"07" червня 2011 р.Справа № 12/27/5022-437/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", вул. С. Бандери, 33, м. Тернопіль (поштова адреса: вул. Вербицького, 12/58, м. Тернопіль, 46020)
третя особа на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль
до товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль
про повернення грошових коштів в сумі 79229,25грн.
За участю представників від:
позивача: Монастирський Ф.К. -арбітражний керуючий (посвідчення НОМЕР_1 від 01.03.2008р.)
відповідача: ОСОБА_1 -адвокат (довіреність №01-35 від 21.04.2011р.)
третьої особи: ОСОБА_2 -юрисконсульт (довіреність №14/6 від 04.01.2011)
В судових засіданнях учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", третя особа на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя, звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про зобов'язання відповідача повернути належне позивачу майно і яке знаходиться під арештом, а саме: грошові кошти в сумі 79229,25грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 24 травня 2002 року старшим слідчим військової прокуратури Тернопільського гарнізону винесено постанову про накладення арешту на майно, яке належить ТзОВ "Шляхбуд"; 04 червня 2002 року (на підставі постанови слідчого військової прокуратури) ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ накладено арешт на майно, яке належить позивачу та знаходиться у ТОВ "Домобудівник", а саме товарно-матеріальні цінності (на цемент в кількості 350 тон, що передано відповідачу і який знаходиться у ТОВ “Домобудівник” і належить ТОВ “Шляхбуд”, що підтверджується також довідкою від 24.07.2002 № 13-43 про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ “Домобудівник”, проведеної контрольно-ревізійним відділом в м. Тернополі, згідно якої станом на 01.07.2002 по даним бухгалтерського обліку ТОВ “Домобудівник” рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ “Шляхбуд” в сумі 79243,16 грн.) на суму 79229,25грн.; у проваджені господарського суду Тернопільської області знаходилася справа №10/11-163, порушена за позовом ТОВ "Шляхбуд" до ТОВ "Домобудівник" про повернення з незаконного володіння 528 тонн цементу, постановою Вищого господарського суду України справа №10/11-163 була повернута на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області; під час провадження справи в суді ТОВ "Домобудівник" наголошував, що виконати позовні вимоги ТОВ “Шляхбуд” не в змозі, оскільки за час його зберігання товар вже зіпсований і його неможливо використовувати за призначенням, в зв'язку з цим ТОВ Шляхбуд" своїм листом від 05 березня 2008 року відмовився від позову, оскільки при вирішенні справи на свою користь, виконати рішення суду було б неможливо; враховуючи зазначене, 28 лютого 2011 року ТОВ "Шляхбуд" виставило вимогу ТОВ "Домобудівник" за № 39 про повернення коштів у сумі 79229,25грн., на які було накладено арешт, проте зазначена вимога залишена ТОВ "Домобудівник" без відповіді та без виконання.
Відповідач у відзиві на позов від 17 травня 2011 року проти позовних вимог заперечив та зазначив, що постановою Вищого господарського суду України у справі №10/11-163 встановлено відсутність будь-яких правовідносин між ТзОВ "Домобудівник" та ТзОВ "Шляхбуд" щодо прийняття на відповідальне зберігання зазначеної у позові партії цементу.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2011 року за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи №12/27/5022-437/2011, також суд за власною ініціативою залучив до розгляду даної справи в якості третьої особи на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, крім того суд з метою витребування матеріалів кримінальної справи (порушеної стосовно керівників товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд") вчинив запит Військовому прокурору Тернопільського гарнізону.
Військова прокуратура Тернопільського гарнізону матеріалів кримінальної справи суду не надала, при цьому у листі №1/1061вих-11 від 24.05.2011р. зазначила, що в ході проведення у квітні 2002 року військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону прокурорської перевірки у Тернопільській КЕЧ району (в даний час КЕВ м. Тернопіль) було встановлено, що 26 серпня 1999 року Тернопільською КЕЧ району було передано на відповідальне зберігання ТзОВ «Шляхбуд»цемент в кількості 350т, у червні 2000 року ТВО начальника Тернопільської КЕЧ району майор Манзюк В.О., видав фіктивну довідку про те, що даний цемент належить ТзОВ «Щляхбуд», що дало можливість службовим особам цього товариства обернути 350т цементу на свою користь і використати його для власних потреб, реалізував ТзОВ «Домобудівник»; 25 квітня 2002 року за результатами перевірки відносно майора Манзюка В.О. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч.2 КК України; 20 червня 2002 року кримінальну справу відносно Манзюка В.О. закрито на підставі ст.6 п.2 КК України - за відсутністю складу злочину; 26 червня 2002 року винесено постанову про скерування кримінальної справи за фактом розтрати службовими особами ТзОВ «Шляхбуд»майна Тернопільської КЕЧ району шляхом зловживання службовим становищем, прокурору м. Тернополя.
Позивач на день розгляду справи не надав суду витребуваних ухвалами суду від 26.04.2011р. та 17.05.2011р. копій накладних №33426614, №33426611, №33426615, №33436605, №33426607, №33426612, №33426613; письмових пояснень щодо правовідносин між сторонами у 1999-2002 роках, зокрема, щодо факту належності позивачу переданого відповідачу згідно накладних цементу в загальній кількості 840 т, умов його передачі ТОВ "Домобудівник" та правових підстав знаходження в останнього даного цементу, а також не зазначив індивідуалізуючи ознак, які б свідчили про знаходження у відповідача належного саме позивачу цементу; - документально обґрунтованих пояснень щодо правових підстав передачі відповідачем позивачу матеріалів на загальну суму 19572,26грн., а також 3-х кімнатної квартири по вул..Київській, 11/80, про що зазначено в акті перевірки КРУ, долученому до матеріалів справи; - обґрунтування тверджень щодо продовження дії накладеного 04.06.2002р. арешту на належне ТОВ "Шляхбуд" майно, яке знаходиться у ТОВ "Домобудівник" за постановою слідчого військової прокуратури Тернопільського гарнізону від 24.05.2002р.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що у ТзОВ "Домобудівник" дійсно знаходився переданий позивачем цемент в кількості 528 тонн, однак жодних правовідносин між ним та позивачем з приводу відповідального зберігання цементу чи оренди приміщення для його зберігання не було, це відбувалось на підставі усної домовленості між керівниками ТзОВ "Шляхбуд" та ТзОВ "Домобудівник" без жодних письмових узгоджень, тим паче жодної сплати позивачем за зберігання цементу чи оренду приміщення проведено не було; дане майно належало Тернопільській квартирно-експлуатаційній частині району, про що зазначено в накладних, згідно яких передавався цемент, крім того, в постанові Вищого господарського суду України у справі №10/11-163 від 22.11.2007р. встановлено, що суди попередніх інстанцій не встановили наявність чи відсутність у позивача встановленого договором або законом права вимоги майна і виникнення у відповідача зобов'язання повернути дане майно, у зв'язку з чим справу було направлено до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд, проте під час провадження в суді справи №9/1-121(10/11-163) ТзОВ "Шляхбуд" відмовилось від позовних вимог щодо зобов'язання ТзОВ “Домобудівник“, м. Тернопіль повернути належне позивачу майно, яке передане на зберігання відповідачу і знаходиться під арештом до цього часу, а саме: цемент в кількості 528 тонн, вартість якого на час подання позову до суду становила 267600грн., у зв'язку з тим, що відсутні додаткові докази, які б підтвердили факт передачі спірного цементу на зберігання ТзОВ "Домобудівник". Також зазначив, що цемент у вищезазначеній кількості був поміщений у спеціальні складські приміщення ТзОВ “Домобудівник“ -цементні башти; оскільки цемент не є продукцією довготривалого зберігання, то за відсутності ініціативи позивача щодо його вивозу, він повністю закам'янів у п'яти цементних баштах і не придатний для використання. Разом з тим, наголосив, що арешт відповідно до постанови слідчого накладено на товарно-матеріальні цінності на загальну суму 79229,25грн., а не на грошові кошти, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Третя особа на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя письмового пояснення по суті позовних вимог не надала, однак його повноважний представник в судовому засіданні зазначив, що цемент, про який йдеться у справі, був отриманий від ВАТ "Івано-Франківськцемент" і належав Тернопільській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є третя особа; даний цемент був переданий на зберігання ТзОВ “Шляхбуд” і в даний час знаходиться у ТзОВ “Домобудівник “, та долучив в судовому засіданні копію листа від 21.03.2003р. №21/196, адресованого ТОВ "Домобудівник".
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарським судом встановлено наступне:
В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі відносно ТВО начальника Тернопільської КЕЧ району Манзюка В.О., а в подальшому по кримінальній справі за фактом розтрати службовими особами ТзОВ “Шляхбуд” майна Тернопільської КЕЧ району було встановлено, що спірне майно, а саме цемент М-400 в кількості 350 тонн в серпні 1999 року ТзОВ “Шляхбуд” був переданий ТзОВ “Домобудівник”, що підтверджується довідкою про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Домобудівник”від 24.07.2002 року № 13-43, проведеної контрольно-ревізійним відділом в м. Тернополі.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2002 року старшим слідчим військової прокуратури Тернопільського гарнізону винесено постанову про накладення решту на майно, якою встановлено що 26.08.1999р. Тернопільською КЕЧ району було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Шляхбуд" (позивачу по справі) цемент в кількості 350 тон, який на підставі фіктивної довідки про те, що дане майно належить ТОВ "Шляхбуд" обернуто на свою користь та використано товариством, внаслідок чого постановлено накласти арешт на майно, яке належить ТОВ "Шляхбуд" де б воно не знаходилось.
Відповідно до протоколу накладення арешту на майно від 04 червня 2002 року (складеного на підставі постанови слідчого військової прокуратури від 24.05.2002 року) ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ накладено арешт на майно, яке належить ТОВ "Шляхбуд" та знаходиться у ТОВ "Домобудівник" за адресою: м. Тернопіль, вул.. Лозовецька, 13, а саме товарно-матеріальні цінності вартістю 79229,25грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути позивачу належне йому майно і яке знаходиться під арештом до цього часу, а саме: грошові кошти в сумі 79229,25грн., посилаючись при цьому на довідку про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ “Домобудівник” від 24.07.2002 року № 13-43, проведеної контрольно-ревізійним відділом в м. Тернополі, якою підтверджено існування кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 79243,16грн, а саме: знаходження у відповідача товарно-матеріальних цінностей (цементу) на зазначену суму, а також на вищезазначену постанову про накладення арешту на майно.
Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем в підтвердження його заперечень, керуючись нормами чинного законодавства, прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходить із такого:
Відносини сторін, що розглядаються судом у даній справі, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Стаття 174 ГК України визначає, що господарські зобов'язання можуть виникати зокрема внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
Майном у розумінні статті 139 ГК України є кошти у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Відповідно до протоколу накладення арешту на майно від 04 червня 2002 року (складеного на підставі постанови слідчого військової прокуратури від 24.05.2002 року) ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ накладено арешт на майно, яке належить ТОВ "Шляхбуд" та знаходиться у ТОВ "Домобудівник" за адресою: м. Тернопіль, вул.. Лозовецька, 13, а саме товарно-матеріальні цінності.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Офіційне визначення терміна «товарно-матеріальні цінності»відсутнє. Виходячи з аналізу нормативно-правових документів, у яких вживається цей термін, зокрема, Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69, можна зробити висновок про те, що термін «товарно-матеріальні цінності»за економічним змістом відповідає терміну «запаси». Відповідно, грошові кошти до складу товарно-матеріальних цінностей не включаються.
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст.34 ГПК України).
На підставі викладеного суд вважає, що позивачем не доведено, доказів не подано, що у відповідача будь-коли знаходилися та у даний час знаходяться кошти в сумі 79229,25грн., які належать ТОВ "Шляхбуд" і на які накладено арешт, оскільки як свідчать матеріали справи арешт накладено саме на товарно-матеріальні цінності вартістю 79229,25грн., відтак, не доведено наявність підстав для повернення цих коштів, при цьому позов не обґрунтовано жодними приписами чинного матеріального законодавства, а неможливість повернути товарно-матеріальні цінності не є підставою для витребування повернення майна - грошових коштів (які є вартістю товарно-матеріальних цінностей) у відповідача, а відповідно позивач має право вимагати відшкодування шкоди за період безпідставного утримання відповідачем майна з доведенням цієї шкоди відповідно до норм глави 82 ЦК України. Такі вимоги позивачем не заявлялись.
За таких обставин, позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Водночас, слід зазначити, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.07.2002 року у справі №5/216-2230, яке набрало законної сили, задоволено позов військового прокурора Тернопільського гарнізону, поданий в інтересах Тернопільської КЕЧ району, про зобов'язання ТзОВ “Шляхбуд” повернути цемент М-400 в кількості 312,25 тонн в місячний строк з дня прийняття рішення. Як вбачається з даного судового рішення, судом встановлено факт, що по накладним, на які посилається ТОВ "Шляхбуд" у позовній заяві, як на підставу існування між сторонами у даній справі зобов'язань, цемент поставлявся не ТОВ "Шляхбуд" товариству "Домобудівник", одержувачем цементу була Тернопільська КЕЧ району, яка отримала даний цемент від ВАТ “Івано-Франківськцемент”, і дане майно було передане на зберігання ТОВ "Шляхбуд".
Таким чином, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2002 року у справі № 5/216-2230 підтверджено, що на відповідальному зберіганні у ТзОВ “Шляхбуд” знаходився цемент марки М-400 в кількості 312,25 тонн, що належить Тернопільській КЕЧ району, тобто позивач не є власником даного майна.
Крім того, суд зазначає, що довідкою від 24.07.2002 № 13-43 про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ “Домобудівник”, проведеної контрольно-ревізійним відділом в м. Тернополі, зафіксовано не факт знаходження спірного майна на зберіганні у відповідача, а здійснення ним розрахунків з позивачем за отримані 840 тон цементу шляхом передачі 3-х кімнатної квартири вартістю 67091 грн. та відпуск матеріалів на суму 19572,26 грн., звідки станом на 01.07.2002 у ТОВ “Домобудівник” рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ “Шдяхбуд” в сумі 79243,16 грн.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 09 червня 2011р. рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій