14.06.11 Справа № 5021/879/2011.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд», м. Суми
до відповідача фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1, м. Суми
про визнання права власності
СУДДЯ КІЯШКО В.І.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - не з'явився
при секретарі судового засідання - Мелащенко І.М.
Розгляд справи розпочато 18.04.2011р., у зв'язку з необхідністю вивчення матеріалів справи, розгляд даної справи відкладався до 19.05.2011р., в судовому засіданні, яке відбулося 19.05.2011р. оголошувалась перерва до 10 год. 50 хв., а також за клопотанням сторін розгляд справи відкладався до 09.06.2011р. та до 14.06.2011р.
Суть спору: позивач просить суд визнати право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, а саме: АПК під літерою «В» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010р.) загальною площею 306,7 м2, яке складається з приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 та Складу під літерою «Г» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010р.), загальною площею 195,8 м2, яке складається з приміщень №№ 14, 15, 16, 17, 18.
Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради подало відзив на позовну заяву № 124/юр від 28.04.2011р., в якому зазначає, що існує рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2011р. по справі № 10/11-10, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. по справі № 2а-3341/10/1870, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010р. по справі № 2а-3341/10/1870, якими вирішено спір по суті та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбуд» в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим відповідач просить суд припинити провадження у справі, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав.
Представник позивача надав письмові пояснення № 4176-Р від 16.05.2011р., де зазначає, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2003р., який був виконаний сторонами, зокрема приміщення були передані згідно акту прийому-передачі від 07.10.2003, оплата придбаних приміщень була здійснена позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями № 106 від 03.09.2003р., № 145 від 07.10.2003р., № 178 від 06.11.2003р., № 222 від 03.12.2003р., № 201 від 29.12.2003р., і відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв пояснення позивача до розгляду.
Від позивача надійшло клопотання № 4226-Р від 10.06.2011р., в якому останній просить замінити первісного відповідача КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради на належного відповідача - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1) та визнати право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, а саме: АПК під літерою «В» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010) загальною площею 306,7 м2, яке складається з приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, та Складу під літерою «Г» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010), загальною площею 195,8 м2, яке складається з приміщень №№ 14, 15, 16, 17, 18.
Суд, розглянувши матеріали справи та подане позивачем клопотання № 4226-Р від 10.06.2011р., встановив, що на даний час право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за продавцем нерухомого майна, а відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Оскільки від імені продавця за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.09.2003р. виступив арбітражний керуючий ОСОБА_1, який є суб'єктом підприємницької діяльності, тому суд вважає, що належним відповідачем у даній справі є арбітражний керуючий ОСОБА_1 та заміняє первісного відповідача КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради на належного відповідача - фізичну особу-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1).
Арбітражний керуючий ОСОБА_1. подав відзив на позовну заяву від 10.06.2011р., в якому проти позову не заперечує та просить суд задовольнити його в повному розмірі, а також розглянути справу без його участі.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази по справі, суд
Господарським судом Сумської області ухвалою від 06.02.2003р. у справі № 5271-7/188 про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства «Спецбуд», відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Згідно плану санації Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд», позивач у даній справі, виступав покупцем майнового комплексу.
На виконання плану санації, 11.09.2003р. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ВАТ «Спецбуд», в особі керуючого санацією ОСОБА_1., зобов'язався передати у власність позивача цілісний майновий комплекс для виконання будівельно-монтажних робіт у складі: 1) складу - 195,8 м2, 2) побутових приміщень - 311,3 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а позивач зобов'язався прийняти вказаний об'єкт і сплатити ціну. Технічна характеристика об'єкту відображена у звіті про експертну оцінку, підготовленому експертною організацією «Центр корпоративного консалтінгу».
Як вбачається із звіту про оцінку майна, виготовленого 25.04.2003р. експертною організацією «Центр корпоративного консалтінгу», предметом договору купівлі-продажу від 11.09.2003 стали побутові приміщення під літ.«В-І» та склад під літ. «Г-І».
07.10.2003 року вказані приміщення були передані позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі від 07.10.2003р., оригінал якого досліджено судом у судовому засіданні, а копію приєднано до матеріалів справи.
Позивачем платіжними дорученнями № 106 від 03.09.2003р., № 145 від 07.10.2003р., № 178 від 06.11.2003р., № 222 від 03.12.2003р., № 201 від 29.12.2003 р. було оплачено вартість придбаних приміщень, також на виконання вимог п. 8 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» (в редакції Закону від 15.07.1999 N 967-ХІV), платіжним дорученням № 122 від 08.10.2003р. позивач здійснив сплату пенсійного внеску від вартості придбаного нерухомого майна, яка згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу від 11.09.2003р. та акту прийому-передачі від 07.10.2003р., становить 15550 грн. 44 коп.
20.01.2010р. позивач звернувся до Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на придбане за вищевказаним договором купівлі-продажу нерухоме майно.
Рішенням від 20.01.2010р. реєстратором КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради відмовлено позивачу в реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, посилаючись на те, що акт прийому-передачі до вказаного договору не відповідає даному договору, та на те, що зазначені у договорі приміщення за даними технічної інвентаризації самочинно переплановані.
В зв'язку з тим, що укладення та виконання договору купівлі-продажу нерухомості від 11.09.2003р. відбулося до набрання чинності Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., а у відповідності з ЦК УРСР від 18.07.1963р., яким не була встановлена необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод купівлі-продажу нерухомості, договір купівлі-продажу нерухомості від 11.09.2003 є укладеним та дійсним.
Крім того, під придбаний майновий комплекс позивачу надана в оплатне користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,2826 га, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 05.09.2006р., оригінал якого було надано суду на огляд, а копія приєднана до матеріалів справи.
21.12.2010р. позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області з листом № 83, в якому зазначив, що в 2003 році в зв'язку з виробничою необхідністю позивачем у побутових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, були збудовані не несучі перегородки, без втручання в несучі конструкції будівлі та без зміни цільового призначення будівлі, та просив надати роз'яснення чи належать збудовані перегородки у даних побутових приміщеннях до самочинного будівництва.
Листом № 7/18-3213 від 22.12.2010 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області роз'яснила, що згідно п. 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, не належать до самочинного будівництва знесення та влаштування перегородок без зміни призначення приміщень, без порушення несучих конструкцій в громадських та виробничих будинках і будівлях.
Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 25/11, складеного Регіональним судово-експертним бюро 11.04.2011, дослідивши надані документи на приміщення будівлі адміністративно-побутового комплексу (АПК) літ. «В» та складу літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_2, та виходом на місце, судовим експертом було встановлено, що зазначені нові приміщення в АПК літ «В», відповідно технічного паспорту станом на 15.01.2010р.: вбиральні «19» площею 1,6 м2 та вбиральні «20» площею 1,5 м2, організованих в побутових приміщеннях: «8» площею 10,4 м2 (12,6 м2) і «9» площею 9,8 м2 (11,7 м2); коридорів «21» площею 8,7 м2 та «24» площею 2,5 м2; кабінетів: «22» площею 8,8 м2, «23» площею 11,0 м2, «11» площею 27,6 м2 та шафи «25» площею 2,3 м2, організованих в приміщенні «11» (64,5 м2), були здійснені в результаті встановлення цегляних перегородок товщиною 0,5 цегли (0,12 м2) з установкою дверних блоків, поділяючи приміщення на декілька приміщень без зміни призначення. Відповідно до норм п. 3.2. «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 24.05.2011 № 127, вищевказані приміщення не належать до самочинного будівництва та не являються самочинно перепланованими.
Крім того, у даному висновку зазначено, що зіставляючи нормативні вимоги з фактичними даними по перепланованим приміщенням адміністративно-побутового комплексу літ. «В», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, порушень вимог будівельних норм і правил не виявлено. В цілому конструктивні характеристики та об'ємно-планувальна структура перепланованих приміщень адміністративно-побутового корпусу літ. «В» та складу літ. «Г», відповідають вимогам встановленим будівельним нормам і правилам, а саме: ДБН В.2.2-9-99 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення»: пп. 3.4; 3.21; 4.4; 4.15; 7.3; 7.4; 7.6; 7.75. Загальна площа приміщень будівлі АПК літ. «В» зменшилася на 4,6 м за рахунок площі, що займають зведені перегородки.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України.
Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а відповідно до ст. 320 цього ж Кодексу, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 328 Цивільного Кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2003р., який був виконаний сторонами, зокрема приміщення були передані згідно акту прийому-передачі від 07.10.2003р., оплата придбаних приміщень була здійснена позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями № 106 від 03.09.2003р., № 145 від 07.10.2003р., № 178 від 06.11.2003р., № 222 від 03.12.2003р., № 201 від 29.12.2003р., в тому числі платіжним дорученням № 122 від 08.10.2003р. позивач здійснив сплату пенсійного внеску від вартості придбаного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги вищевикладені фактичні обставини, та виходячи з норм цивільного законодавства, що регламентують здійснення права власності та його захисту, а також норм господарського законодавства щодо захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки право власності позивача на спірне нерухоме майно набуте ним на підставах, що не заборонені законом, зокрема із договору купівлі-продажу нерухомості від 11.09.2003р., і жодним чином не порушує прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі держави та відповідача.
Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 46, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд» (40007, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32023825) право власності на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_2, а саме: АПК під літерою «В» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010р.) загальною площею 306,7 м2, яке складається з приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 та Складу під літерою «Г» (згідно технічного паспорту від 15.01.2010р.), загальною площею 195,8 м2, яке складається з приміщень №№ 14, 15, 16, 17, 18.
СУДДЯ КІЯШКО В.І.
Повний текст рішення складено 16.06.2011 року.