36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.06.2011 р. Справа № 18/1150/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, поштова адреса: АДРЕСА_3; юридична адреса: 03118, АДРЕСА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про стягнення 95809,89 грн.
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 95809,89 грн., з них 91802,92 грн. - основного боргу за товар згідно договору поставки № 2708-05 від 27.08.2010р., 1749,52 грн. - пені, 2257,45 грн. - 20 % річних за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач правом на подання відзиву згідно ст. 59 ГПК України не скористався.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.04.2011р., від 01.06.2011р.(залучено до матеріалів справи).
Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином, явку представників сторін суд обов'язковою не визнавав, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, строк вирішення спору закінчується, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 14.06.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений договір поставки № 2708-05 від 27.08.2010р. (далі -Договір).
За умовами п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобов'язаний поставити та передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та на умовах, передбачених договором.
За п. 1.2 Договору право власності на товар переходить в момент підписання накладної покупцем.
Згідно з п. 2.2 Договору вартість товару вказується у накладних, рахунках-фактурах, прайс-листах, специфікаціях із зазначенням ціни на кожну конкретну одиницю товару.
Відповідно до п. 3.2 Договору передача товару постачальником покупцю здійснюється відповідно до накладної, в якій відображається замовлення щодо кількості товару.
В п. 3.3 Договору сторони узгодили, що в момент передачі кожної партії товару покупець зобов'язаний передати представнику постачальника довіреність на право отримання даної партії товару.
Згідно з п. 2.3 Договору покупець гарантує оплату кожної поставленої партії товару на протязі одного дня з моменту отримання товару, яким є дата виписаної накладної, яка узгоджена сторонами.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він поставив відповідачу -ФОП ОСОБА_2 товар на загальну суму 91802,92 грн., в підтвердження чого позивач надав накладну № Щ/26765* від 27.08.2010р., за даний товар відповідач не розрахувався.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що до позову додано накладну № Щ/26785* від 27.08.2010р. на суму 91802,92 грн.
Накладної № Щ/26765* від 27.08.2010р., на якій ґрунтуються позовні вимоги до позову не додано, в подальшому суду не надано.
Також судом встановлено, що згідно відмітки на накладній № Щ/26785* від 27.08.2010р. перелічений в ній товар одержав ОСОБА_3 (а.с.11, 26).
В підтвердження повноважень ОСОБА_3 позивачем надано повідомлення на підставі п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, було повідомлено про зразок печатки. При цьому дане повідомлення стосується іншого договору - № 01/04-478 від 27.08.2010р. та адресоване іншій юридичні особі -директору ТОВ «Пегас-СК»Головко С. Л. (а.с.25).
Довіреності, виданої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 представнику - ОСОБА_3 на одержання товару від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, позивачем суду не надано.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Позивачем не надано суду доказів погодження з відповідачем цін на товар, що є предметом поставки. Також позивачем не надано суду заявок відповідача на постачання спірного товару.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку вона представляє.
За ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Позивачем не надано суду довіреності, які б підтверджувала повноваження ОСОБА_3 на одержання товару від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Надане повідомлено про зразок печатки стосується іншого договору - № 01/04-478 від 27.08.2010р. та адресоване іншій юридичні особі -директору ТОВ «Пегас-СК»Головко С. Л., а тому не може бути належним доказом наявності у ОСОБА_3 повноважень від відповідача на одержання товару від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.25).
В п. 3.3 Договору сторони узгодили, що в момент передачі кожної партії товару покупець зобов'язаний передати представнику постачальника довіреність на право отримання даної партії товару.
Тобто, сторони узгодили підтверджувати повноваження представників саме довіреностями на право отримання кожної партії товару, а не шляхом видачі повідомлення про зразки печаток та штампів.
У наданій накладній № Щ/26785* від 27.08.2010р. відсутні вказівки про те, що товар постачається на підставі договору № 2708-05 від 27.05.2010р.
Також у накладній не вказані реквізити довіреності, на підставі якої діяла особа, що одержала товар.
В п. 2.3 Договору сторони передбачили узгодження накладної, за якою одержано товар, як підставу для проведення оплати.
Доказів узгодження відповідачем накладної № Щ/26785* від 27.08.2010р. позивач суду не надав. Також, на вказаній накладній відсутня печатка чи штамп відповідача, в підтвердження прийняття товару.
В п. 3.2 Договору сторони визначили, що в накладній відображається замовлення відповідача щодо кількості товару.
У наданій накладній № Щ/26785* від 27.08.2010р. відсутні вказівки на замовлення відповідача на поставку товару. Також позивачем не надано суду заявок (замовлення) відповідача на постачання спірної партії товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору товар приймається за кількістю та якістю у місці знаходження покупця.
У вказаній накладній пунктом відвантаження товару зазначено: склад Туполева, 12. В той же час дана адреса не співпадає з юридичною адресою відповідача (Полтавська область, м. Гребінка, вул. Ватутіна, буд. 52). Доказів узгодження з відповідачем відвантаження товару на вказану у накладній адресу позивачем суду не надано.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі -Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Позивачем не надано довіреності, за якими відповідач уповноважував свого представника на одержання вказаного у накладній товару у позивача.
Інших доказів в підтвердження факту передачі товару саме відповідачеві позивач суду не надав.
Також, позивачем не надано жодних доказів наступного схвалення відповідачем правочину, вчиненого ОСОБА_3 за накладною № Щ/26785* від 27.08.2010р.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відсутнє підтвердження факту отримання відповідачем зазначеного в даній накладній товару на загальну суму 91802,92 грн.
Таким чином, позивачем не доведено факту поставки товару саме відповідачу та прийняття цього товару відповідачем за вказаною накладною на загальну суму 91802,92 грн. А отже, й не доведено факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за вказаною у позові поставкою на заявлену суму.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 91802,92 грн. основного боргу з відповідача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
У позові в частині стягнення 1749,52 грн. - пені, 2257,45 грн. - 20 % річних слід відмовити, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Безрук Т.М.
Повне рішення складено та підписано: