Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2011 р. Справа № 5023/1852/11
вх. № 1852/11
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01-62 юр/1844 від 28.02.11 р.), ОСОБА_2 (дов. № 01-62юр/9215 від 19.11.10 р.); відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 11-11/2219 від 08.04.11 р.), ОСОБА_4 (дов. №11-11/2220 від 08.04.11р.);
розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської Райради, м. Харків
про стягнення 44 350,61 грн.
Позивач, АК "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської Райради, суму збитків у розмірі 44 350,61 грн., з покладенням судових витрат на відповідача. Крім того, позивач просить витребувати у відповідача належні йому платіжні реквізити.
21 березня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.04.2011 р. на 11:00 год.
11.04.2011 р. від відповідача надійшло клопотання, в якому він заперечує проти розгляду даної справи в порядку господарського судочинства та вважає, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
11 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи було відкладено на 16.05.11 р. на 10:40 год.
16 травня 2011 року у судовому засіданні представники позивача підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити. Позивач у позові надав клопотання про витребування платіжних реквізитів у відповідача.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача належних йому платіжних реквізитів, оскільки платіжні реквізити були витребувані ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2011 року.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечують проти позову з підстав, зазначених у відзиві. Також підтримують клопотання про вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.
Основним мотивом оскарження прийнятого по справі судового рішення відповідач зазначив те, що спір між сторонами є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, на вирішення адміністративного суду передається спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Приписами статті 3 КАС України визначено також і поняття "суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
АК „Харківобленерго" не є суб'єктом владних повноважень, та не відноситься до юридичних осіб, які можуть бути позивачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, оскільки не підпадає під жодну з категорій, і таким чином позивачем у адміністративній справі бути не може.
Отже, спір про стягнення компенсації збитків від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію регламентується нормами ГПК України і підвідомчий господарським судам, а посиланням відповідача надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства.
При цьому суд зазначає, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, а спеціалізованими судами є, зокрема господарські суди, які здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх підсудності і підвідомчості.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, зазначених статтею 12 ГПК України.
Тому господарські суди зобов'язані розглядати справи з підстав, прямо зазначених у законодавстві.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
На підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію» частину четверту доповнено словами «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Також ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» доповнено відповідним положенням: «особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Ст. 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну» доповнено положенням: «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу П, п. 3 розділу ІІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вказана норма стосовно введення «середніх норм споживання» визнана неконституційною.
Відповідно до п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. (далі Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -надавачами відповідних послуг.
За приписами п.6. Порядку у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Отже, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду 22.05.2008 р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України» відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але Відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку, чим порушив права АК «Харківобленерго».
Також відповідно до п. 3 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою КМ України від 29.01.2003 р. № 117 (далі Положення) Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.
Судом додатково було витребувано поіменні списки пільговиків, які відповідач повинен був узгодити з позивачем та надати суду результати цієї звірки. Але сторонами у справі було надано списки, пільговиків, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі пільговиків, але свого часу звернулися до позивача з заявою та документами, які дають їм право на користування пільгою, та згідно з вимогами п.31 Правил користування електричною енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 р. (далі ПКЕЕн), були зареєстровані позивачем для отримання пільгової знижки та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги.
Оскільки відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
Отже, суд дійшов висновку що позовні вимоги на суму 44 350,61 грн., яку управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради не компенсувала АК «Харківобленерго» за надані пільги, обгрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 443,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 147, 150 Конституції України, ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 47-49, 82 -85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 34, код ЄДРПОУ 03196647, р/р 35417007001197, МФО 851011) на користь АК Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) збитків на суму 44 350,61 грн. держмито у сумі 443,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 23.05.11 р.
/справа № 5023/1852/11/