 14949 грн. 68 коп. відсотків за користування товарним кредитом, відповідно до умов договору № 09ТК 06/04-1 поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції від 06.04.2010 р. з доповненнями до договору.
Судом прийнято до розгляду заву позивача від 16.06.2011 р. про стягнення з відповідача інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (а.с. 58-60).
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст. 525, 526, 611, 692 ЦК України, договірних зобов'язань.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.
Ухвали суду з рекомендованими повідомленнями направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, яка відповідає місцезнаходженню відповідача згідно з витягом з ЄДРПОУ. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.
Ухвалою господарського суду від 02.06.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснено порядок оскарження судового рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд:
06 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірмою "Агросвіт" (продавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" (покупець) був укладений договір поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції № 06/04-1, згідно з яким продавець зобов'язується здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції покупцю/виробникові такої сільськогосподарської продукції, а саме: насінна, засоби захисту рослин, добрива, які покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до п. 1.2 цього договору на умовах, що вказуються сторонами в доповненнях.
Відповідно до п. 2.4 договору датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на поставку товару.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару, що постачається продавцем вказується сторонами в доповненнях до даного договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна".
Згідно п. 4.1 договору покупець зобов'язується оплатити прийнятий ним товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, в строки, встановлені в доповненнях до цього договору. Сторони за окремим доповненням до цього договору можуть вибрати іншу форму оплати за переданий товар.
Розділом 6 договору передбачено користування товарним кредитом, відсотки та знижка в ціні товару, зокрема, продавець має право, а покупець погоджується з тим, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, указаних в доповненнях до даного договору, продавець додатково нараховує відсотки за користуванням товарним кредитом, без додаткового погодження з покупцем, за період з моменту передання товару до моменту виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару. Додатково нараховані відсотки за користування товарним кредитом покупець зобов'язується сплатити на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури (п. 6.2).
Відповідальність сторін передбачено розділом 11 Договору, зокрема, за порушення строків оплати переданого товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 11.2). Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, продавець може вимагати від покупця, а останній зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 % річних від простроченої суми (п. 11.4).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1).
Пунктом 1.1 доповнення № 1/п до договору від 06.04.2010 р. передбачено, що продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому доповненні, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому доповненні, оплатити та прийняти МАС 24А (насіння кукурудзи) кількістю 34 кг вартістю 16425 грн. 74 коп. Покупець зобов'язується сплатити за отриманий ним товар до 07.04.2010 р. грошові кошти в сумі 16425 грн. 74 коп. (п. 2.1). Товар постачається покупцю після 15.04.2010 р. (п. 3.2). Це доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним доповненням та основним договором (п. 5.1).
В доповненні про поставку товарів на умовах товарного кредиту № 1/тк до договору від 06.04.2010 р. зазначено, що продавець передає, а покупець приймає МАС 24А (насіння кукурудзи) кількістю 76 кг вартістю 42223 грн. 32 коп. (п. 1.1). Покупець зобов'язується сплатити за отриманий товар до 30.08.2010 р. грошові кошти в сумі 21111 грн. 66 коп., а також до 01.10.2010 р. грошові кошти в сумі 21111 грн. 66 коп. (п. 2.1). Товар постачається покупцю після 15.04.2010 р. (п. 3.3). Це доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним доповненням та основним договором (п. 5.1).
Доповненням про поставку товарів на умовах товарного кредиту № 2/тк до договору від 13.04.2010 р. встановлено, що продавець передає, а покупець приймає Агролайт (стимулятор росту) кількістю 45 кг та Вінцит (протруйник) в кількості 120 л загальною вартістю 22780 грн. 80 коп. (п. 1.1). В п. 2.1 доповнення зазначено, що покупець перераховує кошти до 16.04.20110 р. в сумі 10000 грн., що становить 44 % вартості товару; до 30.08.2010 р. в сумі 6390 грн. 40 коп., що становить 28 % вартості товару; до 01.10.2010 р. в сумі 6390 грн. 40 коп., що становить 28 % вартості товару. Товар постачається покупцю після 15.04.2010 р. (п. 3.3). Це доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним доповненням та основним договором (п. 5.1).
Доповненням про поставку товарів на умовах товарного кредиту № 3/тк до договору від 02.06.2010 р. передбачено, що продавець передає, а покупець приймає Спаднам (склеювач ріпака) кількістю 500 л вартістю 104775 грн. (п. 1.1). Покупець зобов'язується сплатити за отриманий товар до 08.06.2010 р. грошові кошти в сумі 23050 грн. 50 коп. та до 30.08.2010 р. грошові кошти в сумі 81724 грн. 50 коп. (п. 2.1). Товар постачається покупцю після 08.06.2010 р. (п. 3.3). Це доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним доповненням та основним договором (п. 5.1).
Відповідно до умов договору поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1 договору, п. 1.1 доповнень), передавши в період з 13.04.2010 р. по 11.06.2010 року товар на загальну суму 186204 грн. 86 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 35-37); довіреностями (а.с. 38-40) та рахунками-фактури (а.с. 51-54). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних, довіреностях та, відповідно, зобов'язаний був розрахуватись в повному обсязі.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, а саме: за доповненням № 1/п від 06.04.2010 р. в повному обсязі в сумі 16425 грн. 74 коп.; за доповненням № 2/тк від 13.04.2010 р. в сумі 10000 грн.; за доповненням № 3/тк від 02.06.2010 р. в сумі 23050 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунком позивача, виписками з розрахункового рахунку (а.с. 3, 41-43).
В доповненні № 4 від 10.12.2010 р. до договору сторони узгодили та продовжили строки кредитування зі ставкою 0,1 % від суми фактичної поставки товару за договором № 09ТК 06/04-1 від 06.04.2010 р., разом з усіма доповненнями, до 15.02.2011 р., а покупець зобов'язувався виконати грошове зобов'язання в строк до 15.02.2011 р. (п. 1.1). Покупець підтвердив суму грошового зобов'язання перед ТОВ НВФ "Агросвіт" за договором № 09ТК 06/04-1 від 06.04.2010 р. в розмірі 136723 грн. 22 коп. (п. 1.2). При невиконанні грошових зобов'язань відповідно до строків встановлених цим доповненням, штрафні та фінансові санкції за договором, нараховуються продавцем згідно строків виконання грошових зобов'язань встановлених у попередніх доповненнях (п. 2.3).
Однак, відповідачем умови п.п. 1.1, 1.2 доповнення № 4 до договору поставки не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за договором № 09/ТК 06/04-1 від 06.04.2010 р. за поставлений товар для виробництва сільськогосподарської продукції в сумі 136723 грн. 22 коп.
На підставі п. 6.2. договору позивачем відповідачеві виставлено рахунок № 20/04 від 20.04.2011 р. на оплату додатково нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом в сумі 14949 грн. 68 коп. (а.с. 44), який надіслано відповідачеві 21.04.2010 р. (а.с. 45).
Позовні вимоги про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" 136723 грн. 22 коп. заборгованості за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції, 26584 грн. 33 коп 30% річних, 10030 грн. 70 коп. втрат від інфляції, 13735 грн. 51 коп. пені та 14949 грн. 68 коп. додатково нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом стали предметом судового розгляду у даній справі.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки товару для виробництва сільськогосподарської продукції з доповненнями складає 136723 грн. 22 коп.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 136723 грн. 22 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доповненням № 4 від 10.12.2010 р. до договору сторони продовжили строки кредитування зі ставкою 0,1 % від суми фактичної поставки товару за договором № 09ТК 06/04-1 від 06.04.2010 р., разом з усіма доповненнями, до 15.02.2011 р. Пунктом 6.2 договору узгоджено додаткове нарахування відсотків за користуванням товарним кредитом у разі порушення покупцем строків оплати товарів, указаних в договорі та доповненнях. Порушення відповідачем строків оплати поставленого товару доведено доказами, долученими до матеріалів справи. Позивачем відповідачеві виставлено та надіслано рахунок № 20/04 від 20.04.2011 р. Докази оплати зазначеного рахунку суду не надано, отже позовні вимоги в сумі 14949 грн. 68 коп. - додатково нараховані відсотки за користування товарним кредитом обгрунтовано заявлені позивачем до стягнення та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 13735 грн. 51 коп. пені, 26584 грн. 33 коп. 30 % річних, 10030 грн. 70 коп. інфляційних втрат.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не зазначено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За не виконання обов'язку з оплати поставлених товарів, на підставі п. 11.2 договору, п. 2.3. доповнення №4 від 10.12.2010 р. до договору відповідачеві нарахована пеня в розмірі подвійною обліковою ставкою НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати поставлених товарів та задовольняє ці вимоги в сумі - 10613 грн. 82 коп. Пеня в сумі 3121 грн. 69 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Правова позиція щодо віднесення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних до складу грошового зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719. Зазначено, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 136723 грн. 22 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 30 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум 30 % річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, узгоджених сторонами в договорі та доповненні №4, суд задовольняє ці вимоги в сумі 8315 грн. 77 коп. 30 % річних та 3691 грн. 53 коп. інфляційних втрат. 30 % річних в сумі 18268 грн. 56 коп. та інфляційні втрати в сумі 6339 грн. 17 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.
Склад судових витрат наведено в ст. 44 ГПК України, зокрема передбачено і інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Суд відносить витрати позивача в сумі 57 грн. 80 коп., пов'язані з отриманням ним витягу з ЄДРПОУ щодо реєстрації відповідача до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем зі сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та додаткові витрати, пов'язані з розглядом справи (а.с. 58-61), відносяться на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", ідентифікаційний код - 03784574, адреса: буд. 1, вул. Степова, с. Українське Іванівського району Херсонської області, р/рахунок - 26006178622 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 380805, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", ідентифікаційний код - 23233729, адреса: буд. 48, вул. Шевченка, м. Олександрія Кіровоградської області, р/рахунок - № 260008056 в ОД "Райффайзен банк Аваль" м. Кіровоград, МФО - 323538, 136723 грн. 22 коп. основного боргу, 10613 грн. 82 коп. пені, 3691 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 8315 грн. 77 коп. 30 % річних, 14949 грн. 68 коп. відсотків за користуванням товарним кредитом, 1741 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита, 203 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 49 грн. 82 коп. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3121 грн. 69 коп. пені, 6339 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 18268 грн. 56 коп. 30 % річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 20.06.2011 р.