36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.05.2011 Справа № 18/617/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", 50079, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Придніпровська залізниця", 49600, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 108
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансова-промислової нафтова компанія "Укртатнафта", 39610, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укртатнафта", 39608, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4
про стягнення 3 509,28 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники
від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 45/12 від 19.04.2011 р., ОСОБА_2., довіреність № 32/12 від 06.04.2011 р.;
від відповідача 1: ОСОБА_3., довіреність № 14/03-20 від 27.12.2010 р.;
від відповідача 2: ОСОБА_4., довіреність № 23ю/441 від 11.11.2010 р.;
від третьої особи: не з'явилися.
24.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий ріг про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансова виробнича нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук 3 509,28 грн. вартості недопоставленого товару у кількості 473 кг в порушення останнім укладеного між сторонами 12.08.2010 р. Договору № 1290/2/2118 про постачання нафтопродуктів (палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007) (з урахуванням умов додаткової угоди № 1 до Договору).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" - представництво у судове засідання не забезпечила, причин щодо цього суду не повідомила. Остання відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України була належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчить повідомлення № 3600108800504 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 21.04.2011 р. у даній справі.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Відповідач 1 - Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансова-промислової нафтова компанія "Укртатнафта" - позов не визнає за мотивами відзиву № 14/11-280 від 20.04.2011 р. (вх. № 6865д від 21.04.2011 р.). В обґрунтування заперечень останній посилається, зокрема, на те, що вантажовідправником по договору від 12.08.2010 р. № 1290/2/2118 про постачання нафтопродуктів (палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007) є Закрите акціонерне товариство "Торговий Дім "Укртатнафта" (реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта").
Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укртатнафта" - позов не визнає за мотивами відзиву № 23ю/194 від 26.04.2011 р. (вх. № 7300д від 28.04.2011 р.). В обґрунтування заперечень останній посилається, зокрема, на недоведеність позовних вимог.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" - надала суду письмові пояснення № Мюр-31 від 17.05.2011 р. (вх. № 8376д від 19.05.2011 р.), відповідно до яких стверджує, що свої зобов'язання як перевізник виконала належним чином, стороною у договорі постачання не була.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив :
12.08.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансова-промислової нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) було укладено договір № 1290/2/2118 про постачання нафтопродуктів (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язувався поставити покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а покупець зобов'язувався їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно до поданих заявок, узгоджених з постачальником.
При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :
- об'єм нафтопродуктів для поставки по даному Договору наступний : пальне дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в кількості 900,00 тон. Загальна вартість товару на момент укладання Договору складає 6 570 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 095 000,00 грн.). В загальну вартість товару не включені витрати постачальника по організації відвантаження та транспортуванню (п. 1.1 Договору);
- вантажовідправником по даному Договору є ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" (п. 3.2 Договору);
- поставки товару відбуваються партіями. Постачальник та покупець, в порядку згідно п. 3.4 та п. 3.5 даного Договору, узгоджують можливість поставки кожної партії товару. Покупець надає постачальнику заявку на відвантаження на його фірмовому бланку за підписом уповноваженої посадової особи з печаткою покупця. Постачальник, в відповідності з положенням п. 4.2 даного Договору, виставляє покупцю рахунок на передоплату, з урахуванням п. 4.2.1 даного Договору (п. 3.3, п. 3.4 та п. 3.5 Договору);
- відвантаження товару по даному Договору виконується залізничним або автомобільним транспортом. Поставка товару по залізній дорозі виконується протягом 3-х робочих днів з моменту надходження передоплати на рахунок постачальника або по узгодженому сторонами графіку (п. 3.6 Договору);
- постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці товару з моменту передачі такого в розпорядження транспортної організації (перевізника), а при відвантаженні в транспорт вантажоотримувача - з моменту передачі товару в розпорядження вантажоотримувача. При цьому, з указаного моменту від постачальника до покупця переходить право власності на товар, а також всі ризики, пов'язані з втратою та пошкодженням товару. Постачальник не несе відповідальності за недостачу товару, яка виникла після його передачі транспортній організації (перевізнику) або вантажоотримувачу. Вага фактично поставленого товару вважається вага, яка вказана у відвантажувальній документації (перевізних документах) (п. 3.11 Договору);
- якщо при прийманні товару буде виявлено невідповідність його кількості та якості даним, вказаним у супровідних документах постачальника, покупець (вантажоотримувач) зобов'язаний викликати телеграмою представника постачальника для складання двостороннього акту приймання по якості, вантажовідправника по кількості (п. 3.15 Договору);
- при отриманні телеграми про виявлення невідповідності кількості та/або якості поставленого товару супровідним документам, постачальник зобов'язаний протягом двох днів забезпечити приїзд уповноваженої особи або дозволити приймання товару покупцю в односторонньому порядку у відповідності до вимог "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів". У випадку відмови постачальника (вантажовідправника) від участі в прийманні по якості та/або кількості товару, покупець має право запросити для участі в перевірці представника незалежної організації, узгодженої з постачальником, або експерта ТПП України (п. 3.16 Договору);
- претензії по кількості поставленого товару не підлягають задоволенню, якщо при прийманні товару покупцем (вантажоотримувачем) у пункту призначення має місце розбіжність між кількістю товару, вказаною в перевізному документі та кількістю, визначеною в установленому порядку покупцем (вантажоотримувачем) в межах вимог, визначених вимог "Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів". В даному випадку за фактично поставлену кількість товару приймається кількість, вказана в перевізному документі (п. 3.17 Договору);
- постачальник не несе відповідальності за недостачу товару в залізно дорожніх цистернах, прибувших без пломб відправника, з порушеннями цілісності пломб відправника, та з порушеннями цілісності самих цистерн. В даному випадку покупець пред'являє претензії безпосередньо перевізнику від свого імені (п. 3.18 Договору);
- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р., а в частині виконання грошових зобов'язань до повного їх виконання (п. 7.5 Договору);
20.08.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансова виробнича нафтова компанія "Укртатнафта" та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, згідно якої змінено кількість та ціну товару, який підлягає поставці.
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну назви позивача на Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з необхідністю приведення у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування, а тому назвою позивача слід вважати саме Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
01.07.1999 р. між Закритим акціонерним товариство "Торговий дім "Укртатнафта" (виконавець) та Акціонерним товариством "Укртатнафта" (замовник) було укладено Договір № 25/70, згідно умов п. 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по оформленню приймання та відвантаження вантажів за договорами замовника з третіми особами на території України та на експорт.
Відповідно до п. 2.2 Договору № 25/70 від 01.07.1999 р. виконавець вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання в частині надання послуг по оформленню і відвантаженню нафтопродуктів з моменту приймання вантажу до перевезення. Момент приймання вантажу визначається відміткою залізниці в квитанції про приймання вантажу.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.04.2011 р. по даній справі, судом замінено - Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Укртатнафта" - його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта".
12.08.2010 р. постачальником був виставлений покупцю рахунок на передоплату № 93092590 на суму 6 676 594,80 грн. (а.с. 13). Платіжним дорученням № 1000069332 від 12.08.2010 р. (а.с. 12), покупець здійснив перерахування коштів на відповідний рахунок відповідача.
Згідно залізничної накладної № 44922614 від 19.08.2010 р. на вагон-цистерну № 74222449 Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "Укртатнафта" (відповідач 2) відвантажив (поставив) дизельне пальне підвищеної якості зі станції Кагамлицька Південної залізниці вантаж - дизельне паливо загальною вагою 54 тн 900 кг. на адресу ВАТ "Північний ГЗК", а залізниця зобов'язалась доставити усі вагони на станцію призначення - Придніпровська і видати вантажоодержувачу.
Даний факт підтверджується відміткою залізниці на наявних у матеріалах справи копіях накладної № 44922614 від 19.08.2010 р. та квитанції про приймання вантажу № 44922614 від 19.08.2010 р..
Як зазначається позивачем, 24.08.2010 р. при прийманні вантажу (цистерни № 74222449) на комбінаті було виявлено нестачу дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в кількості 0,750 тон.. Дані обставини зафіксовані в актах переважування № б/н від 24.08.2010 р., № б/н від 27.08.2010 р. та акті переважування тари № б/н від 29.08.2010 р..
Відповідно до п. 3.15 Договору позивачем постачальнику (відповідачу 1) була направлена телефонограма про виклик його представника для участі у комісійній прийомці вищевказаного товару.
25.08.2010 р. постачальник (відповідач 1) направив покупцю (позивачу) лист № 1000-2459, в якому повідомив, що не буде направляти свого представника, а приймання дизельного пального необхідно здійснювати відповідно до "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів".
У акті № 4 від 30.08.2010 р. форми № 5 НП, який складено та підписано завідуючою складу ГСМ ВАТ "Північний ГЗК" № 154 Бабич М.А., начальником бюро УБ Проценко В.А. та зливником-розливником ОСОБА_5., зафіксовано, що без порушення цілісності пломб виявлена нестача дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007, яка становить 473 кг..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом щодо стягнення 3 509,28 грн. вартості недопоставленого товару у кількості 473 кг в порушення останнім укладеного між сторонами 12.08.2010 р. Договору № 1290/2/2118 про постачання нафтопродуктів (палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ ДСТУ 4840:2007) (з урахуванням умов додаткової угоди № 1 до Договору).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України № 273/96-ВР від 04.07.1996 р. "Про залізничний транспорт" (із змінами та доповненнями) законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України № 232/94-ВР від 10.11.1994 р. "Про транспорт" (із змінами та доповненнями), цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут).
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 (із змінами та доповненнями) визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.
Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу (пунктом 28 Правил приймання вантажів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 861/5082 (із мінами та доповненнями).
Частиною 2 статті 32 Статуту визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі : прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Форму таких актів визначено у Правилах складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 08.07.2002 р. № 567/6855 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 31 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобов'язана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту.
Отже, про видачу вантажу, який прибув на станцію призначення у справному вагоні без ознак втрати та виданий без перевірки залізницею в порядку статті 52 Статуту, станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відповідну відмітку, зміст якої визначено пунктом 31 Правил видачі вантажів. Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади. Одержувач повинен пред'явити накладні для внесення цих відміток у день видачі вантажу або протягом трьох діб з моменту видачі вантажу.
Якщо залізниця видає вантаж одержувачеві без перевірки та складання комерційного акта, вантажоодержувач має приймати продукцію в порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6, та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155.
Зокрема, п. 4 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю передбачено, що під час приймання вантажу від органів транспорту вантажоодержувач зобов'язаний перевірити згідно з діючими на транспорті правилами перевезень, чи забезпечена схоронність вантажу під час перевезення. У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або маси одержувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту зробити відповідну відмітку на транспортному документі. Відсутність такої відмітки на транспортному документі є порушенням порядку приймання продукції, встановленого Інструкцією. Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 02.02.2010 р. № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)".
Матеріали справи свідчать, що в залізничній накладній № 44922614 відмітка залізниці про справність цистерни та пломб відсутня, що суперечить п. 5.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2006 р.
За відсутності такої відмітки на накладній немає підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника, продавця або постачальника, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення з вини перевізника або з вини одержувача.
Відповідно до п. 5.2.6 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Якщо приймання відбувалось у вихідний або святковий день, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП необхідно затвердити в перший робочий день після вихідного або святкового дня (п. 5.2.7 Інструкції).
Судом встановлено, що позивачем вищенаведені вимоги Інструкції не були дотримані, оскільки наданий позивачем акт № 4 за формою № 5-НП складений 30.08.2010 року, хоча відповідно до залізничної накладної № 44922614 від 19.08.2010 року вантаж було видано залізницею та прийнято позивачем 23.08.2010 року. З огляду на те що, 24 серпня 2010 року був вихідним днем, згідно Інструкції, акт № 4 за формою № 5-НП повинний був бути позивачем складений та затверджений керівництвом підприємства у наступний робочий день, тобто 25 серпня 2010 року.
Відповідно до п. 5.2.8 Інструкції у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.
Як вже зазначалось у описовій частині рішення, відповідно до п. 3.2 Договору, вантажовідправником є ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта".
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог Інструкції, позивач направляв телефонограму постачальнику, а не вантажовідправнику.
Крім того, пунктом 5.2.11 визначено, що вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів. Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства (п. 5.2.12 Інструкції).
Отже, суд прийшов до висновку, що акт № 4 за формою № 5-НП від 30.08.2010 року, на який посилається позивач як на підставу позову, не відповідає вимогам Інструкції, оскільки останній затверджений керівництвом підприємства з порушенням встановлених Інструкцією термінів та форма акту не відповідає формі встановленого зразка (Додаток 1 до Інструкції), позивачем не надано суду доказів на підтвердження освіти, рівня кваліфікації та досвіду роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів членів комісії, отже не є доведеним факт чи компетентною була комісія при прийманні нафтопродуктів.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги є недоведеними, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене 30.05.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.