09.06.11
Справа № 5021/1136/2011.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Орбіта», м. Суми
до відповідача: Фірми «Акція-Інформ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Суми
про стягнення 1922 грн. 72 коп.
СУДДЯ КІЯШКО В.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Іванова О.С.
Від відповідача: не прибув
При секретарі судового засідання Мелащенко І.М.
Розгляд справи розпочато 19.05.2011р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи, розгляд даної справи відкладався до 09.06.2011р.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар, яка виникла станом на 17.05.2011р., відповідно до договору поставки № 5/124 від 01.12.2009р. в розмірі 1922 грн. 72 коп., у тому числі: 1690 грн. 56 коп. сума основного боргу, 34 грн. 46 коп. пені, 6 грн. 67 коп. - 3 % річних, 21 грн. 98 коп. інфляційні збитки, 169 грн. 05 коп. штрафу, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач письмово відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не з'явився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, тому, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 135 від 09.06.2011р., в якій стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар, станом на 09.06.2011р. в розмірі 1955 грн. 95 коп., у тому числі: 1690 грн. 56 коп. основного боргу, 50 грн. 97 коп. пені, 9 грн. 87 коп. - 3 % річних, 35 грн. 50 коп. інфляційні збитки, 169 грн. 05 коп. штрафу, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає подану позивачем заяву до розгляду у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд
За умовами договору поставки № 5/124 від 01.12.2009р. позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим договором товар, а відповідач зобов'язався приймати товар, здійснювати його своєчасну оплату та повертати тару.
Згідно з п. 2.1. вказаного договору, відповідач зобов'язувався оплачувати товар постачальнику по факту його отримання від постачальника, при цьому оплаті підлягає вся фактично одержана покупцем партія товару. Партією товару є частина товару, передача якого від постачальника покупцю оформлена однією накладною.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що на виконання умов договору відповідачу відвантажувався товар відповідно до заявок та згідно накладних, проте в порушення умов договору відповідач розрахувався не в повному обсязі за товар, отриманий ним за накладною № 26583 від 30.03.2011 року на загальну суму 1690 грн. 56 коп., у зв'язку з чим, станом на 17.05.2011 року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1776 грн. 80 коп.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що в порушення умов укладеного договору та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України, відповідач повністю не розрахувався за поставлений позивачем товар, згідно накладної № 26583 від 30.03.2011 року, у зв'язку з чим, на момент подання позовної заяви до суду його заборгованість перед позивачем складає 1690 грн. 56 коп., що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 1690 грн. 56 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
Крім цього, за прострочення оплати товару позивач, згідно п. 5.3. договору та поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості, що складає 50 грн. 97 коп.
Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 50 грн. 97 коп. передбачене умовами договору поставки № 5/124 від 01.12.2009р., укладеного між сторонами у справі, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.
Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 9 грн. 87 коп. - 3% річних та 35 грн. 50 коп. - інфляційних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стосовно стягнення з відповідача 9 грн. 87 коп. - 3% річних та 35 грн. 50 коп. - інфляційних збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно п. 5.5 договору поставки № 5/124 від 01.12.2009р., при порушенні покупцем строків оплати товару відповідно до умов договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від несплаченої суми за кожний такий випадок, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 169 грн. 05 коп., передбачені умовами договору, є правомірними і підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доказів сплати вищевказаних сум відповідач не подав, факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, тому вимоги позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми «Акція-Інформ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40030, м. Суми, вул. Червоногвардійська, буд. 12; р/р 26001040226400 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код 22595850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Орбіта» (40020, м. Суми, вул. Воровського, буд. 35; р/р 26009171407001 в АТ «Укрінбанк» м. Київ, МФО 300142, код 23633937) 1690 грн. 56 коп. основного боргу, 50 грн. 97 коп. пені, 9 грн. 87 коп. - 3% річних, 35 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 169 грн. 05 коп. штрафу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ КІЯШКО В.І.
Повний текст рішення складено 14.06.2011р.